6 років окупації Криму. Якою має бути світова політика невизнання спроби анексії Кримського півострову

Виступ Тетяни Гучакової та Андрія Клименко в Європейському Параламенті 20 лютого 2019

Андрій КЛИМЕНКО, Тетяна ГУЧАКОВА
Моніторингова група редакції BSNews
та «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень»
за творчої участі
Бориса БАБИНА, Богдана УСТИМЕНКА, Віталія МАРТИНЮКА
та інших участників "Морської Експертної Платформи"

Керівники Моніторингової групи «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень» редакції BlackSeaNews та «Майдану закордонних справ» виступили 19-20 лютого 2020 в Брюселі – в Європейському Парламенті, Єврокомісії та Європейській службі зовнішніх справ – із трьома презентаціями на теми:

• Russia's Economic War Against Ukraine in the Sea of Azov as of February 1, 2020 The Technology of Blocking the Mariupol and Berdiansk Ports.
• The Island of Crimea."The Gray Zone": 6 Years of Occupation and Sanctions. The Socio-Economic Situation in the Occupied Crimea.
• Forecast for 2020:storm not only in the Azov Sea, but also in the Black Sea around occupied Crimea.

На прохання Європейського Парламенту, Європейської Комісії та Європейської служби зовнішніх справ за результатами виступів та обговорень ми підготували об'єднані пропозиції, які були доповнені нашими колегами – експертами "Морської Експертної Платформи" – за такими трьома блоками:

1) Оновлений «Кримський пакет санкцій».

2) «Політика невизнання спроби анексії Кримського півострову» – правила, що розвивають та конкретизують Резолюцію ГА ООН від 27.03.2014 (68/262. Territorial integrity of Ukraine) в аспекті протидії спробам прямого або непрямого визнання зміненого Росією статусу АР Крим та міста Севастополя.

3) «Пакет дій зі стримування агресії РФ на Чорному морі». Це превентивні заходи у публічній, медійній та військово-дипломатичній сфері.

Сьогодні ми публікуємо один з головних блоків цих пропозицій – "Політика невизнання спроби анексії Кримського півострову".

Політика невизнання спроби анексії
Кримського півострову

Невизнання спроби анексії Криму є обов’язком суб'єктів міжнародного права, а не їх правом.

Цей обов’язок ґрунтується не тільки на «кримських» резолюціях ООН*, але й на фундаментальних міжнародних звичаях. Обов'язковість невизнання спроби анексії випливає з міжнародного звичаю, сконцентрованого в давньоримській максимі ex injuria jus non oritur — "порушення не може породжувати право".

(*) Resolution adopted by the General Assembly on 27 March 2014 – 68/262. Territorial integrity of Ukraine, https://www.un.org/en/ga/search/view_doc.asp?symbol=A/RES/68/262

На конвенційному рівні обов'язок невизнання — логічне продовження принципу незастосування сили та погрози силою, закріпленого в Статуті ООН та розтлумаченого у Декларації про принципи міжнародного права 1970 року, про визначення агресії 1974 року та ін.

Невизнання є універсальним та охоплює усі сфери взаємодії третіх країн з РФ, Україною – починаючи від контролю за поширенням ядерної зброї та завершуючи дитячими спортивними змаганнями.

Такий обов’язок є мінімальним та постійним – тобто він не може самостійно припинятися та є тою формою реагування, менше якої не може дозволити собі навіть політично дружня до РФ держава.

Політика невизнання спроби анексії Криму має реалізуватися в тому числі через прийняття міжнародними організаціями та окремими країнами (щонайменше тими, що підтримали Резолюцію ГА ООН - 68/262 від 27.03.2014), рішень, в яких містяться такі положення, перелік яких не є вичерпним:

заборона прямого чи опосередкованого визнання спроби анексії у документах чи діях (включаючи відвідання Криму чи роботу в Криму на умовах РФ) :

• міжнародних організацій,
• вищих органів влади, регіональної та муніципальної влади та посадовців третіх держав, в тому числі їх дипломатів та консулів в РФ,
• в адміністративній чи судовій практиці у конкретних справах (паспорти, візи, освітні чи комерційні документи, контракти і т.д.),
• установ науки, культури, спорту чи освіти,
• у сфері фінансових операцій, електричного та електронного зв’язку, залізничного, повітряного та морського транспорту,
• у сфері «народної дипломатії», медіа, публікацій, доповідей, викладання, іншого поширення інформації;

заборона на публікацію та демонстрацію в будь-якому вигляді географічних і навігаційних карт, в яких вказувалася б «приналежність» Кримського півострова Російської Федерації;

заборона для туристичного бізнесу, в тому числі онлайн-сервісів бронювання та надання логістичних та страхових послуг, співпрацювати з розташованими в Криму туристичними об’єктами (готелі, музеї тощо) та туристичними агенціями безпосередньо або через партнерів, в тому числі демонструвати такі об’єкти та/або маршрути на своїх онлайн-платформах;

заборона організаторам міжнародних наукових, освітянських, туристичних, спортивних, культурних, бізнесових та інших заходів, виставок, фестивалів, рекламних кампаній та інших подій надавати дозвіл на розміщення, демонстрацію чи публікацію інформації, яка б вказувала на «приналежність» Кримського півострова Російській Федерації,

а також

залучати до складу учасників цих заходів осіб, які проживають на окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь та працюють в органах влади, місцевого самоврядування та інших організаціях, офіційно зареєстрованих на окупованій території за законами РФ;

заборона на відвідування Кримського півострова через територію Росії політиками, державними службовцями та іншими публічними діячами;

жорсткі рекомендації для громадян відповідних держав не відвідувати Кримський півострів через територію Росії з попередженням про відповідальність за українським законодавством;

заборона на видачу будь-яких в'їзних віз для: 1) власників паспортів РФ, виданих в Криму; 2) громадян РФ, які мають реєстрацію місця проживання в Криму;

заборона на роботу на території Кримського півострова будь-яких національних брендів (промислових, торгових, сервісних мереж та ін.).

Договори на франчайзинг, які укладаються в державах, що підтримали вказану Резолюцію ООН, із будь-яким суб'єктом РФ, повинні включати в себе стандартний пункт про заборону роботи в Криму та високі штрафи в разі порушення цих умов;

заборона на продаж (перепродаж) на територію Кримського півострова будь-яких товарів та послуг, що постачаються за контрактами на територію РФ.

Договори на продаж таких товарів, що укладаються із будь-яким суб'єктом РФ, повинні включати стандартний пункт про заборону переміщення або перепродажу товару в Крим і високих штрафних санкціях;
 

заборона на обслуговування прямих морських рейсів між портами відповідних країн та портами Кримського півострову з перевіркою достовірності суднових документів про порт призначення/відправлення.

* * *

В свою чергу, з боку України та її громадянського суспільства потрібно заявити, що неповага третьої держави до територіальної цілісності нашої країни знімає з України, її влади та (або) суспільства обов’язок реагувати на порушення територіальної цілісності відповідної країни.

* * *

Моніторинг порушень міжнародних санкцій до РФ та правового режиму на тимчасово окупованій території Криму здійснюється за підтримки Європейської програми Міжнародного фонду «Відродження». Позиція Міжнародного фонду «Відродження» може не співпадати з думкою авторів.

* * *

Ця публікація створена за підтримки Європейського Фонду за Демократію (EED). Зміст публікації не обов'язково відображає думку EED і є предметом виключної відповідальності авторів.