Богдан УСТИМЕНКО,
Адвокат, керівник «Українського інституту морського права і безпеки»

Тетяна УСТИМЕНКО,
к.ю.н., доцент, професор кафедри цивільного права
і процесу Національної академії внутрішніх справ

Від редакції BlackSeaNews

7 грудня 2021 року Міжвідомча робоча група під головуванням Секретаря Ради національної безпеки та оборони України (РНБОУ) Олексія Данілова завершила роботу над проєктом «Стратегії морської безпеки України», документ ініційований Президентом України Володимиром Зеленським.

Стратегію розроблено з урахуванням сучасного досвіду провідних морських держав світу, позицій вчених з морського права, у ньому враховано пропозиції 16 органів влади, громадських експертів та бізнес-асоціацій. Члени робочої групи підтримали проєкт, остаточний текст документу після узгодження деяких позицій направлено Президенту України та членам РНБО України.

Стратегія розроблялася із урахуванням багатьох пропозицій, що спрямовані на вирішення проблем, які неодноразово висвітлювалися в публікаціях авторів BlackSeaNews. Тому редакція вирішила створити на основі робіт наших постійних авторів своєрідний стислий та зрозумілий довідник «Морська безпека України», в якому розкривається основна термінологія та проблеми, що пов'язані з морською безпекою, та надаються професійні пояснення.

Зміст

(1) Державний кордон України на морі

(2) Прилегла зона

(3) Виключна економічна зона та континентальний шельф

(4) Морські кордони України з Туреччиною та Румунією

(5) Морські кордони України з РФ

(6) «Історичні води» Азовського моря і Керченської протоки

(7) «Внутрішні води» та кордони в Азовському морі та Керченській протоці

(8) Конфлікт біля острову Тузла та договір під примусом

(9). Делімітація Азовського моря та Керченської протоки згідно Конвенції ООН по морському праву

(10). Якою може бути примусова процедура делімітації морського кордону між Україною та РФ

(11) Іноземні військові навчання у виключній економічній зоні України

(12) Правові аспекти видобування вуглеводнів у виключній економічній зоні України

(13) Заборона перебування суден і кораблів у 12-мильній зоні у Кримського півострова

(14) Загрози морських форматів за участю РФ

(15) Необхідні юридичні кроки України

* * *

Про тимчасово окуповану
територію

Загальновідомо, що Російська Федерація у 2014 році здійснила окупацію українських територій – Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Щоб визначити статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії РФ, законом «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі – Закон про окупацію) встановлено особливий правовий режим на цій території, визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захист прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Частиною 1 статті 1 Закону про окупацію визначено, що українська тимчасово окупована територія (далі – тимчасово окупована територія, ТОТ) є невід’ємною частиною території України, на яку поширюється дія її Конституції та законів.

Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Окрім цього, частиною 1 статті 3 Закону про окупацію встановлено, що для цілей цього закону тимчасово окупованою територією вважається:

1. сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;

2. внутрішні морські води та територіальне море України навколо Кримського півострова,

3. територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та...

4. ...прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;

5. надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2, і...

6. повітряний простір над цими територіями.

Необхідно констатувати, що внаслідок окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя й інших численних протиправних дій РФ Україна не контролює переважної частини свого територіального моря та виключної (морської) економічної зони – близько 100 тис. км² у Чорному та Азовському морях з 137 тис. км² загальної площі морських вод, на які поширюється суверенітет України або її суверенні права.

Водночас наказом Міністерства інфраструктури України «Про закриття морських портів» морські порти Керч, Севастополь, Феодосія, Ялта та Євпаторія закрито до відновлення конституційного ладу України на ТОТ Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Варто додати, що через неможливість у морських рибних портах, розташованих на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних, експедиційних робіт та інших пов’язаних із цим видів господарської діяльності, забезпечення належного рівня безпеки судноплавства, дотримання вимог міжнародних договорів України, забезпечення охорони навколишнього природного середовища Кабінет Міністрів України своєю постановою «Про тимчасове закриття морських рибних портів» тимчасово закрив Керченський морський рибний порт та Севастопольський морський рибний порт до відновлення конституційного ладу України на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Про мирні та немирні
проходи суден

Відповідно до частини 1 статті 25 Конвенції ООН з морського права (далі – Конвенція) прибережна держава може вживати у своєму територіальному морі заходів, необхідних для недопущення проходу, що не є мирним.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конвенції прохід іноземного судна вважається таким, що порушує мир, добрий порядок або безпеку прибережної держави, якщо в територіальному морі воно здійснює будь-який з наступних видів діяльності:

а) загроза силою або її застосування проти суверенітету, територіальної цілісності чи політичної незалежності прибережної держави або будь-яким іншим чином у порушення принципів міжнародного права, втілених у Статуті Організації Об'єднаних Націй;

б) будь-які маневри або навчання зі зброєю будь-якого виду;

в) будь-який акт, спрямований на збір інформації на шкоду обороні чи безпеці прибережної держави;

г) будь-який акт пропаганди, що має на меті посягання на оборону або безпеку прибережної держави;

д) підйом у повітря, посадку або прийняття на борт будь-якого літального апарату;

є) підйом у повітря, посадку або прийняття на борт будь-якого військового пристрою;

ж) навантаження або вивантаження будь-якого товару чи валюти, посадку або висадку будь-якої особи всупереч митним, фіскальним, імміграційним або санітарним законам і правилам прибережної держави;

з) будь-який акт навмисного і серйозного забруднення усупереч цій Конвенції;

и) будь-яку рибальську діяльність;

і) проведення дослідницької або гідрографічної діяльності;

ї) будь-який акт, спрямований на створення перешкод функціонуванню будь-яких систем зв’язку чи будь-яких інших споруд або установок прибережної держави;

к) будь-яку іншу діяльність, яка не має прямого стосунку до проходу.

Прибережна держава також може ухвалювати відповідно до положень цієї Конвенції та інших норм міжнародного права закони і правила, що стосуються мирного проходу через територіальне море, стосовно всіх або деяких із нижченаведених питань:

а) безпеки судноплавства та регулювання руху суден;

б) захисту навігаційних засобів і обладнання, а також інших споруд або установок;

в) захисту кабелів і трубопроводів;

г) збереження живих ресурсів моря;

д) запобігання порушення рибальських законів і правил прибережної держави;

е) збереження навколишнього середовища прибережної держави і запобігання, скорочення і збереження під контролем її забруднення;

є) морських наукових досліджень і гідрографічних зйомок;

ж) запобігання порушення митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів і правил прибережної держави (частина 1 статті 21 Конвенції).

Водночас, прибережна держава може тимчасово призупиняти у певних районах свого територіального моря здійснення права мирного проходу іноземних суден, якщо таке призупинення суттєво важливе задля охорони безпеки цієї держави, включаючи проведення навчань із використанням зброї.

Таке призупинення набуває чинності лише після належного його опублікування (частина 3 статті 25 Конвенції). Окрім цього, прибережна держава має належним чином оголошувати щодо будь-яких відомих їй небезпек для судноплавства в її територіальному морі (частина 2 статті 24 Конвенції).

Про держкордон
та забезпечення безпеки

Відповідно до статті 5 Закону «Про державний кордон України» (далі – Закон про держкордон) до територіального моря України належать прибережні морські води завширшки 12 морських миль, відлічуваних від лінії найбільшого відпливу як на материку, так і на островах, що належать Україні, або від прямих вихідних ліній, що з’єднують відповідні точки.

Водночас статтею 17 Закону про держкордон задекларовано, що у територіальному морі України та її внутрішніх водах рішенням компетентних вітчизняних органів можуть бути встановлені райони, в яких тимчасово забороняється плавання і перебування українських та іноземних невійськових суден і військових кораблів. Про встановлення таких районів оголошується у встановленому порядку.

Пунктом 6 Правил плавання і перебування в територіальному морі, внутрішніх водах, на рейдах та в портах України іноземних військових кораблів також закріплено, що у територіальному морі, внутрішніх водах України іноземні військові кораблі не повинні заходити в ті райони, де їм заборонено плавати й перебувати.

Не можна залишити поза увагою й надважливий міжнародний документ, що стосується забезпечення безпеки у Світовому океані, а саме – Міжнародну конвенцію з охорони людського життя на морі (зі змінами та доповненнями; далі – СОЛАС).

• Так, згідно з правилом 4 «Навігаційні попередження» глави V «Безпека мореплавства» СОЛАС, кожен Договірний уряд вживає усіх заходів, необхідних задля поширення інформації про будь-яку небезпеку, отриманої з будь-якого надійного джерела. Така інформація має негайно доноситися усім, кого це стосується, та повідомлятися іншим зацікавленим урядам.

• Приписами правила 9 «Гідрографічні служби» глави V «Безпека мореплавства» СОЛАС встановлено, що Договірні уряди зобов’язуються вжити заходів задля збору та складання гідрографічних даних, а також опублікування, розповсюдження та оновлення всієї морської інформації, необхідної для безпечного мореплавства.

• Договірні уряди зобов’язуються забезпечити максимально можливу однаковість карт і морських навігаційних посібників та, якщо це можливо, брати до уваги відповідні міжнародні резолюції й рекомендації.

• Водночас Договірні уряди зобов’язані максимально швидко та повно координувати свою діяльність, щоб забезпечити доступність, наскільки це можливо, своєчасної, достовірної та чіткої гідрографічної та навігаційної інформації у світовому масштабі.

Вищенаведені положення СОЛАС відображені у статті 76 Кодексу торговельного мореплавства України (далі – КТМ). Навігаційно-гідрографічне забезпечення мореплавства організовується і проводиться державною установою «Держгідрографія» та фінансується згідно із чинним законодавством. 

Отже, Україна має досить розвинену нормативно-правову базу з питань навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства.

* * *

Враховуючи вищенаведені факти, приписи міжнародного морського права та національного законодавства України, а також об’єктивну неможливість виконання Україною правила 4 – «Навігаційні попередження», 9 – «Гідрографічні служби», 13 – «Встановлення та експлуатація засобів навігаційної огорожі» глави V «Безпека мореплавства» СОЛАС в межах окупованих Російською Федерацією внутрішніх морських вод і територіального моря навколо Кримського півострова,...

Україна, як прибережна держава, зобов’язана встановити у відповідних внутрішніх морських водах і територіальному морі навколо Кримського півострова район, де тимчасово забороняється плавання і перебування українських та іноземних невійськових суден і військових кораблів, – до відновлення конституційного ладу України на цих тимчасово окупованих територіях.

Карта
тимчасового забороненого морського району навколо окупованого Кримського
півострова

* * *

Використані джерела:

1. Конституція України: Основний Закон України від 28.06.2996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30, стаття 141.

2. Конвенція Організації Об’єднаних Націй з морського права від 10.12.1982 р., ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції Організації Об’єднаних Націй з морського права 1982 року та Угоди про імплементацію Частини XI Конвенції Організації Об’єднаних Націй з морського права 1982 року» № 728-XIV від 03.06.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 31, стаття 254.

3. Про державний кордон України: Закон України від 04.11.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 2, стаття 5.

4. Про затвердження Правил плавання і перебування в територіальному морі, внутрішніх водах, на рейдах та в портах України іноземних військових кораблів: Постанова Кабінету Міністрів України від 16.05.1996 р., № 529.

5. Міжнародна конвенція з охорони людського життя на морі 1974 року (СОЛАС-74) (SOLAS) від 01.11.1974 р.

6. Кодекс торговельного мореплавства України від 23.05.1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 47, стаття 349.

7. Про затвердження Положення про Міністерство інфраструктури України: Постанова Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 р., № 460 // Офіційний вісник України. – 2015. - № 54, стор. 82, стаття 1755, код акта 77634/2015.

8. Про затвердження Положення про навігаційно-гідрографічне забезпечення мореплавства у внутрішніх морських водах, територіальному морі та виключній (морській) економічній зоні України: Наказ Міністерства транспорту та зв’язку України від 29.05.2006 р., № 514, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.06.2006 р. за № 708/12582 // Офіційний вісник України. – 2006. - № 24, стр. 177, стаття 1792, код акта 36603/2006.

9. Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України: Закон України від 15.04.2014 р. // Офіційний вісник України. – 2014. - № 36, стор. 35, стаття 957.

10. Про закриття морських портів: Наказ Міністерства інфраструктури України від 16.06.2014 р., № 255, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 24.06.2014 р. за № 690/25467 // Офіційний вісник України. – 2014. - № 54, стор. 116, стаття 1461, код акта 73050/2014.

11. Про тимчасове закриття морських рибних портів: Постанова Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 р., № 263 // Офіційний вісник України. – 2016. - № 30, стор. 67, стаття 1198, код акта 81545/2016.

* * *

Ця публікація створена за підтримки Європейського Фонду за Демократію (EED). Зміст публікації не обов'язково відображає думку EED і є предметом виключної відповідальності авторів.