Концептуальні пропозиції щодо протидії російській агресії проти України. Правові аспекти

Богдан УСТИМЕНКО,
магістр права, адвокат

Відповідно до Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» до актів агресії віднесені, у тому числі, будь-яка воєнна окупація або анексія, блокада портів або узбережжя держави збройними силами іншої держави, а також засилання державою або від її імені озброєних банд, груп, нерегулярних сил або найманців, які вчиняють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що мають певний серйозний характер, або значна участь у таких діях.

Також цією Резолюцією ООН визначено, що агресивна війна є злочином проти міжнародного миру та тягне за собою міжнародну відповідальність.

Загальновідомо, що воєнна окупація Росією українського Кримського півострова триває з 20 лютого 2014 року. Внаслідок російської агресії з 2014 року по теперішній час на Сході України загинули тисячі українців, як цивільних, так військових. Російська Федерація окупувала частини Луганської та Донецької областей України.

Враховуючи вище викладене, пропонуємо розглянути наступні концептуальні пропозиції.

ПРОПОЗИЦІЯ ПЕРША

Організувати масове стягнення грошових компенсацій з Уряду РФ за захоплене українське державне майно

Українські державні компанії та установи разом можуть завдати надпотужного економічного удару по РФ шляхом стягнення протягом 5-10 років з Уряду РФ сотень мільярдів доларів компенсацій - ринкової вартості експропрійованого на Кримському півострові державного майна з відсотками на підставі:

Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом РФ «Про заохочення та взаємний захист інвестицій» від 27 листопада 1998 року - чинного джерела міжнародного права;

Конвенції ООН про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, підписаної у Нью-Йорку 10 червня 1958 року. Сторонами Конвенції є Україна та РФ, а також ще біля 140 держав;

Наявної напрацьованої практики, а саме: вже виграних державним Ощадбанком, Укрнафтою та групою компаній «Приват» (в т.ч. однією фізичною особою), прецедентних справ проти РФ у міжнародних арбітражах.

Українські державні компанії та установи мають право отримати грошові компенсації за захоплене РФ майно або права на нього, що зараз знаходиться на території Кримського півострова, а саме: морські торговельні та рибні порти, флот, аеропорти, залізниця, автодороги, інші об'єкти державної інфраструктури, цілісні майнові комплекси державних підприємств, тисячі об'єктів нерухомого майна, природні ресурси тощо.

Стягнення коштів з Росії може відбуватися за допомогою вище наведених правових механізмів, передбачених міжнародних правом, за рахунок арешту рухомого та нерухомого російського майна, що розташоване за кордоном.

Слід зазначити, що після деокупації Кримського півострова майно буде фізично повернуто українським державним компаніям.

Необхідно запрошувати до роботи зі стягнення грошових компенсацій з РФ не тільки провідні західні юридичні фірми, а й талановитих вітчизняних юристів, яких чимало в Україні.

Таким чином, ми зможемо створити якісно нову генерацію українських юристів-міжнародників, які будуть відомі своєю майстерністю у всьому світі, свого роду «Юридичні війська України».

Окрім цього, враховуючи велику кількість потенційних грошових вимог українських держкомпаній до РФ, майно яких було захоплено в Криму, та колосальний документообіг у зв'язку з такими майбутніми арбітражними провадженнями, вбачається за слушне вивчити можливість та провести відповідні консультації з Постійним Третейським Судом (Гаага, Нідерланди) на предмет організації спеціалізованих заходів, лекцій, конференцій і курсів для українських юристів та відкриття повноцінної філії цієї інституції у Києві.

Станом на 2020 рік Постійний Третейський Суд відкрив власні офіси у Сінгапурі, Маврикії та Буенос-Айресі.

ПРОПОЗИЦІЯ ДРУГА

Прийняти Закон України «Про державну зраду»

Загальновідомо, що з 2014 року перехід на бік ворога в умовах збройного конфлікту з РФ, шпигунство, надання агресору допомоги в проведенні підривної діяльності проти України вчинили тисячі громадян України: військових, правоохоронців, держслужбовців тощо.

Водночас, відповідно до аналізу, проведеного Бюро судової інформації (спецпроект ІА «Центр журналістських розслідувань») у червні 2020 року, за державну зраду протягом 2014-2019 років засуджено лише 20 громадян України. Матеріали кримінальних проваджень щодо 77 осіб було закрито.

Наведені факти неспроможності правоохоронної/судової системи «дійти» до обвинувальних вироків відносно тисяч винних у державній зраді осіб свідчать про необхідність внесення суттєвих змін до законодавства, зокрема прийняття Закону під умовною назвою «Про державну зраду» та створення на його підставі спеціального підрозділу, який буде займатися виключно особами, які вчинили державну зраду.

Бюджет на створення та функціонування такого спеціального підрозділу, в тому числі, на його діяльність за кордоном на відповідних правових підставах, можливо сформувати за рахунок скорочення штатів деяких органів СБУ та прокуратури, які з 2014 по 2020 роки виявилися неспроможними виконати поставлені завдання.

ПРОПОЗИЦІЯ ТРЕТЯ

Активізувати співпрацю з Інтерполом

Відповідно до статті 3 Статуту Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерполу цій організації забороняється здійснювати будь-яке втручання або діяльність політичного, військового, релігійного або расового характеру.

Водночас, немає жодних юридичних перепон щодо притягнення органами досудового розслідування України до кримінальної відповідальності та міжнародного розшуку каналами Інтерполу, наприклад, власників та керівників російських і інших іноземних компаній, які активно здійснюють незаконну господарську діяльність на території Кримського півострову, в територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні України навколо Криму або у повітряному просторі над ним.

ПРОПОЗИЦІЯ ЧЕТВЕРТА

Застосувати пункт б Будапештського Меморандуму

Підписання так званих «Мінських угод» стало наслідком прямого шантажу та погроз з боку Росії.

Є очевидним, що «Мінські угоди» не відповідають критеріям міжнародних договорів, чітко визначеним Віденською конвенцією про право міжнародних договорів 1969 року, та, як наслідок, не мають юридичної сили.

Кінцева мета «Мінських угод» для РФ полягає у внесенні змін до Конституції України та фактичному перетворенні нашої держави з унітарної на федеративну з подальшим утворенням омріяної ворогом «Новоросії».

Водночас, Україна має право застосувати пункт 6 юридично сильного Будапештського Меморандуму з метою «побудови» політичного майданчику для міжнародного обговорення питань деокупації українських територій.

ПРОПОЗИЦІЯ П’ЯТА

Прийняти Стратегію юридичного захисту

Абсолютно необхідно до кінця 2020 року розробити та прийняти дуже практичну та чітку Стратегію юридичного захисту в міжнародних інституціях прав та інтересів, в тому числі майнових, громадян і юридичних осіб України та Української держави, порушених Росією.

Згадана Стратегія повинна містити конкретні строки її поетапної реалізації та відповідальні органи і посадових осіб.

Також необхідно провести із залученням вітчизняного та іноземного експертних середовищ «аудит» усіх справ, які були ініційовані державою Україна або її юридичними особами проти РФ та розглядаються арбітражними трибуналами, Міжнародним Судом, Європейським судом з прав людини та іншими міжнародними інституціями.

Окрім цього, вбачаємо за слушне уважно розглянути потенційну можливість звернення Генеральної Асамблеї ООН до Міжнародного Суду з проханням винести консультативне рішення з певних питань, пов'язаних з триваючою окупацією територій України та іншими актами агресії РФ проти нашої держави.

POST SCRIPTUM

Невід'ємною частиною цього матеріалу є презентація під назвою «Чорноморська безпека: 5 юридичних кроків України», яку можна знайти за посиланням: https://www.blackseanews.net/read/164609