(Не)Прогнозований шторм – від Маріуполя до Босфору. Морські ризики на 2020: Азовське море

Фото: Володимир Трофімов, Одеса. спеціально для BSNews

Андрій КЛИМЕНКО,
Головний редактор BSNews,
керівник Моніторингової групи «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень»

Вперше опубліковано в скороченому вигляді в спецпроекті журналу «Український Тиждень» - «Світ у 2020»

Для прогнозування ситуації з морськими ризиками в Азовському та Чорному морях, що пов’язані з можливими діями РФ, розглянемо проблему на основі досвіду 2014-2019 років. Але для адекватності картини спочатку потрібно помістити проблему в більш широкий контекст.

Напад РФ на Грузію в 2008 похитнув, а російська окупація Кримського півострову в 2014 зрушила довгу консервацію всього геополітичного розлому, що проходить по Азовському, Чорному та Середземному морям...

Опис десятків конфліктів цієї зони – гарячих, заморожених, тих, що тліють і можуть вибухнути в будь-який час – не є предметом цієї статті. Текстів на цю тему безліч...

Подібні тектонічні зрушення не зупиняються самі по собі – в сучасному "посткримському" світі на нас чекають багато важких несподіванок.

Як пише один з "класиків" путінського режиму:

«Большая политическая машина Путина только набирает обороты и настраивается на долгую, трудную и интересную работу. Выход ее на полную мощность далеко впереди, так что и через много лет Россия все еще будет государством Путина».

На жаль, в цьому багато правди.

У 2020 році перешкоди з боку РФ свободі судноплавства в Азовському та Чорному морях будуть продовженням стратегії використання за межами Криму військових можливостей, що були створені на окупованому півострові.

Стисло це можна описати як проекцію військової загрози та імперської експансії не тільки на Україну, але й на всю південно-східну Європу, Південний Кавказ, Туреччину, «сирійський вузол» на Близькому Сході з розвитком у Північній Африці.

Сенс цієї проекції сили – створення керованого з Москви хаосу де тільки можливо, не тільки в Україні, в Молдові та на Кавказі, але й в країнах ЄС та НАТО та окремо на Балканах і Середземномор'ї. Наслідки та прояви цих процесів ми спостерігаємо все частіше.

Саме в такому контексті ми й розглядаємо проблему свободи мореплавства в Азовському морі та Керченській протоці, що «несподівано» виникла в квітні-травні 2018 року.

Півторарічний аналіз динаміки параметрів тривалості штучного утримання в Керченській протоці суден, що прямували до/з українських портів Азовського моря – Маріуполя та Бердянська, розкриває закономірності та викликає цікаві алюзії

Нагадаємо, що перевірки суден, що прямують до/з українських портів Азовського моря через Керченську протоку розпочалися перед відкриттям автомобільної частини Керченського мосту "з міркувань безпеки споруди".

Ступінь нахабства РФ в Керченській протоці та Азовському морі протягом травня-листопада 2018 помітно зростала, а перешкоди судноплавству розглядалися як частина російських вимог в інших, питаннях – наприклад, зондаж можливості відновлення подачі дніпровської води до окупованого Криму.

Зменшення часу штучного утримання суден в Керченській протоці з грудня 2018 відбулося внаслідок безпосередньої загрози введення «азовського пакету» міжнародних санкцій відносно російських портів Азовського та Чорного морів.

Крім того, це зменшення стало наслідком ув’язки азовської проблеми з прийняттям в ЕС рішень щодо дозволів на продовження будівництва газогону «Північний потік - 2».

Ми навіть назвали це зменшення «коефіцієнтом Меркель-Макрона».

Після отримання останніх дозволів на балтійський газогін цей «коефіцієнт» очікувано припинив діяти, і тривалість затримки суден знов різко зросла.

Але за пару місяців, перед початком засідань Морського трибуналу ООН, російським стратегам знадобилося показати себе «білими та пухнастими» – і знову зменшення часу перебування «маріупольських» та «бердянських» суден біля Керченської протоки… (див. діаграму).

Але в будь-якому разі показники тривалості затримки суден не поверталися до значень «до блокади»…

Як влучно висловився зі схожого приводу литовський міністр закордонних справ Лінас Лінкявічюс: «Це як ніби хтось вкрав у когось 1000 доларів, а потім повертає 100 доларів, і всі радіють, що він готовий до співпраці».

В 2020 році РФ продовжуватиме вимірювати межу поступливості та терпіння цивілізованого світу та його готовності реагувати на свої чергові примхи.

На основі цього досвіду можна моделювати сценарії та прогнози на 2020 рік щодо можливих дій РФ в сфері безпеки судноплавства в Чорному та Азовському морях та реакції України та цивілізованого світу.

За нашим прогнозом у 2020 році створення з боку РФ перешкод судноплавству через окуповану Керченську протоку до/з українських портів Азовського моря (Бердянська та Маріуполя) буде тривати.

У всякому разі сьогодні не проглядається жодної причини для того, щоб РФ припинила маніпулювати "ключом від Керченської протоки", що після захоплення Кримського півострову знаходиться в її руках.

Останній яскравий приклад цього продемонстрували події останнього місяця 2019 року.

20.12.2019 Мінтранс РФ оголосив, що рух Керченською протокою не рекомендований на 4 доби – з 21 по 24 грудня "в связи с проведением технологических работ". Насправді так було зроблено тому, що 23 грудня президент РФ збирався їхати на першому поїзді через Керченський міст, щоб особисто відкрити залізничну частину мосту, а 24-го грудня планувався перший пасажирський потяг. В ці дні "технологічні роботи" –це була підготовка заходів безпеки в Керченській протоці та на мосту, до перебування "першої особи".

Ще 15 травня 2018 року в Керчі було створено бригаду "спецназу" для охорони Кримського моста – 115 окрема бригада спеціального призначення Національної гвардії РФ (Росгвардії). Наприкінці листопада 2019 року формування бригади було завершено.

Задля безпеки мосту наприкінці жовтня 2019 року РФ встановила заборонену зону для плавання всіх плавзасобів поблизу мосту через Керченську протоку – уздовж всього мосту, окрім суднохідного проходу під арками (див. карту):

Заборона не стосується кораблів, катерів та суден національної гвардії Росії, військово-морського флоту, кораблів та суден ФСБ, а також суден, які беруть участь у технологічному процесі обслуговування мосту через Керченську протоку.

Дії РФ в Азовському морі та Керченській протоці в 2020 році будуть залежати перш за все від Берегової охорони ФСБ та "спецназу" Росгвардії, на які покладено безпеку Керченського мосту.

Відкриття Керченського мосту, як ми неодноразово наголошували, має своєю метою, перш за все, військові перевезення. Головним наслідком відкриття вантажних залізничних перевезень, що анонсоване на 1 липня 2020 року, є кардинальне покращення військової логістики. Оскільки до окупованого Криму спрямовуються найсучасніші зразки російського озброєння, в тому числі потенційні носії ядерних боєприпасів, слушним виглядає наступний прогноз:

В 2020 році перекриття (під різними приводами) руху суден в Керченській протоці буде використовуватися РФ задля секретності військових перевезень.

Отже, в 2020 році знову зросте потреба в асиметричних санкціях проти РФ – існує висока вірогідність, що проти портів РФ (Ростов-на-Дону, Азов, Темрюк, Новоросійськ) можуть бути введені міжнародні економічні обмеження за те, що з них здійснюються перевезення до окупованого Криму – так званий «оновлений Кримський пакет» замість або на додачу до «Азовського пакету».

Україна в 2020 році буде тримати напоготові "Азовський пакет санкцій" щодо російських портів Азовського та Чорного морів, з яких вже майже 6 років здійснюються регулярні перевезення до портів окупованого Кримського півострову

Але головний прогноз все ж таки стосується не Азовського моря, з яким майже все зрозуміло, а ситуації із свободою судноплавства в Чорному морі.

Ми майже впевнені у тому, що «Азовська криза» – це тренування. В 2020 році подальших дій РФ щодо створення перешкод судноплавству до українських портів потрібно очікувати в Чорному морі.

* * *

Про ризики та прогнози свободі судноплавства в Чорному морі на 2020 рік – читайте в наступних публікаціях.

Далі буде...

* * *

Ця публікація створена за підтримки Європейського Фонду за Демократію (EED). Зміст публікації не обов'язково відображає думку EED і є предметом виключної відповідальності авторів.