Використання Росією території окупованого Криму для агресії проти України та створення загрози країнам регіону

Моніторингова група редакції BlackSeaNews
та «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень»

Павло ЛАКІЙЧУК

Підготовку до вторгнення на материкову частину України з Кримського півострова Російська Федерація розпочала відразу після окупації Криму і нападу на Донбас, що відбувся відразу після неї, у 2014 році. 

В північній частині Кримського півострова, ближче до Перекопського валу, було сформоване наступальне угруповання сил, яке складалося переважно з батальйонних тактичних груп 7-ої та 76-ої десантно-штурмових дивізій, які діяли на ротаційній основі. На півночі Криму були облаштовані декілька ліній польових укріплень і тилові райони. 

Важливою ознакою підготовки до ведення наступальних дій стало формування у січні 2015 року в Джанкої 39-го вертолітного полку армійської авіації (на ударних вертольотах Мі-35, Мі-28, Ка-52 та транспортно-бойових Мі-8АМТШ), а згодом передислокація туди ж 97-го парашутно-десантного полку. 

Формування другого ешелону – створення у 2016-2017 роках 22-ого армійського корпусу Чорноморського флоту (ЧФ).

До складу 22 АК увійшли:

• створена на базі місця дислокації української 36-ої бригади берегової оборони (Перевальне) 126-та бригада берегової оборони,

• 8-й артилерійський полк (Сімферополь) – 152-мм гаубиці «Мста-Б», РСЗВ 2Б26 (модернізований «Град»),

• 127-ма бригада розвідки (Севастополь),

• а також севастопольська 810-та окрема бригада морської піхоти. 

В липні 2014 року 43-й морський штурмовий авіаполк (ОМШАП) Чорноморського флоту (а фактично з 1999 року – бомбардувальний на Су-24М) був передислокований з аеродрому Гвардійське під Сімферополем на аеродром Саки (Новофедорівка) – колишній аеродром Морської авіації України. 

Замість нього в Гвардійському був сформований 37-й авіаційний полк ВПС Росії двохескадрильного складу – ескадрилья фронтових бомбардувальників Су-24М і ескадрилья штурмовиків Су-25СМ. 

Бомбардувальну і штурмову авіацію мав прикривати 38-й винищувальний авіаполк сформований на авіабазі Бельбек (Севастополь) на Су-30М2 і Су-27СМ, а також винищувачі Су-30СМ передані в авіацію ЧФ до 43 ОМШАП (ае Саки). 

Про підготовку до війни в акваторії Чорного і Азовського морів свідчило і швидке поповнення Чорноморського флоту кораблями прибережної дії, у тому числі носіями КР «Калібр» – патрульними кораблями проектів 21631 «Буян-М» (4 одиниці у 2018-2021 рр), 22160 «Биков» (4 одиниці у 2018-2022 рр), а також патрульно-штурмовими катерами проекту 03160 «Раптор» (7 одиниць у 2015-2017 рр). 

Надходження на Чорноморський флот ударно-штурмових кораблів ближньої зони, а також підводних човнів-носіїв КР «Калібр-ПЛ» 636-го проекту у 2015-2021 роках кількісно значно перевищувало прийняття на озброєння ЧФ кораблів інших класів. 

Про характер майбутніх бойових дій свідчили і широкомасштабні навчання на Чорному морі «Кавказ-2020» і, особливо, осінні навчання Південного військового округу РФ, які проходили в Криму в жовтні 2021 року.

- - -

24 лютого 2022 війська Південного військового округу РФ, у взаємодії з частинами і з’єднаннями 8-ої та 58-ої загальновійськових армій, 4-ої армії ВПС і ППО, несподіваним потужним ударом прорвали оборону Збройних сил України на Кримських перешийках і розвили успіх в напрямку на Мелітополь – Бердянськ – Маріуполь на схід та на Нову Каховку – Херсон – Миколаїв на захід.

Були зупинені у важких оборонних боях на підступах до Миколаєва та Запоріжжя. Частково природною перешкодою стало русло Дніпра в районі Каховського водосховища.

Чорноморський флот РФ з військово-морських баз і пунктів базування в окупованому Криму і Краснодарському краї РФ брав участь в наступальній операції Південного військового округу.

Основними завданнями ЧФ РФ були сприяння діям сухопутних військ на приморському напрямку, морська блокада – ізоляція районів ведення бойових дій, завдання ракетних ударів по об’єктам інфраструктури на території України. 

З цією метою в північно-західній частині Чорного моря на захід від мису Тарханкут була сформована корабельна ударна група з трьох-п’яти бойових кораблів класу фрегат-корвет (фрегати пр. 11356 та патрульні кораблі пр. 22160 ЧФ РФ, кожен носій 2×4 ПУ ПКР «Калібр-НК»). Тут же несли службу один-два підводні човни пр. 636 4-ої бригади підводних човнів ЧФ (носії 6×1 ПКР «Калібр-ПЛ»). 

В перші місяці вторгнення росіяни покладали великі надії на морську десантну операцію в тил оборони України – біля узбережжя Одещини перебувала група з чотирьох-п’яти великих десантних кораблів проектів 775 і 1171 Чорноморського Балтійського та Північного флотів РФ.

Ситуація радикально змінилася після першого успішного застосування ЗСУ берегового протикорабельного ракетного комплексу «Нептун», а згодом – і отриманого від партнерів ПКРК «Гарпун». Проведена наприкінці червня – початку липня операція ЗСУ зі знищенню сил противника, що захопили острів Зміїний, ураженню його засобів на ньому ППО, системи спостереження ЧФ РФ за надводною і повітряною обстановкою в північно-західній частині Чорного моря змусила ворога евакуюватись зі Зміїного та об’єктів морської інфраструктури «Чорноморнафтогазу». 

Через загрозу вогневого впливу ракетно-артилеріських засобів ЗСУ корабельне угруповання росіян перемістилося на схід до узбережжя Криму. Кількість кораблів ЧФ в північно-західній частині Чорного моря скоротилася в середньому до двох ударних кораблів і одного десантного корабля, а загроза проведення МДО значно зменшилася.

Заходи Збройних сил України з деблокади північно-західної частини Чорного моря, вкупі з політико-дипломатичними зусиллями, дозволили з 22 липня відкрити «зерновий коридор» з портів Одеса, Південний і Чорноморськ. Тим не менше, потенційна загроза ракетних ударів з кораблів ЧФ РФ по суднам, що прямують з українських портів зберігається. Залишається великою і мінна небезпека – російські кораблі і підводні човни залишили в морі велику кількість морських мін.

Через великий розхід крилатих ракет морського старту загроза їх масового застосування кораблями Чорноморського флоту значно зменшилася, втім в цілому небезпека ракетних ударів по інфраструктурі як в глибині території України так і по об’єктам на українському узбережжі Чорного моря зберігається. При чому, не тільки з корабельних носіїв, але і берегових ракетних комплексів «Бал» з позиційного району на мисі Тарханкут в Криму, а також дальніх бомбардувальників Ту-22М3 43-го ЦБП ДА з акваторії Чорного і Азовського морів (та стратегічних бомбардувальників Ту-95МС 929-го з аеродрому Енгельс із акваторії Каспійського моря).

* * *

Частини 22-го армійського корпусу і підрозділи 810-ої бригади морської піхоти ЧФ задіяні в бойових діях Південного ВО на півдні України на північному фасі Херсонського і Криворізькому напрямках.

Частини сухопутних військ і військ берегової оборони ЧФ зазнають значних втрат в боях на Півдні України. Їх відновлення здійснюється переважно за рахунок мобілізованих з південних регіонів Російської Федерації, поповнення бойової техніки – за рахунок знятих зі зберігання одиниць техніки, в тому числі з 943-го центру забезпечення мобілізаційного розгортання в Новоозерному (оз. Донузлав). Резерв техніки 943 ЦЗМР значною мірою вичерпаний, постачання нових озброєнь здійснюється переважно залізницею з території РФ через «Кримський міст», частково – військово-транспортною авіацією через аеродром Бельбек, а також закритий для цивільного авіатранспорту аеропорт Сімферополь.

Основний військовий логістичний вузол на півночі Кримського півострова – Джанкой.

Тут пересікається залізниця до Феодосії – Керчі і далі, через «Кримський міст» на територію Ростовської області РФ, а також Кримська залізниця від Севастополя – Сімферополя (з гілкою з Євпаторія – Саки – Остряково) до Новоалексіївки – Мелітополя на окупованій частині Запоріжжжя на сході та Вадима – Херсона на заході. Тут же пролягають автотраси Каланчак – Армянськ – Керч, Чонгар – Джанкой – Сімферополь. Джанкой – Гвардійське.

Не можна повністю відкидати і загрозу застосування ядерної зброї з території Кримського півострова або кораблями ЧФ, який там дислокується.

Низка джерел вказувала, що в період з 2017 року органами 12-го головного управління Міністерства оборони РФ проводились відновлювальні роботи на об’єкті «Феодосія-13» – закинутому радянському сховищі ядерних боєприпасів в урочищі Кизилташ, неподалік селища Краснокам’янка Феодосійської міської ради. За інформацією, що мається, росіяни розглядають можливість розмістити там резервне Центральне сховище ЯБП Південного ВО. В Севастополі функціонує 6-й відділ штабу ЧФ, який забезпечує зберігання, обслуговування і експлуатацію спецбоєчастин тактичних боєприпасів. Тривале зберігання і технічне обслуговування ядерних боєголовок до боєприпасів флотської номенклатури здійснюється Новоросійською РТБ.

Російська Федерація з лютого 2022 року повністю блокує міжнародне судноплавство Керченською протокою і Азовським морем. Окуповані порти Бердянськ і Маріуполь використовуються для доставки військових вантажів для окупаційних сил з Севастополя і Новоросійська, а також вивезення краденого майна і збіжжя українських підприємств, що залишилися на окупованій території.

* * *

Через широкомасштабні бойові дії між Росією і Україною Туреччина, керуючись положеннями Конвенції Монтре, з 27 лютого 2022 року закрила Чорноморські протоки для військових кораблів прибережних і неприбережних країн Чорного моря.

Внаслідок цих дій турецької сторони частина кораблів ВМФ Росії з Північного і Балтійського флотів, що раніше зайшли для участі у військовій операції проти України (під приводом навчань) виявилися заблокованими в Чорному морі. І навпаки, кораблі Чорноморського флоту Росії, які брали участь в операції російських збройних сил в Сирії – відрізаними від своїх пунктів базування в Чорному морі. 

Незважаючи на те, що, по мірі розвитку російсько-української війни, інтенсивність бойових дій ЗС РФ в Сирії значно знизилася, кораблі і підводні човни Чорноморського флоту, що залишаються в Середземному морі – носії ПКР «Калібр» – складають небезпеку. І не тільки для збройних формувань сирійської опозиції, а й для інших держав Середземномор’я, в першу чергу для держав-членів НАТО, а також для кораблів і об’єктів 6-го флоту США в Середземному морі.

Один з напружених інцидентів між кораблями ВМФ РФ та АМГ АВМ «Гаррі Трумен» ВМС США, а також кораблями ВМС Італії стався в липні 2022 в Адріатичному морі. Внаслідок інциденту командування ВМС Італії змінили поточні завдання флоту з патрулювання районів моря, наближених до берегів Італії на патрулювання всього Середземноморського басейну. Зважаючи на зростаюче напруження і неадекватність дій російського військового і військово-політичного керівництва повторення подібних інцидентів виключати не можна.

* * *

Таким чином, готуючись до широкомасштабного вторгнення в Україну Російська Федерація створила в окупованому Криму потужне наступальне угруповання військ та систему його логістики.

З початком вторгнення війська Південного військового округу при підтримці сил Чорноморського флоту Росії ведуть активні бойові дії на Півдні України з застосуванням усіх доступних видів озброєння крім ядерної зброї, блокують і перешкоджають міжнародному судноплавству в Чорному морі, створюють ракетну і мінну загрозу прибережним державам, унеможливлюють або суттєво ускладнюють морську економічну діяльність в регіоні. 

Кримський півострів перетворений у тиловий хаб і логістичний вузол угруповання окупаційних сил на півдні України.

Азовське море залишається повністю заблокованим для міжнародного судноплавства, українські порти Бердянськ і Маріуполь – окуповані і заблоковані.

Зберігається загроза нанесення ракетних ударів по об’єктах інфраструктури України з акваторії Чорного моря як кораблями ЧФ так і літаками військово-повітряних сил РФ. Загроза ядерного удару також зберігається.

Угруповання кораблів ВМФ РФ, які через обмеження на прохід Чорноморськими протоками не можуть потрапити до Чорного моря продовжує перебувати в східній частині Середземного моря. Через неадекватність дій російських моряків можливі серйозні інциденти з кораблями держав-членів НАТО і 6-го флоту ВМС США.

* * *

Ця публікація створена за підтримки Європейського Союзу (European Union in Ukraine). Зміст публікації є виключною відповідальністю авторів і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу