Вплив міжнародних санкцій на соціально-економічну ситуацію в РФ: стислий огляд. Жовтень 2022

Моніторингова група редакції BlackSeaNews
та «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень»

Тетяна ІВАНЕВИЧ

Важливі зауваження

Із самого початку великої війни 24.02.2022 в Російській Федерації було прийнято кардинальних заходів щодо обмеження інформації щодо впливу санкцій на російську економіку в мережі Інтернет. Ці заходи стосувалися як обмеження доступу до всіх сайтів в РФ з території України та країн Заходу, так і просте припинення функціонування сайтів галузей та підприємств, що потрапили під санкції. Крім того, навіть опублікована інформація підлягає цензурі та часто містить викривлені економічні показники.

Цей огляд підготовлений на основі власного моніторингу в тому числі російських економічних джерел та висловлювань російських економістів та оглядачів. Ми не хочемо додавати зайвих проблем їм самім або їх близьким, що живуть в РФ, тому не завжди використовуємо гіперпосилання чи виноски на джерела інформації, що знаходяться в РФ. Відповідні першоджерела є в редакції.

* * *

• Висловлювання Путіна в жовтні 2022 надіслали ясний сигнал: Росія хоче постачати паливо до Європи.

Навіть по цілій гілці «Північного потоку-2», що залишилася. Навіть через ненавидиму Україну. Хоч дном Чорного моря через Туреччину. І у вигляді зрідженого газу – загалом, «хоч опудалом, хоч тушкою»…. Бо реальної альтернативи європейському ринку немає.

• Різні російські експерти вважають, що момент запровадження ембарго ЄС на російський морський імпорт нафти (5 грудня 2022) та нафтопродуктів (5 лютого 2023) може стати переломним.

Виходячи з цього – у РФ є ще майже місяць, щоб або спробувати примусити Захід скоригувати ці рішення і послабити ембарго на нафту, або знайти додаткові ринки збуту.

Останнє підтверджується нашими власними даними моніторингу морського експорту нафти та нафтопродуктів РФ з портів Чорного та Азовського морів, а саме:

за період квітень-жовтень 2022 року ні обсяги, ні географія цих морських поставок майже не змінилися. Ми фіксуємо окремі випадки появи нових країн призначення (Sri Lanka, Bahamas, St Lucia, Tunisia, Oman), але це все можна оцінювати лише як незначні «пробні партії».

Разом з тим, це свідчить, що наміри та спроби переорієнтувати напрямки морського нафтового експорту існують, але поки що не дають результатів.

Якщо РФ не зможе «дотиснути» Захід щодо нафтового ембарго, то, виходячи з озвучених фахівцями прогнозів, наслідки для РФ будуть такими:

• зменшення нафтових доходів після введення ембарго, подальше зубожіння галузі, помітне зниження бюджетних надходжень;
• подальше зниження золотовалютних резервів РФ внаслідок зменшення доходів нафтового експорту;
• спроба компенсувати це падіння підвищенням тарифів всередині країни і ймовірно посиленням фіскального тиску (оскільки статистика показує недобір податків з промисловості) або в дещо віддаленій перспективі – секвестром соціальної частини бюджету (ймовірно, у 2023 році)
  
• Росії потрібен більш тривалий час на імпортозаміщення у виробничій сфері, ніж говорилося в оптимістичні заявах, що робилися російськими урядовцями після запровадження санкцій.

Серед промисловців та підприємців РФ, схоже, шириться розуміння, що для промислового імпортозаміщення потрібен тривалий час, що вимірюється термінами створення відповідних виробничих потужностей, тобто декількома роками.

Фактично термін «імпортозаміщення» в умовах сучасної РФ має зовсім інший сенс – це насправді контрабанда західного обладнання, запасних частин та комплектуючих з порушеннями не тільки санкційного режиму, але й авторських прав. В РФ це називають «паралельний імпорт».

• Війна, санкції та торговельна блокада посадили російську економіку на «порохову діжку» майбутніх трильйонних дефолтів.

9,5 трильйонів рублів кредитів реструктурували банки РФ своїм клієнтам за період з 19 лютого по 31 липня, повідомляється з посиланням на дані ЦБ РФ.

88% цих позик, або 8,4 трлн рублів, припадає на кредити бізнесу, які той перестав обслуговувати на початкових умовах. Під реструктуризацію потрапили 19% кредитів великим підприємствам та 10% – малим підприємствам. Отже очікувано – крупний бізнес потерпає вдвічі частіше, ніж малий.

Таких проблем з виплатами за боргом перед банками у бізнесу не було навіть під час кризи за пандемії: тоді під реструктуризацію потрапило 16% портфеля кредитних організацій на 6,1 трлн рублів. Тепер сума потенційно «поганих» боргів вища на 40%.

• В економіці РФ поступово формується «пробка» з неплатежів.

Але скільки саме безповоротних боргів вже накопичено в банківській системі, ЦБ РФ не розкриває: на 1 лютого в «прострочення» перебували корпоративні позики на 2,95 трлн руб. Пізнішу статистику Центробанк РФ засекретив.

За даними Росстату, на кінець травня 2022 року 5,6 тисяч російських організацій мали прострочену кредиторську заборгованість на 4,097 трлн рублів. З початку року борг бізнесу перед постачальниками зріс на 302 млрд. рублів, до 2,594 трлн. Обсяг прострочених боргів з податків перед бюджетами всіх рівнів підскочив майже вдвічі - з 42,7 до 83,4 млрд руб.

• Галузей економіки РФ, яких не торкнулася поточна криза, що викликана великою війною проти України та західними санкціями, не існує.

У деяких компаній проблеми тягнуться ще з пандемії: це авіаперевізники, готелі, орендний та туристичний бізнес.

До них додаються нові проблемні позичальники: у РФ практично зупинилася автомобільна промисловість, на 22% впала металургія, без ринків збуту залишилися деревообробка та золотодобувна галузь. Торгові центри втратили закордонних рітейлерів, три чверті яких пішли з Росії, або призупинили діяльність.

• Росія поступово випадає з глобальної економіки та підсідає на китайську торгову «голку». Але після розриву відносин із Заходом Москва не стала стратегічним партнером Пекіна.

Фахівці скептично оцінюють стосунки з Китаєм, на співпрацю з яким Росія покладала і покладає великі надії. В тому числі в плані заміщення у військовій сфері (зокрема, мікроелектроніка). Найбільш авторитетні спеціалісти вважають, що розрахунки на Китай не виправдались.

• Санкції б'ють по Росії набагато болючіше, ніж по тим, хто їх застосовує.

В дослідженні китайських вчених Xiayi Du та Zi Wang (Shanghai University of Finance and Economics, China) під назвою Multinationals, global value chains, and the welfare impacts of economic sanctions зроблено висновок, що економічні санкції, які перервали зв'язки між Росією та іншими економіками, крім Китаю, знизять реальні доходи в Росії на 11,98%. Вплив цих санкцій на добробут населення країни Заходу, що їх запровадили, виявився менше 1%.

• На Росію «насувається катастрофа, про яку Путін не хоче говорити» – стрімке скорочення золотовалютних резервів. Обсяг резервів, що залишилися, дозволяють фінансувати війну протягом не більше 1 року – приблизно до вересня 2023 року.

В умовах війни динаміка золотовалютних резервів є важливішим показником, ніж динаміка ВВП, яку зазвичай відстежують. Це викликане двома факторами: замороженням резервів внаслідок західних санкцій та величезними витратами, що здійснюються з резервів на фінансування війни.

За шість днів до початку війни міжнародні резерви Росії становили 643,2 мільярда доларів. З того часу вони скоротилися на 102,5 мільярда доларів, або на 16 відсотків. Але офіційна оцінка включає приблизно 300 мільярдів доларів, заморожених західними санкціями, і тепер до них у Росії немає доступу. Виходить, що невдовзі після початку війни у розпорядженні Росії залишилося ліквідних резервів лише на 343 мільярди доларів. Якщо врахувати подальше скорочення ліквідних резервів на 102,5 мільярда, то в розпорядженні Кремля зараз залишається лише 240 мільярдів доларів - тобто скорочення резервів відбулося на 30 відсотків!

Обсяг скорочення резервів на 102,5 мільярда близький до стриманих оцінок військових витрат Кремля. Якби Захід не заморозив 300 мільярдів доларів на початку війни, то з огляду на середньомісячний темп скорочення резервів їх вистачило б на 47 військових місяців. Тож Путін міг розраховувати майже на чотири роки війни. Через введення західних санкцій ліквідних резервів стало вистачати в лютому трохи більше ніж на два роки, а у вересні, - тільки на 17-18 місяців. До того ж частина резервів деномінована в СДР (спеціальних правах запозичення), а також знаходиться на рахунку резервної позиції Росії в МВФ, ліквідність цієї частини резервів обмежена. Крім того, 130 мільярдів доларів резервів – це золото, на його використання також накладено санкції. Виходить, що резервів вистачить у найкращому разі лише на рік.

Саме тому Путін хоче будь-що закінчити війну якнайшвидше. Тому він запустив процес ескалації, за допомогою якого він піднімає ставки, щоб мати козирі на переговорах щодо досягнення для себе більш-менш прийнятної угоди та зафіксувати за РФ нові окуповані території, що були захоплені після 24.02.2022.

* * *

Ця публікація створена за підтримки Європейського Союзу (European Union in Ukraine). Зміст публікації є виключною відповідальністю авторів і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу