Майдан закордонних справ: Світ за тиждень. 30 жовтня - 05 листопада 2017 року

Олександр ХАРА
дипломат, експерт фонду «Майдан закордонних справ»

Чотири події, яким ми присвятили увагу минулого тижня, за своїм впливом матимуть далекосяжні наслідки як для Європи, так і для всього світу. Мова йде про референдум у Каталонії, з’їзд компартії Китаю, американо-індійський стратегічний діалог та продовження розслідування щодо російського втручання в американські справи.

Чотири дні умовно насолоджувалися каталонці своєю незалежністю. 27 жовтня вони голосували на сумнівному з правової точки зору референдумі, який заборонила центральна влада, а вже в останній день місяця конституційний суд Іспанії зупинив дію декларації про незалежність автономії. Стурбовані небезпечними відцентровими тенденціями – ще ж із Брекзитом треба якось впоратися, – Брюссель та європейські столиці не висловили готовності та бажання визнавати результати плебісциту в Каталонії. Втім, не були вони в захваті й від доволі жорсткої реакції Мадрида, який силою придушив незаконне волевиявлення. Іспанський прем’єр-міністр застосував дещо розпливчату статтю конституції, яка дозволяє центральній владі відбирати у місцевих органів самоврядування повноваження у разі, коли їхня діяльність «серйозно шкодить спільним інтересам Іспанії». Отже, каталонський уряд було розпущено, вибори призначено, а низку заколотників – затримано. Бунтівному голові каталонського уряду вдалося втекти до Брюсселя, де він намагається отримати бодай якусь підтримку та захист від, як він вважає, заангажованої іспанської Феміди. Навряд чи прийдешні вибори зменшать прагнення каталонців до незалежності, а за умов усунення від перегонів лідерів сепаратистів, які прийшли до влади лише два роки тому, ситуація може знову вийти з-під контролю. Наразі з низки причин не можна розраховувати на позитивне включення в пошук виходу з кризи Вашингтона, малоймовірна й більша роль структур об’єднаної Європи. Тож проблема залишатиметься нерозв’язаною та слугуватиме каталізатором відцентрових тенденцій в інших куточках ЄС.

Сі Цзіньпіну є чим пишатися: висловлюючись уже забутою у нас новомовою, «під його мудрим керівництвом» Китай досяг неабияких результатів в економіці, внутрішніх перетвореннях та зміцненні позицій Піднебесної на зовнішньополітичній арені. Такі заслуги знайшли схвалення у формі увіковічення його імені в партійній програмі серед незаперечних авторитетів – Мао Цзедуна та Ден Сяопіна. Відтепер ідеї керманича матимуть майже доктринальний характер, а сам Сі Цзіньпін посилюватиме свій кадровий вплив як на партійні та управлінські структури, так і в інших сферах.

Як і дотепер, Пекін приділятиме першочергову увагу стимулюванню економічного зростання та своєї експансії. Так, інвестиції в Азію та Африку мають сприяти вирішенню продовольчих питань країни, а енергетичні проекти та доступ до корисних копалин – забезпечити в майбутньому ресурсами економіку, що зростає стрімкими темпами. На подолання технологічної відсталості від західних країн кинуті значні сили, зокрема, за загальносвітовими обсягами інвестування у НДДКР Китай (20%) поступається лише США (27%), але має амбітні плани збільшити витрати з 2,05% ВВП (дані за 2014-й) до 2,5% у 2020 році. Торік лише за вісім місяців обсяг контрактів зі злиття й поглинання іноземних компаній становив 128 млрд дол., що у два з половиною рази перевищує показники 2010 року.

Піднебесна реалізує великі інфраструктурні проекти уздовж своїх кордонів – зокрема, у провінції Ракхайн, М’янма, КНР розраховує одержати доступ до Індійського океану, з узбережжя якого вже йде китайський трубопровід, що постачає нафту з Бенгальської затоки до Південного Китаю. Також є дані про зацікавленість КНР у будівництві в тому районі великого океанського порту вартістю 7,3 млрд дол. Також за участю Китаю у багатьох країнах Африки прискореними темпами оновлюються й будуються дороги, модернізуються аеропорти та інші об’єкти інфраструктури.

Економічна міць все більше сублімуватиметься у впевнену та наступальну за характером зовнішню та безпекову політику, тим більше що керівництво країни висловлює намір у цілому завершити до 2035 року модернізацію збройних сил. Підходи до вирішення територіальних суперечностей у Південно-Китайському морі та розбудова там військової інфраструктури є приводом для занепокоєння не лише країн регіону, а й Сполучених Штатів. Не інакше як заявкою на глобальну роль можна вважати безпрецедентну цьогорічну участь китайських ВМС у спільних з РФ навчаннях у Балтійському морі, неподалік від Калінінграда. Отже, прогнозоване піднесення Азії дедалі більше впливатиме на параметри системи міжнародних відносин, зокрема на їхній безпековий вимір. Це означатиме необхідність прийняття доволі складних рішень не лише з боку Вашингтона, а й інших столиць світу. І Київ не є винятком…

Візит держсекретаря США в Делі є очевидною спробою зміцнити партнерство, що засноване, зокрема, на бажанні урівноважити регіональні та глобальні впливи Пекіна. Тим більше що деякі аналітики вважають, що в Індії з її демографічним та економічним потенціалом значно більше шансів здобути пальму першості у стратегічній перспективі, ніж у Китаю з його серйозними проблемами.

Індія є важливим торговельно-економічним партнером США, обсяг торгівлі з яким у 2016 році сягнув 115 млрд дол. Спільні цінності, такі як повага до міжнародного права, свобода мореплавства, торгівлі, зміцнення архітектури світової та регіональної безпеки, зокрема в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, а також цілі, у тому числі співпраця у сфері протидії тероризму та екстремізму дозволили Делі здобути статус головного партнера Вашингтона в оборонній галузі. Так, за наявною інформацією обговорюється постачання до Індії безпілотників; технологій, пов’язаних з оснащенням авіаносців; винищувачів F-18 та F-16; патрульних і транспортних літаків C-17 тощо. Зміцнення безпекового компоненту двосторонньої співпраці посилює своєрідний геополітичний трикутник США – Індія – Японія, а також можливість подальшого залучення інших демократичних країн, зокрема Австралії.

Тиждень, що минув, був надзвичайно важливим як з точки зору демонстрації функціонування американських демократичних механізмів, так і з погляду виявлення складних та прихованих методів їхнього руйнування, які застосовувала Росія під час президентської кампанії 2016 року. Попередніми результатами роботи спеціального радника Роберта Мюллера стало висунення звинувачень трьом особам, включно з відомим своєю роботою на Віктора Януковича та «Партію регіонів» Полом Манафортом. Хоча 12 пунктів звинувачень цьому майстру приводити до влади корумпованих та авторитарних персонажів не стосуються власне втручання російських спецслужб в американські справи, схоже, що, упіймавши означеного політологічного ділка, Мюллеру вдасться розв’язати йому язика і в головній справі. Адже вийшло залучити до розслідування як активного агента колишнього зовнішньополітичного радника кандидата в президенти Дональда Трампа Джорджа Пападопулоса, який мав необережність ввести в оману агентів ФБР. Він приховав свої підозрілі контакти з начебто племінницею Путіна та директором фіктивної лондонської дипломатичної академії паном Міфсудом, реально вхожим до російського посла, які стали першою ланкою, що пов’язує росіян з членами передвиборчої кампанії. Міфсуд хизувався зв’язками у Кремлі, можливістю організувати зустріч Трампа з Путіним, але, що є ключовим, обіцяв надати компрометуючі електронні листи Гілларі Клінтон у той час, як про їхнє викрадення з приватного сервера знало лише невеличке коло осіб. Паралельне розслідування мін’юсту США вивело на шістьох російських посадовців, яких підозрюють у здійсненні хакерського проникнення на сервери Національного демократичного комітету.

На додачу до розслідувань спеціального радника Роберта Мюллера та мін’юсту, відбулися конгресові слухання щодо використання російськими спецслужбами соціальних мереж під час президентської кампанії в США. Наслідки приголомшливі, адже, витративши лише 46 тис. дол., російські структури привернули увагу від 11 млн осіб (напевно) до 126 млн осіб (потенційно). Такий результат у традиційних медіа коштував обом кандидатам у президенти понад 80 млн дол. Технологічні гіганти (Facebook, Twitter, Google) налаштовані на усунення прогалин, які дозволили використати їхні продукти з недобрими намірами. Клубок проникнення Кремля методично розплутується.

Отже, Росія ще тривалий час залишатиметься токсичним фактором, який впливатиме на внутрішню та зовнішню політику США. Москва, звичайно, може й далі гратися у підтримку деструктивних сил у Європі та інших частинах світу, але більш потужні гравці формулюватимуть перспективні правила гри на геополітичній шахівниці, доки російська велич здуватиметься під дією існуючих та нових санкцій.

* * *

Огляди подій і тенденцій у світі - спільний проект Фонду «Майдан закордонних справ» з політичною партією "Українське об'єднання патріотів - УКРОП" - «Світ за тиждень».