Чому чергове затримання журналіста в Криму є знаковим, або Прогнози та тренди

Андрій КЛИМЕНКО
Головний редактор BlackSeaNews,
керівник Моніторингової групи з питань міжнародних санкцій

Спочатку невеличка преамбула...

Як повідомлялося, 10 березня в окупованому Криму співробітники ФСБ затримали, а потім заарештували уродженця Кривого Рогу Владислава Єсипенка. Напередодні разом з іншими кримчанами він брав участь в акції, приуроченій до дня народження Тараса Шевченка. 12 березня українцеві інкримінували ч.1 ст. 223 КК РФ (незаконне виготовлення, переробка або ремонт вогнепальної зброї), а також незаконне виготовлення боєприпасів (в автомобілі «знайшли»... саморобний вибуховий пристрій, який за словами затриманого, він возив для... самооборони...) Пізніше стало відомо, що затриманий українець виявився журналістом-фрілансером Радіо Свобода (проєкт «Крим.Реаліі»). ФСБ висунула йому звинувачення в «шпигунстві на користь спецслужб України». 

19 березня 2021 року дружина заарештованого в окупованому Криму українського журналіста Владислава Єсипенка Катерина на брифінгу в Укрінформі сказала:

«Я хочу заявити ще раз, що я побоююся за життя і здоров'я свого чоловіка, тим більше, після вчорашнього відео. Це відео - черговий доказ побоїв, тортур і знущань з людини. Це підтверджує і недопуск до чоловіка двох незалежних адвокатів», - сказала Катерина.

За її словами, на відео з її чоловіком неозброєним оком видно побої на обличчі та шиї. Крім того, незважаючи на те, що вона відправила йому посилку з одягом, на нього наділи чужий одяг, під яким намагалися щось приховати. «Форма тіла візуально була пропорційною, тобто я припускаю що під одягом у нього щось було - чи то пристрій, то чи корсет», - припустила жінка.

Крім того, вона повідомила, що 16 березня, після публікації повідомлення ФСБ про пред'явлених українцеві звинувачень, і на шостий день затримання Владислава, від нього був дивний телефонний дзвінок. За її словами, голос чоловіка був рівним без емоцій і спочатку вона його навіть не впізнала.

«Я його запитала, били тебе, він сказав, що не може відповісти. На питання, чи знаєш ти, що адвокат Сінеглазова призначена від окупаційної влади, він сказав, що знає, сказав, що відмовився від Курбедінова. Я спробувала обуритися, що він пов'язує нам руки цим. Але він дав однозначну і тверду відповідь, що іншого адвоката не буде», - розповіла Катерина... «Сказав, що слідчий ФСБ Власов дозволив побачення з дитиною, можна приїхати в СІЗО. Приїжджайте, слідчий дозволив, чому б не використати цю можливість, поки вона є», - переказала Катерина слова чоловіка.

* * *

Ця ситуація – на мій погляд – містить в собі декілька характерних особливостей. Деякі з них – нові, деякі – відомі давно. Але в цілому історія з Владиславом Єсипенком дозволяє прогнозувати подальший розвиток ситуації з правами людини в Криму в цілому та правами журналістів зокрема.

Тому я хочу, щоб це дуже уважно прочитали журналісти (українські, іноземні, громадянські журналісти в Криму), а також кримські небайдужі люди, що пишуть у соцмережах.

Спробуємо препарувати ситуацію на базі того, що відомо зі ЗМІ.

Російські спецслужби виводять журналіста у «зону досяжності», проводять його затримання з грубим порушенням громадянських прав, підкидають вибухівку з подальшою організацією показового процесу над «черговим українським диверсантом» – і це може бути з кожним журналістом, який чомусь не сподобається окупаційній владі Криму.

Не треба недооцінювати ситуацію – спецслужби РФ у Криму мають спроможності для того, щоб постійно відслідковувати діяльність всіх активістів, які були зафіксовані чи підозрюються в опозиційних чи проукраїнських поглядах; всі вислови, наміри та дії опозиційних та проукраїнських організацій/активістів трактуються як ворожі до РФ, незалежно від того чи відповідає це дійсності.

Нестача фактів та інформації про цю категорію осіб чи структур компенсується необхідним для відповідної правової кваліфікації тлумаченням, що дозволяє спецслужбам РФ отримувати всі формальні дозволи та необхідні судові ухвали на здійснення заходів тиску і залякування.

Тобто – і про це свідчить існуюча кримська практика – у разі відсутності підтвердженого складу злочину, проти них по надуманим приводам та сфабрикованим кримінальним справам проводяться слідчі дії, в т.ч. обшуки, в ході яких оперативники завжди «знаходять» те, що шукають (зброю, вибухівку, агітаційні матеріали тощо). 

Якщо раніше для досягнення оперативної мети, співробітники спецслужб РФ підкидали фігурантам справ гранати та набоїі, то – мабуть після оцінки незадовільної судової практики та необхідності доводити взаємозв’язок знайдених доказових предметів із фігурантом – сьогодні вони все частіше «знаходять» при обшуках та особистих оглядах т.зв. саморобні вибухові пристрої (далі в тексті – СВП).

«Правоохоронці» РФ зрозуміли, що факту наявності у підозрюваного СВП достатньо для «красивої картинки» при проведенні інформаційно-пропагандистських акцій, наявність такого пристрою у фігуранта легко пояснюється його диверсійною підготовкою, а в разі невдачі оперативного задуму, кишенькова експертиза завжди може надати висновок, що потенційний СВП не містить вибухових речовин;  

Шляхом тортур, погроз та маніпуляцій російські «правоохоронці» домагаються необхідних заяв від затриманих, на кшталт відомостей про роботу на українські спецслужби. Водночас, через такі заяви під тиском, спецслужби РФ легалізують власну розвідувальну інформацію, зокрема озвучують встановлену інформацію про діяльність українських спецслужб (наприклад, заарештований Єсипенко на допиті назвав номери відділу, управління та прізвище якогось «українського офіцера розвідки», який «порадив йому возити з собою СВП для особистої безпеки» (??)... )

Цей арешт є демонстративним попередженням про майбутні переслідування всім мешканцям окупованого Криму, хто має політичні переконання та активну громадянську позицію.

Повірте автору, який знає, про що говорить на власному досвіді – із самого початку окупації Криму, російські спецслужби спрямували свої зусилля на виявлення, фіксацію та перепис всіх проукраїнських сил на півострові. Вони б прийшли одразу до кожного з цього списку, однак фізично не мають такої можливості. Але ця «черга» рухається з кожним арештом...

В перші 5-6 років окупації півострова, завдяки постійному тиску та залякуванню, окупаційним структурам РФ вдалося суттєво зменшити проукраїнську активність в Криму.

Але на восьмому році окупації кількість невдоволених, що висловлюються публічно, почала збільшуватися, вже навіть можна казати про те, чого майже не було видно ще рік-два тому – про тенденцію до зростання антиросійських настроїв на півострові.

В зв’язку з цим спецслужби РФ в інформаційній площині активно використовують фактор зовнішньої загрози з боку України – уявні диверсії, саботаж, шпіонаж тощо. Їхні головні зусилля спрямовані на демонстрацію місцевому населенню Криму деструктивної діяльності керованої з Києва «5-ї колони», а на наслідки цієї деструктивної та підривної діяльності можна списати всі невдачі та актуальні проблеми півострова;

Найближчим часом слід очікувати провокацій проти інших кримських активістів, людей з власними політичними переконаннями та громадянською позицією. Інформаційний шум буде використаний для відволікання уваги від нагальних проблем, демонізації України, проукраїнські налаштованих кримчан. Та для стимуляції доносів на проукраїнських сусідів по дому..

Крім цього, затримання Єсипенка є акцією залякування відповідного пулу журналістів та правозахисників. Особливо жорстке ставлення, характер затримання та фктична відмова у незалежному правовому захисті стосовно Єсипенка демонструє іншим місцевим та закордонним журналістам, блогерам та громадським діячам власну «картину майбутнього», якщо вони вирішать діяти проти РФ.

Це є демонстрацією іншим ЗМІ, блогерам та активістам Криму, що їх подальші дії по критиці окупаційної влади чи інша «антиросійська риторика» призведуть до звинувачення у роботі на українські спецслужби.

І незалежно від правдивості цих звинувачень, спецслужби РФ нададуть потрібні докази. 

Для місцевих ЗМІ в Криму це демонструє, крім того, що будь-яке альтернативне бачення ситуації на півострові тепер буде пояснюватись роботою на українські чи інші закордонні спецслужб, що повертає регіон у найгірші часи сталінської пропаганди, де була лише одна вірна позиція, а всі інші вважались проявом роботи ворога.

Фабрикування справи проти Єсипенка має застерегти західних журналістів від відвідання Криму, адже більшість з них фактично не визнає приналежності півострова до РФ, що вже є підставою для спецслужб РФ розглядати їх в якості іноземних шпигунів, які збирають інформацію в інтересах розвідки та вчиняють інші дії проти територіальної цілісності РФ;

Недолугість та непрофесіоналізм російської окупаційної влади в Криму вже не вдається скривати. А діяльність незалежних журналістів та видань, що акцентують увагу місцевого та світового співтовариства на катастрофічних наслідках роботи РФ в Криму, змусили владу та спецслужби шукати нових підходів та заходів впливу на журналістське співтовариство.

«Шпіонаж в інтересах України» став відповіддю окупаційної влади на правдиві статті та розслідування проти себе.