«Трофейна економіка». Мілітаризація Криму як фактор промислового зростання

Моніторингова група редакції BlackSeaNews
та «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень»

представляє оновлений цикл публікацій
«Соціально-економічна ситуація в окупованому Криму 2014 – 2020»:

Зворотна структурна перебудова економіки Криму в умовах окупації – повернення до СРСР

«Трофейна економіка». Мілітаризація Криму як фактор промислового зростання

«Трофейна економіка». Пограбування вкраденого українського шельфу Чорного моря

«Трофейна економіка». Скільки риби видобуває Росія в захоплених водах навколо Криму

Кримська «трофейна економіка». Розпродаж українського майна

Окупований туризм. Як змінився туристичний потік в Криму

Економіка окупованого Криму. Експортна катастрофа

Банківська система та інвестиції в Крим – що насправді відбувається на окупованому півострові

Заміна населення Криму: скільки колонізаторів насправді переїхали до півострова

Вода в окупованому Криму: ніякої катастрофи. Просто повернення на 50 років в минуле

Окупаційна стабільність за рахунок бюджету РФ – Крим стабільно в останніх за рівнем життя

* * *

Міністр оборони РФ Сергій Шойгу вже 4 квітня 2014 року на позаплановому засіданні колегії міністерства заявив про намір завантажити промисловість окупованого півострова держоборонзамовленням, наголосивши на важливості «ефективного задіювання виробничо-технологічного потенціалу оборонної промисловості Криму».

У середині квітня 2014 року російський «Коммерсант» повідомляв, що міноборони вже сформувало список із 23 кримських підприємств, що цікавлять відомство. «Це було зроблено з метою виконання вказівок президента Володимира Путіна, процес курує заступник міністра з озброєнь Юрій Борисов, – писало російське видання з посиланням на свої джерела у міністерстві. – Зараз виробляються пропозиції щодо раціонального використання підприємств».

За повідомленням самого Борисова, «ми приступимо до планування завантаження підприємств після проходження всіх формальних процедур, таких як ліцензування та перереєстрація».

«Формальні процедури», про які розповідав російський замміністра, – це, передусім, експропріація українських державних та приватних підприємств. Усі підприємства оборонного комплексу були «націоналізовані» РФ впродовж перших місяців окупації Криму, а більшість державних оборонних підприємств – упродовж перших двох тижнів.

За два роки майже всі кримськи оборонні підприємства вже або входили чи готувалися офіційно увійти до великих російських корпорацій, або перебували в оренді у російських підприємств, або, щонайменш, мали російських так званих «кураторів».

Інститут кураторів був офіційно запроваджений в 2015 році, рішення про закріплення підприємств приймалися наказами міністерства промисловості і торгівлі РФ. Куратори мали ділитися з підшефними кримськими заводами замовленнями і займатися їх модернізацією. Офіційне оформлення кураторства міністерскими наказами припинилося у серпні 2017 після чергового списку «кримських» санкцій США.

За час, що минув з моменту окупації, вкрадені в Криму активи мали чимало метаморфоз: підприємства змінювали назви, передавалися з одних відомств в інші, перетворювалися в акціонерні товариства. Наразі набуває популярності схема зміни власника через «приватизацію» пакетів акцій.

* * *

За підсумками 2015 року Крим був оголошений «лідером за темпами зростання промислового виробництва» в Росії (у Севастополі 165,5 % к 2014 року, в «Республіці Крим» – 127,2 %). Зростання промислового виробництва в окупованому Криму відбулося переважно за рахунок забезпечення кримських підприємств військовими замовленнями. 

Індекси промислового виробництва за даними Росстату, у відсотках до попереднього року

	2015	2016	2017	2018
Південний федеральний округ	112,2	105,8	104,2	106,4
Республіка Адигея	102,5	109,9	104,2	105,5
Республіка Калмикія	98,8	109,3	99,6	103,9
Крим	127,2	125	104,5	109,5
Краснодарський край	102,9	103,7	104,4	105,2
Астраханська область	108,7	112	134,1	115
Волгоградська область	102,7	102,7	103,5	101,5
Ростовська область	153	112,2	107,1	110,4
Севастополь	165,5	120,1	97,9	103,9

У квітні 2016 тоді ще повноважний представник президента РФ в Кримському федеральному окрузі адмірал Олег Белавенцев заявив, що оборонно-промисловий комплекс (ОПК), який нараховує близько З0 підприємств, є стратегічним напрямком промислової політики для Криму.

За 2016 рік серед 8 регіонів Південного федерального округу (ПФО) найвищій темп зростання промислового виробництва знов продемонстрував Крим (125 %). Індекс промислового виробництва в Севастополі склав 120,1 %.

За словами представників кримського «уряду», наповнюваності кримських підприємств замовленнями сприяла увага до півострова з боку президента РФ Путіна, оскільки «приймаються вольові рішення з розміщення великої кількості замовлень на верфях Криму».

Але в умовах міжнародних санкцій та великої конкуренції підприємств російського оборонного комплексу за держоборонзамовлення, досягнення бажаного рівня ефективності використання Росією захоплених кримських підприємств є складним завданням.

У жовтні 2019 року, за словами керівника кримської окупаційної влади Сергія Аксьонова, рівень завантаження підприємств машино- і суднобудування в Криму в середньому становив 40%.

* * *

У якості «військових трофеїв» при окупації Кримського півострова агресору дісталися 13 українських підприємств, що входили до складу державного концерну «Укроборонпром»:

Феодосійська суднобудівна компанія «Море»;
Державне підприємство «Феодосійський оптичний завод»;
Публічне акціонерне товариство «Завод «Фіолент», Сімферополь;
Державне підприємство Конструкторсько-технологічне бюро «Судокомпозит», Феодосія;
Державне підприємство «Науково-дослідний інститут аеропружних систем», Феодосія;
Державне підприємство «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод»;
Державне підприємство «Севастопольське авіаційне підприємство»;
Державне підприємство «Склопластик», Феодосія;
Державне підприємство Феодосійський судномеханічний завод Міністерства оборони України;
Державне підприємство Центральне конструкторське бюро «Чорноморець», Севастополь;
Державне підприємство «Спеціальна виробничо-технічна база «Полум’я», Севастополь;
Державне підприємство Науково-дослідний центр «Вертоліт», Феодосія;
Державне підприємство «Конструкторське бюро радіозв’язку», Севастополь.

Наразі з 13 підприємств залишилися працювати як окремі юридичні особи 10.

«Конструкторське бюро радіозв’язку» неофіційно ліквідоване невдовзі після «націоналізації» постановою окупаційного уряду Севастополя №118-пп від 28.02.2015 р.

Феодосійський «Склопластик» увійшов до складу суднобудівного заводу «Море».

Севастопольське ЦКБ «Чорноморець» припинило існування після приєднання до ДУП «Севастопольський морський завод», перетворившись у проектно-конструкторський центр у складі «Севморзаводу».

* * *

Моніторинговою групою «Інституту чорноморських стратегічних досліджень» та BlackSeaNews наразі зафіксовано щонайменше 59 російських підприємств, що працюють із захопленими підприємствами «Укроборонпрому», а в цілому 149 підприємств, що співпрацюють с кримськими заводами у військовому виробництві. 

Наведемо лише деякі найбільш яскраві приклади використання трофейних кримських підприємств.

Суднобудівні підприємства

ОАО «Ленінградський суднобудівельний завод «Пелла» (РФ, Ленинградская обл., Кировский р-н, г. Отрадное) став так званим куратором, а потім – орендарем суднобудівного заводу «Море», що перебуває у державній власності України (м. Феодосія, Автономна Республіка Крим), а після окупації Криму був захоплений, експропрійований та «переданий» у федеральну власність Росії. 15 листопада 2016 завод «Море» був офіційно переданий в оренду суднобудівельному заводу «Пелла» до кінця 2020.

На заводі «Море» російський завод «Пелла» побудував три ракетних корвети ближньої морської зони нового проекту 22800 (шифр «Каракурт»), за російською класифікацією – малий ракетний корабель (МРК).

Ще до офіційного отримання в оренду заводу «Море» завод «Пелла» 10 травня 2016 на виробничих майданчиках «Моря» у рамках державного оборонного замовлення РФ почав будувати перший із серії трьох ракетних корветів нового проекту 22800 (шифр «Каракурт») – «Шторм» для Чорноморського флоту РФ. 17 березня 2017 розпочалося будівництво другого ракетного корабля цієї серії – «Охотск», а 19 грудня 2017 закладено третій ракетний корабель «Вихрь».

Після оприлюднення в червні 2018 цієї інформації виникла загроза застосування до заводу «Пелла» санкцій США та ЄС. Надалі події розвивалися наступним чином. 

Перший із трьох «феодосійських каракуртів» – МРК «Козельск», заводський № 254 (під час закладки кораблю дали назву «Шторм»), закладений 10 травня 2016, за планом мав бути переданий Чорноморському флоту в 2019 році, фактично спущений на воду 9 жовтня 2019 в недобудованому стані.

МРК «Охотск», заводський № 255 (під час закладки кораблю присвоїли назву «Циклон»), був закладений 17 березня 2017, планувалося передати Чорноморському флоту в 2019 році, фактично був спущений на воду 29 жовтня 2019.

МРК «Вихрь», заводський № 256 (назву присвоєно під час закладки, поки не перейменований), закладений 19 грудня 2017, спущений на воду 13 листопада 2019.

Після цього «Ленінградський суднобудівельний завод «Пелла», щоб уникнути міжнародних санкцій, вирішив негайно, за рік до закінчення терміну оренди Феодосійського заводу «Море» водночас припинити будівництво трьох ракетних корветів проекту «Каракурт», спустив на воду недобудовані корпуси різного ступеню готовності та організував їхню буксировку на завод «Пелла». 

Буксировка 2-го та 3-го кораблів розпочалась у терміни, коли вже було зрозуміло, що їх не вдасться доправити до Ленінградської області до закриття навігації на внутрішніх водних шляхах РФ (зазвичай навігація припиняється у середині листопада).

* * *

АТ «Зеленодольський завод імені О. М. Горького», (РФ, Республика Татарстан, м. Зеленодольск). Входить до складу АТ «Холдингова компанія «Ак Барс». Одне з найбільших суднобудівних підприємств Росії. Найгучніший «успіх» «Зеленодольського заводу» в окупованому Криму – це рейдерське захоплення майна суднобудівного заводу «Залив» у м. Керч у серпні 2014 року.

Зауважимо, що на заводі «Залив» розташований один з найбільших суднобудівних доків у Європі – 364 м завдовжки та 60 м завширшки, аналогів на території РФ немає. Тому можна прогнозувати розширення його подальшого використання окупантами для військових цілей.

Станом на 1 жовтня 2020 року програма будівництва військових кораблів на заводі «Залив» для Чорноморського флоту РФ з пакету замовлень «Зеленодольського заводу» за кошти державного оборонного замовлення РФ виглядає таким чином:

Будівництво трьох ракетних корветів дальньої морської зони нового проекту 22160

Головний корабель цього проекту «Василий Быков»: закладений 26.02.2014 в Зеленодольську; спущений на воду в серпні 2017; в листопаді 2017 відбуксируваний для добудови на завод «Залив»; добудований в березні 2018; 25.03.2018 вийшов з Керчі до Новоросійська на державні випробування; в грудні 2018 включений до складу ЧФ РФ.

Корвет «Павел Державін»: закладений 18.02.2016, спущений на воду 21.02.2019; в квітні 2019 прибув з Керчі до Новоросійська на державні випробування; передача до складу ЧФ РФ за планом в 2020 році; він став першим бойовим кораблем, повністю побудованим на заводі «Залив».

Корвет «Сергей Котов»: закладений 08.05.2016, будується, запланований спуск на воду в 2019 не відбувся, планове завершення будівництва в 2020 теж не відбудеться.

Будівництво трьох ракетних корветів ближньої морської зони нового проекту 22800 (шифр «Каракурт»):

Ракетний корвет «Циклон»: закладений 26.07.2016; спущений на воду 24.07. 2020; запланований термін завершення будівництва в 2019 зірвано.

Ракетний корвет «Аскольд»: закладений 18.11.2016; будується на відкритому стапелі; запланований термін завершення будівництва в 2019 зірвано.

Ракетний корвет «Амур»: закладений 30.07.2017; будується на відкритому стапелі; запланований термін завершення будівництва в 2020 зірвано.

Будівництво військових кабельних суден проекту 15310 (шифр Кабель)

Кабельні судна криголамного типу «Волга» і «Вятка» проекту 15310: закладені 06.01.2015; спущені на воду 18.08.2020; водотоннажність більше 10 тис. т, дедвейт 8000 т, довжина 140 м, ширина 19 м; призначення – прокладення морських кабелів зв’язку, прослуховування або пошкодження міжнародних підводних кабелів, в тому числі в арктичних водах. Контрактні строки завершення будівництва у 2018 і 2019 зірвано внаслідок західних санкцій.

Будівництво двох військових танкерів (судна комплексного постачання) проекту 23131

Призначення – прийом, зберігання, транспортування і передача на судна рідких вантажів (дизпалива, моторного масла, води,), а також сухих вантажів (продовольства, технічного майна, озброєння).

Довжина – 145 м, ширина – 24 м, осадка – 7 м, швидкість – 16 вузлів, дедвейт – 12000 т. Район плавання – необмежений, дальність – 8000 миль. Закладені 26.12.2014, планові терміни закінчення будівництва в 2017-2018 зірвано внаслідок західних санкцій. Завершено формування корпусів та надбудови, виконується підготовка до здачі корпусів під електромонтаж.

Будівництво універсальних десантних кораблів проекту 23900

20 липня 2020 на захопленому заводі «Залив» за участі президента РФ були закладені два перші в історії ВМФ РФ десантно-штурмових вертольотоносці проекту 23900 – «Иван Рогов» і «Митрофан Москаленко» (заводські номери 01901 та 01902).

Тактико-технічні характеристики та навіть загальний вигляд цих кораблів засекречені.

Відомо, що один такий УДК нестиме на борту понад 20 важких вертольотів, а також палубні ударні і розвідувальні безпілотники, буде мати докову камеру для десантних катерів і зможе перевозити близько 1000 морських піхотинців та 75 танків. Водотоннажність – до 30 тисяч тонн, довжина – більше 220 м. Вартість одного корабля – 40 млрд. руб. Передача першого вертольотоносця флоту очікується в 2025 році, другого – в 2027.

Суміжні підприємства в цьому проекті будуть змушені співпрацювати з двома заводами, які вже перебувають під міжнародними санкціями, зокрема під санкціями США. Будівництво кораблів такого класу потребуватиме кооперації із сотнями заводів на території Росії.

Будівництво інших кораблів

Три малі гідрографічні судна проекту 19910: закладені 26.07.2016, 18.11.2016, 30.06.2017; замовник – ЧФ РФ.

Аварійно-рятувальне судно «Спасатель Ильин» проекту MPSV07: закладено 28.07.2015; спущено на воду 21.02.2019; добудовується на плаву біля стінки заводу «Залив»; термін закінчення будівництва – 2020; замовник – МНС РФ.

Автомобільний вантажопасажирський пором проекту CNF22: закладено 16.03.2020; вартість 3,1 млрд. руб; термін закінчення будівництва – грудень 2021; замовник – Росморрічфлот для Камчаттрансфлот (регулярні перевезення між Камчаткою та Владивостоком; 150 пасажирів, легкові та вантажні автомобілі, автобусів, колісна та гусенична техніка, 20-ти і 40-футові контейнери).

* * *

Авіабудівні підприємства

ПАТ «Об’єднана авіабудівельна корпорація», Москва (є у санкційних списках України та ЄС). 

Наказами міністерства промисловості і торгівлі РФ ПАТ «ОАК» було офіційно закріплено за ДУП РК «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод». По завершенні акціонування Євпаторійського авіаційного ремонтного заводу планується його входження до складу «ОАК».

АТ «Вертольоти Росії», Москва (є у санкційних списках України та США). Входить до Державної корпорації «Ростехнології». 

Наказами міністерства промисловості і торгівлі РФ було офіційно закріплено за «Севастопольським авіаційним підприємством». ФГУП «Севастопольське авіаційне підприємство» де-факто інтегроване до холдингу «Вертольоти Росії».

АТ «Технодінаміка», Москва (є у санкційних списках України та США). Провідний російський розробник і виробник устаткування для повітряних суден, в тому числі шасі, паливних систем і систем управління польотом, допоміжних силових установок. Входить до Державної корпорації «Ростехнології». 

Офіційно закріплено за «НДІ аеропружних систем». Після завершення процесу перетворення ДУП РК «Науково-дослідний інститут аеропружних систем» в акціонерне товариство, підприємство увійде до складу АТ «Технодінаміка».

ПАТ «Таганрозький авіаційний науково-технічний комплекс ім. Г.М. Бериева», Таганрог, розробник і виробник авіаційної техніки. Входить до складу ПАТ «Об’єднана авіабудівельна корпорація».

На Євпаторійському авіаційному ремонтному заводі організований ремонт літаків Бе-12 виробництва ПАТ «ТАНТК ім. Г.М. Бериева», який наглядає за якістю робіт.

АТ «Авіаремонтний завод № 121», підприємство з ремонту та модернізації літаків і авіаційних двигунів фронтової авіації, що займає одну з провідних позицій серед підприємств російської авіаремонтній мережі. Входить до ПАТ «Об’єднана авіабудівна корпорація». 

На ділянці «Євпаторійського авіаційного ремонтного заводу» в с. Новофедоровка був створений відокремлений підрозділ Сервісний центр «Саки» «121 АРЗ».

* * *

Ця публікація створена за підтримки Центру прав людини ZMINA.
Зміст публікації є предметом виключної відповідальності авторів.