Майдан закордонних справ: Світ за тиждень. 4-10 червня 2018 року

Фото: bundeskanzlerin

Олександр Хара,
експерт фонду «Майдан закордонних справ»

Найкрасномовніше цьогорічний саміт «Великої сімки» у канадському Шарлевуа характеризує світлина, яку опублікував офіс канцлера Німеччини. Президент Дональд Трамп у закритій позі протистоїть решті світових лідерів (на першому плані домінує Ангела Меркель), які намагаються переконати його в необхідності пошуку компромісів задля збереження єдності демократичної спільноти – політичного Заходу. Фотографія наочно продемонструвала наявність розбіжностей між США та рештою «шести», що ледь не призвели до зриву оприлюднення традиційного для таких заходів фінального комюніке. Спільний документ все ж таки було погоджено, втім, протиріччя нікуди не поділись. Уперше до твіттер-політики, яку запровадив «незвичний» президент Сполучених Штатів, вдався лідер Франції. Еммануель Макрон напередодні саміту опублікував допис: «…хоча ніхто не воліє ізолювати Америку», решта з об’єднання готові, за потреби, погодити спільний документ, адже ці країни представляють цінності, зокрема, вільного ринку, мають економічну вагу та являють собою справжню міжнародну потугу. Голова Європейської ради Дональд Туск пішов ще далі, він висловив здивування, що виклик заснованій на правилах системі міжнародних відносин кинули не «звичайні підозрювані, а її головний архітектор та опора – Сполучені Штати». Посли країн ЄС у США вдались до безпрецедентного кроку – опублікували в американській пресі відкритий лист, у якому розбивали протекціоністські аргументи американського президента… То в чому ж проблема?

Протекціонізм Трампа заснований нібито на несправедливості системи міжнародної торгівлі, якою за рахунок американських інтересів користуються інші, «підтвердженням» чого є торговельний дисбаланс. Втім, він не бажає брати до уваги те, що Трансатлантичний блок створив найбільший та найзаможніший ринок, на який припадає половина світового ВВП (5,5 трлн дол.) та 15 мільйонів високоякісних робочих місць. На додаток до цього, ЄС є найбільшим інвестором в американську економіку (2,5 трлн дол.), що більше за інвестиції у зворотному напрямку (2,3 трлн дол.). Континентальні торговельні партнери, які не сповідують підходу «купуй лише європейське», позаторік придбали товарів на суму 269 млрд дол. Справді, існує від’ємне сальдо торговельного балансу товарами між ЄС та США, разом з цим, існує й дзеркальний дисбаланс у торгівлі послугами на користь Сполучених Штатів (європейці того ж року придбали послуг на суму 231 млрд дол.). Воліючи «захистити» своїх виробників, адміністрація Дональда Трампа запровадила дискримінаційний тариф у розмірі 15% на 330 одиниць товарів походженням з ЄС (не враховуючи товарні позиції з Канадою та Японією), у той же час, коли в ЄС існують лише 45 позицій, захищених тарифами.

Незадоволені європейці й однобічним виходом США з іранської ядерної угоди, гарантами якої вони є, а також небажанням Дональда Трампа перейматися проблематикою кліматичних змін настільки, що він поїхав з саміту в день, коли обговорювалися екологічні проблеми. Втім, ігнорування спільного заходу було пояснено бажанням підготуватися до зустрічі з північнокорейським авторитарним лідером Кім Чен Ином.

Окремим подразником стала ідея Дональда Трампа повернути до лав «Сімки» Росію. Втім, навіть італійський прем’єр, який встиг був підтримати колегу, кінець кінцем приєднався до позиції решти країн, що висловились за передчасність такого кроку. На думку могутньої двійки (Меркель і Макрон), умовою повернення Москви має стати виконання т. зв. Мінських домовленостей. Начебто правильна теза, втім, Росію викинули з елітного клубу не за війну на Донбасі, а за анексію Криму, тож було б логічним замислитися про повернення лише після деокупації півострова…

Намагаючись зберегти добру міну при поганій грі, у Москві висловилися, що не мають бажання повертатися до «Сімки», адже беруть участь у більш «демократичних» форматах. Вдаючи, що Росія не є в міжнародній ізоляції чи, точніше, уже її прорвала (після поїздки до РФ канцлера Німеччини та президента Франції, а також першого візиту нового старого президента Росії за кордон – до Австрії), Путін перебував у Китаї, який подає як рівного стратегічного партнера. У дусі попередніх економічних сентенцій, що, мовляв, в умовах санкцій збільшення вартості долара призвело до того, що в рубльовому еквіваленті російська економіка зросла, очільник Кремля зазначив, що, попри перевагу «Великої сімки» в купівельній спроможності та обсязі економіки в грошовому еквіваленті, блок країн з Шанхайської організації співробітництва за розміром економік і населення є ще більшим та привабливішим. Не маючи змоги посприяти тому, щоб «найкращий друг» Путін отримав Нобелівську премію в галузі економіки, Сі Цзіньпін нагородив його першою медаллю «За дружбу». При цьому китайський лідер не робить різких рухів, аби не погіршити надзвичайно вигідні економічні стосунки як зі США, так і з ЄС. Схоже, російсько-китайська дружба заснована на спільних підходах до внутрішньої та зовнішньої політики. Обидва лідери обмежують у своїх країнах свободу слова та громадянські права, а також проводять доволі жорсткий зовнішній курс. Втім, на відміну від Путіна, який анексував Крим та веде дві війни – в Україні та Сирії, Китай лише захопив острови, щодо приналежності яких є суперечності, та побудував там військові бази.

Також, на відміну від свого друга, Сі Цзіньпін не вчиняв терористичних актів на зразок збиття цивільних літаків. Але навіть попри нахабне ухиляння від відповіді на питання щодо доказів Спільної міжнародної слідчої комісії стосовно причетності ЗС РФ, Путіну не уникнути принаймні публічного осуду. Минулої п’ятниці йому нагадали про скоєний злочин, розмістивши перед будівлею російського дипломатичного представництва в Гаазі 298 порожніх стільців, що символізують невинні жертви.

У телевізійній постановці для російських підданих під назвою «пряма лінія з Путіним» одному з поплічників російських маріонеток з т. зв. ДНР «вдалося» поставити запитання про можливі «провокації» України проти молодих «республік» під час чемпіонату світу з футболу в РФ. У відповідь Путін розповів про «великі загрози українській державності» у разі «безвідповідальних» дій «київської влади», охопленої передвиборчою лихоманкою. У питанні незаконно засудженого громадянина України Сенцова лідер «руського миру» наголосив, що він є «терористом», на відміну від Вишинського, якого Україна переслідує за «журналістську» діяльність. Тож прогнози деяких аналітиків, що після чергових «виборів» у РФ до влади прийде більш лагідний Путін, готовий змінити свої підходи до України (припинити війну та звільнити заручників), не справджуються.

Через усвідомлення загрози, яку становить путінська Росія для Вільного світу, у НАТО було прийнято рішення щодо посилення оборонних спроможностей. Зокрема, створено дві командні структури (у США та Німеччині), де працюватимуть 1,2 тис. військових та цивільних спеціалістів, а також прийнято план «Чотири тридцятки», згідно з яким за два роки Альянс матиме 30 механізованих батальйонів, 30 повітряних ескадрилей і 30 бойових кораблів, здатних бути розгорнутими впродовж 30 або менше днів. Москва запустила маховик нарощування воєнних потужностей НАТО, протистояти яким, очевидно, не має й не матиме змоги.

* * *

Огляди подій і тенденцій у світі - спільний проект Фонду «Майдан закордонних справ» з політичною партією "Українське об'єднання патріотів - УКРОП" - «Світ за тиждень».