Іран як спільна безпекова загроза для Азербайджана та України

Наталя БЕЛІЦЕР,
експертка Інституту демократії імені Пилипа Орлика
спеціально для BlackSeaNews

Протягом останніх років прискіпливу увагу як українських, так і азербайджанських медіа привертає Іран. Інтерес до цієї країни з боку АР цілком зрозумілий, беручи до уваги історично складні міждержавні стосунки, тісні зв’язки ІРІ з Вірменією (проблема, яка загострилася під час Другої Карабаської війни та після неї), а також величезну кількість етнічних азербайджанців на півночі Ірану (згідно з різними джерелами інформації, від 15 до понад 30 мільйонів осіб), що в кілька разів перевищує населення АР (близько 10 млн). Низка експертів також зауважують, що Азербайджан для «історичного Ірану» — приблизно те саме, що Україна для Росії з її «руським миром», маючи на увазі, що обидві колишні «метрополії» не можуть змиритися з фактом існування наших незалежних держав як окремих суверенних суб’єктів міжнародного права.

Двосторонні стосунки АР з ІРІ суттєво загострилися на тлі антиурядових протестів та їх придушення в Ірані, в тому числі в північному регіоні, який в АР називають «Південним Азербайджаном», що відповідно відображено в азербайджанської пресі. Зокрема, повідомляється, з посиланням на доповідь іранських правозахисників-політемігрантів, що під час масштабних протестних акцій лише у вересні-жовтні 2022 було вбито не менше 13-ти азербайджанців, а 1700 заарештовано; репресії проти етнічних азербайджанців не припинялися і протягом наступних місяців (1; 2; 3; 4; 5). За даними на кінець січня 2023, в ІРІ з моменту початку демонстрацій 519 людей убили і понад 19 200 заарештували.

Реакцією азербайджанців Ірану на жорстокість режиму аятол стало відчуження від владних структур й активізація рухів, спрямованих на відокремлення від Ірану і створення власної незалежної держави. Наприкінці квітня 2023 ініціативна група громадських і політичних діячів – вихідців з Південного Азербайджану – проголосила створення нової організації під назвою «Національна рада державності Південного Азербайджану» (НРДПА), спрямованої на відродження національного уряду, який існував у цьому регіоні у 1945 – 1946 рр., а потім був знищений іранською владою.

Штаб-квартира нової організації буде розташована в Фінляндії; установчі збори НРДПА, в яких взяли участь делегати зі США, Австралії, Канади, Туреччини, країн Європи та з АР, відбулися в режимі онлайн 7 травня.

Цікаво відзначити, що крім всілякої допомоги з боку Азербайджану, така ініціатива була підтримана Кнесетом Ізраїлю. В офіційному зверненні до МЗС 32 депутати (чверть усіх членів Кнесету) закликали звернути увагу на посилення репресивного режиму Тегерана по відношенню до південних азербайджанців; в ізраїльській пресі поширюється думка, що створення такої нової дружньої держави могло би суттєво сприяти успішному протистоянню військовим загрозам з боку Ірану. В українських медіа також лунає думка, що Україні вигідно відокремлення від Ірану і створення незалежної держави «Південний Азербайджан».

Активізація сепаратистського руху Південного Азербайджану пояснюється, насамперед, непоступливістю й жорстокістю іранського режиму. У 2022 році кількість страт в Ірані зросла на 75%; за даними неурядових організацій, було страчено щонайменше 582 людини. Величезне занепокоєння з цього приводу висловило Верховне управління з прав людини ООН; за їхніми даними, з початку 2023 року в ІРІ щотижня страчують понад десять осіб. Це суттєво погіршило і без того поганий імідж і репутацію режиму аятол і призвело до посилення санкційного тиску.

Станом на 20 березня 2023 обмежувальні заходи ЄС застосовують до 204 фізичних осіб Ірану (включно з керівником відділу з питань культури іранської телерадіокомпанії IRIB) та 34 юридичних.

Санкції США включають заборону громадянам і компаніям США вести бізнес в Ірані або брати участь у спільних підприємствах з іранськими компаніями, зокрема в нафтогазовій галузі. Американський уряд також піддав санкціям підприємства інших країн, які порушують умови американського ембарго, і окремо ввів санкції за придушення протестів; список обмежувальних заходів продовжує розширюватися. Важливо підкреслити, що при введенні обмежень проти іранських пропагандистів США і ЄС координують зусилля для забезпечення їхньої більшої ефективності.

Україна також бере активну участь у запровадженні санкційного режиму. Важливою віхою стало 18 березня 2023, коли Володимир Зеленський ввів у дію рішення РНБО про санкції проти високопосадовців ІРІ (включно з прем’єр-міністром і міністром закордонних справ), а також військового керівництва (цікаво, як після цього відбувається комунікація українських дипломатів з їхніми іранськими «підсанкційними колегами»?).

18 травня 2023 Україна, разом з низкою інших країн, приєдналася до санкцій ЄС проти Ірану, взявши на себе зобов’язання привести свою національну політику у відповідність із рішенням Ради ЄС.

А 28 травня всі провідні медіа України повідомили про намір запровадити анти-іранські «секторальні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції)» на 50 років згідно з проєктом постанови, внесеним до ВР президентом Зеленським. Нею передбачено повну заборону торговельних операцій, зупинити транзит ресурсів, польоти та перевезення на території України, запобігання виведенню капіталів резидентами ІРІ, а також пропонується запровадити заборону на здійснення будь-яких інвестицій в ІРІ та передання її резидентам технологій і прав на об'єкти інтелектуальної власності (1; 2; 3).

Наступного дня, 29 травня, ВР підтримала законопроєкт №9333 щодо обмежувальних заходів (санкцій) до ІРІ строком на 50 років; «за» проголосували 328 депутатів, «проти» та тих, хто утримався, не було.

Тема анти-іранських санкцій фігурує і в азербайджанських медіа. Крім того, серед все гостріших і критичніших матеріалів стосовно Ірану часто згадують продовження військової допомоги й всебічної підтримки Вірменії; масштабну контрабанду і регулярні спроби ввезення на територію АР великих партій наркотиків (зокрема, 22 квітня у вантажівці було виявлено півтонни (!) героїну); викриття спецслужбами мереж іранської агентури, яке з часом набуло додаткового імпульсу (1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8). Серйозне занепокоєння азербайджанського керівництва викликають зусилля Ірану посилити свій вплив на суспільство АР шляхом використання різних методів релігійної пропаганди й планування терористичних актів з метою перетворити цю світську державу на подобу шиїтського Ірану і ввести режим шаріату (1; 2; 3; 4; 5; 6; 7).

Велику увагу азербайджанських ЗМІ привернуло проведення Корпусом вартових ісламської революції (КВІР) у жовтні 2022 масштабних військових маневрів біля кордону з АР, які, втім, отримали вельми уїдливі коментарі (1; 2; 3); на початку грудня АР відреагувала на них потужними військовими навчаннями за участі Туреччини (1; 2; 3). Згадують і про те, що терористи «Хезболли» під патронажем Ірану і за підтримки попереднього керівництва Вірменії скоїли чимало злочинів на території окупованого Карабаху.

Надзвичайно тривожними стали повідомлення з Ірану про численні випадки масового отруєння газами дівчат шкільного та студентського віку; офіційно зафіксовані напади на 330 шкіл і жіночих студентських гуртожитків у 25 провінціях, в ході яких були отруєні близько шести тисяч учениць. У березні 2023 це збурило країну і спричинило нові демонстрації протесту, які поліція жорстоко розганяла, арештовуючи при цьому найактивніших учасників/учасниць – переважно з університетів та інших ВНЗ. На думку іранської правозахисниці, соціолога Севіль Сулеймані, ці хімічні атаки — помста режиму аятол іранським студенткам та школяркам, що підняли безпрецедентну хвилю протестів.

В азербайджанському інформаційному просторі з’явився спеціальний термін, що характеризує нинішній режим в ІРІ як «муллократію»; тепер цей термін увійшов і в лексикон українських медіа. Лунає теза, що сучасний Іран – загроза не тільки для окремих країн Близького Сходу (в першу чергу – Саудівській Аравії, незважаючи на дипломатичне «примирення» за посередництва Китаю), а й для усього арабського світу.

В липні 2022 сенсацією соцмереж стали інтерв’ю недержавним засобам інформації політичного оглядача, експерта з питань безпеки Ерастуна Оруджлу, який стверджував, що Росія нібито готує проти АР диверсійні групи, які проходять підготовку в Ірані. У квітні 2023 року аналітик підтвердив це, заявивши, що «процес триває і досі», і що ця інформація базується на даних з надійних джерел. Крім того, азербайджанський власний кореспондент в Ірані повідомив, що РФ запропонувала ІРІ допомогу у придушенні антиурядових протестів. При тому підкреслюючи, що сама Росія має «багатий досвід» розправ з опозицією. Ця інформація підтверджується перемовинами генпрокурора РФ з очільником судової влади ІРІ.

«Іранський слід» знайдено в Азербайджані під час розслідування замаху 28 березня 2023 на депутата Міллі Меджліса Фазіля Мустафу, відомого своєю непримиренною анти-іранською позицією (1; 2; 3; 4; 5; 6). Розслідування цього терористичного акту спонукало громадських активістів порушити питання про необхідність поновити слідчі дії стосовно минулих резонансних вбивств, а також з’ясувати обставини замахів на азербайджанських діячів з подібними анти-іранськими політичними поглядами, включно з нападом на одного з лідерів руху за незалежність Південного Азербайджану Ахмеда Обали та його сина, що стався 17 травня 2023 у місті Санта Клара, Каліфорнія, США (1; 2; 3; 4).

На тлі загострення військового протистояння між АР та РВ остання почала використовувати іранські дрони; перше повідомлення про це з’явилося 11 квітня 2023. А в середині травня були оприлюднені (з посиланням на ГУР України) дані про постачання Францією західного озброєння і військової техніки Вірменії, що може бути використано Росією та Іраном для вивчення сучасних західних технологій з перспективою подальшої модернізації й вдосконалення зброї власного виробництва (1; 2). Такі обставини є красномовним свідченням спільних безпекових загроз для України, Азербайджану та їхніх партнерів.

В азербайджанських медіа Україну взагалі часто згадують в контексті іранської небезпеки для Азербайджану. Ці публікації зазвичай вирізняються відчутно емоційним забарвленням, про що яскраво свідчать навіть їхні назви – наприклад, стосовно поставок іранських безпілотників: «Теперь Иран убивает украинцев. И продолжает лгать»; «Фейковая «дипломатия» Тегерана: как признание Абдоллахияна уничтожило остатки доверия к Ирану»; «Иран окончательно заврался: Мы поставили русским беспилотники, но Украина не сбивает их»; «Тегеран крутится как уж на сковороде, чтобы максимально оттянуть приговор».

У відповідь на «програмну» статтю в іранській газеті Tehran Times під назвою «Азербайджан має врахувати урок України» політичний оглядач Нурані пише (цитую мовою оригіналу): «…..в отношении Ирана к Азербайджану действительно очень многое напоминает отношение России к Украине. В Тегеране точно так же не могут представить себе, что Азербайджан — это не часть «исторического Ирана», а независимое государство, со своей суверенной внешней и внутренней политикой — точно так же как РФ считает Украину частью «русского мира» и никак не может примириться, что это самостоятельное государство, у которого есть право самостоятельно выбирать друзей, союзников, государственный язык и названия улиц…».

Зауважимо також, що про ставлення суспільства ІРІ до російсько-української війни відомостей майже немає, але саме з азербайджанських джерел можна було дізнатися, наприклад, про такий цікавий факт, як величезний український прапор, що був вивішений іранськими вболівальниками під час товариського футбольного матчу з петербурзьким «Зенітом». Ба більше: за повідомленням Report.az, проурядова іранська газета «Джумхур-е Ісламі» звернулася до представників режиму із жорстким закликом до зміни політики, яка призводить до згубних для країни наслідків, вказавши, зокрема, на втручання Ірану в російсько-українську війну.

Відомий азербайджанський експерт Ельдар Намазов вважає, що вступивши на боці Москви у цю війну, Іран перетнув другу (після ядерної програми) «червону лінію», чим перетворив себе на «мішень широкої міжнародної коаліції, що складається з десятків розвинутих держав світу». Про серйозну загрозу з боку Ірану не тільки для України, а й для регіональної безпеки Південного Кавказу та Близького Сходу пише колишній посол АР в Україні Азер Худієв.

На світову небезпеку створення військово-політичного союзу між Іраном, Росією та Вірменією (що збігається з поглядом переважної більшості азербайджанських аналітиків) звертає увагу добре знаний політолог, професор НаУКМА Тарас Кузьо; його статтю, в перекладі російською, опублікувало агентство Turаn.az.

Ситуація навколо Ірану зазнала ще більшого загострення наприкінці березня 2023, коли в Сирії іранськими безпілотниками була атакована військова база США, в результаті чого одна людина загинула, а шість були поранені. Миттєва відповідь полягала в авіаударах по об'єктах, які використовували групи, пов'язані з КВІР, що жваво обговорювалося світовою, українською та азербайджанською пресою (1; 2; 3).

Азербайджанські ЗМІ звертають увагу і на потенційну загрозу для АР через зближення Ірану і Росії з Китаєм, цитуючи при тому слова Джона Болтона щодо виникнення «осі Росія – Китай, до якої приєднаються Іран та КНДР» як проблеми для Заходу.

Відчуваючи підтримку багатьох країн цивілізованого світу, Азербайджан не піддається на нещодавні удавані кроки з боку ІРІ, начебто спрямовані, на відміну від агресивних заяв, що лунали раніше, на «примирення» і поліпшення двосторонніх стосунків, і послідовно проводить політику знешкодження «5-ї колони» в АР і згортання міждержавних зв’язків з Іраном. Зокрема, максимально обмеживши діяльність Бакинського філіалу Національного банку Ірану (Bank Melli Iran), і закривши Культурне представництво Ірану в Баку.

Аналізуючи азербайджансько-іранські відносини, зазначимо, що вони досягли максимального напруження після 27 січня 2023 внаслідок нападу на посольство АР в Тегерані чоловіка, озброєного автоматом Калашникова; це призвело до загибелі начальника служби безпеки і поранення двох охоронців (1; 2; 3; 4). При тому іранський поліцейський біля входу в посольство не тільки не намагався зупинити нападника, а й не вийшов зі своєї будки навіть під час стрілянини. В Азербайджані звинувачують владу Ірану в нездатності захистити дипломатичну установу, рішуче відкидають оприлюднену іранською поліцією версію про те, що цей напад «побутового характеру» був здійснений «з особистих і сімейних мотивів» і вважають його терористичним актом, за яким, можливо, стоять спецслужби ІРІ (1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9).

29 січня була завершена евакуація всіх співробітників посольства та їхніх сімей з Тегерана в Баку. Таким чином посольство АР в Ірані припинило свою діяльність (хоча генеральне консульство в Тебрізі, столиці Південного Азербайджану, продовжує функціонувати).

Не надто сподіваючись на сумлінне й об’єктивне розслідування атаки на посольство прокуратурою й правоохоронцями Ірану, Азербайджан намагається з’ясувати обставини того, що сталося, власними силами. Зокрема, детальне вивчення записів на трьох відеокамерах засвідчило участь у нападі не однієї людини, а групи терористів. Підозри щодо зусиль просунути сфабриковану версію теракту виглядають далеко не безпідставними, оскільки заарештованому нападнику були надані умови для інтерв’ю іранському каналу Sahar TV, котрий азербайджанською мовою веде анти-азербайджанську пропаганду; ще одне інтерв’ю він дав урядовому агентству Tasnim. Ба більше, після арешту фігурант справи був доправлений на обстеження до психіатричної лікарні щонайменше на місяць, унеможлививши таким чином будь-які слідчі дії. Як пишуть азербайджанські ЗМІ, це підтверджує, що офіційний Тегеран «узяв злочинця під свою опіку».

А популярна оглядачка Нурані звертає увагу, що до розповсюдження недостовірних версій стосовно цієї трагедії причетні російські телеграм-канали, зауваживши: «Схоже, нові сфери співробітництва РФ з ІРІ не обмежуються постачанням іранських безпілотників для атак на українські міста». Ще одна деталь: твердження іранської поліції – цитоване й українською пресою – про двох неповнолітніх дітей, які супроводжували нападника, не знайшли підтвердження у записах відеокамер.

Одним із наслідків атаки на посольство стали наполегливі рекомендації громадянам АР не їздити до Ірану без нагальної необхідності; реальна небезпека таких поїздок підтверджується зникненням в Ірані принаймні трьох осіб. Пізніше, після численних запитів МЗС АР, стало відомо, що одного з них, студента Йенського університету Німеччини Фаріда Сафарлі, заарештували за звинуваченням у шпигунстві. Виявилося, що хлопець поїхав до Ірану ще 20 лютого, аби зустрітися з дівчиною, з якою познайомився під час її практики у ФРН. Ця сумна історія болісно нагадує аналогічну пастку, в яку потрапив 19-річний українець Павло Гриб, який «зник» (був викрадений російськими спецслужбами) у білоруському Гомелі у серпні 2017 року.

Українські медіа, звісно, не оминули увагою напад на посольство Азербайджану в Тегерані. При тому з сумом відзначимо, що принаймні одне з авторитетних українських інтернет-видань, які писали про цей випадок, посилалося на публікацію іранського урядового агентства Tasnim як на основне джерело інформації, і не використовувало при тому ані офіційні заяви, ані медійні аналітичні матеріали АР. Агентство Укрінформ оприлюднило інформацію з посиланням на азербайджанський сайт Trend, в той час як більшість українських ЗМІ – Європейська Правда, BlackSeaNews, Censor.net та ін. обмежилися короткими повідомленнями про цей інцидент з посиланнями на прес-службу МЗС АР (ЄП – навіть не безпосередньо, а через турецьке агентство ANADOLU), не вдаючись до важливих деталей, доступних в азербайджанських джерелах. Трохи більше інформації і коментар азербайджанського журналіста Мубаріза Асланова – спеціального кореспондента Report.az і Baku.TV в Україні – надало агентство UNIAN.

Реакція з боку офіційних структур України полягала у твіті спікера міністерства закордонних справ Олега Ніколенка із засудженням нападу, висловленням співчуття рідним загиблого і побажанням одужання пораненим. В той же час, азербайджанські ЗМІ опублікували також тексти заяв посла Владислава Каневського і депутата ВР, співголови українсько-азербайджанської міжпарламентської групи дружби Валерія Колюха. З гострим засудженням атаки на посольство АР виступили світові лідери і міжнародні організації, зокрема, Постійна Рада ОБСЄ за участі представників 52-х держав. Проте ця подія в якості топ-новини швидко поступилася сенсаційним повідомленням і в українській, і в азербайджанській пресі (а також у світових ЗМІ) про масовані атаки об’єктів військової інфраструктури Ірану, що відбулися наступними днями, тобто в ніч з 28 на 29 січня й увечері 29-го (1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10).

Суттєві зміни у ставленні АР до Ірану і його зближення з Росією є позитивними новинами для України, оскільки для нас позиція та дії ІРІ останніми роками стають все більш небезпечними (докладніше про двосторонні відносини України з Іраном протягом 30-ти років). Згадаймо, зокрема, трагедію загибелі 176 пасажирів внаслідок збиття іранськими засобами ППО 8 січня 2020 українського літака МАУ рейсу PS752 з Тегерану до Києва, яка широко висвітлювалася українськими і світовими ЗМІ.

При тому Міжнародна координаційна група допомоги жертвам рейсу PS752 визнала фіктивними судовий процес і вироки можливим винуватцям.

«Ані судові процеси, ані вироки… не принесли правди чи справедливості сім’ям жертв. Весь процес, починаючи з розслідування Іраном обставин збиття, не був неупередженим та прозорим», сказано в Заяві Міжнародної групи від 18 квітня 2023.

Не досягнувши згоди з Іраном стосовно організації арбітражу відповідно до статті 14 Конвенції про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації, члени Координаційної групи, які представляють Канаду, Швецію, Україну та Сполучене Королівство, виступили 29 червня зі спільною Заявою, якою повідомили про рішення забезпечити притягнення Ірану до відповідальності шляхом якнайшвидшого передання спору до Міжнародного Суду ООН.

Не меншого розголосу набули ворожі дії Ірану в ході повномасштабної російсько-української війни, а саме, постачання Росії безпілотників-камікадзе, танкових і артилерійських снарядів, а також балістичних ракет (зокрема, йдеться про протитанкові ракетні комплекси Dehlaviуeh, вироблені в Ірані, які фактично є клонами російського ПТРК "Корнет").

За даними, оприлюдненими президентом Зеленським, станом на кінець травня по території України випустили понад 1160 дронів-камікадзе іранського виробництва, з них близько 900 було збито українськими захисниками. 24 квітня 2023 газета The Wall Street Journal повідомляла, що за останні пів року Іран доставив у Росію понад 300 тисяч артилерійських снарядів та близько мільйона набоїв за допомогою вантажних суден; прямі перевезення здійснювалися через Каспійське море, а Захід мало що може зробити, аби запобігти цьому (1; 2; 3). ЗМІ повідомляють, що в обмін на зброю для повномасштабної війни проти України Росія постачає Ірану кіберзброю, західну зброю, «захоплену на полі бою», а також допомагає розвивати ракетну програму.

Чергове загострення відносин України з Іраном відбулося 24 травня після звернення президента Зеленського до іранського народу, в якому він запитав, «для чого їм бути співучасниками російського терору», і нагадав про російські воєнні злочини в Україні, які окупанти скоюють за допомогою поставлених Іраном дронів-камікадзе. Текст Звернення, з посиланням на Українську Правду, опублікував азербайджанський інтернет-портал Minval.az.

Тісна взаємодія РФ з ІРІ не обмежується військово-технічною, енергетичною, транспортною та іншими сферами міжнародних відносин. Наприкінці березня 2023 стало відомо про посилення співробітництва між ІРІ та РФ в галузі кібервоєн не тільки із «зовнішніми» ворогами, а й із власними дисидентами.

Останні, вкрай ворожі, дії Ірану, демонстративне посилення його співпраці з Росією (насамперед у військово-промисловій галузі) та Вірменією, а також недружня політика стосовно стратегічного партнера України Азербайджану, здавалося, могли би підштовхнути Україну до такого рішучого кроку, як розірвання дипломатичних стосунків з ІРІ, про що йшлося у поданні міністра закордонних справ Дмитра Кулеби, датованому ще 18 жовтня 2022 року.

Проте питання й досі залишається «підвішеним», очікуючи на рішення президента. В інтерв’ю Бі-Бі-Сі 3 лютого 2023 Кулеба на запитання стосовно Ірану відповів, що «вони перетнули межу» і що «негативні наслідки цього співробітництва [з Росією] в рази перевищать будь-яку вигоду», а про удари по військовій інфраструктурі Ірану сказав «не знаю, хто бив по об’єктах». На жаль, про напад на посольство АР в Тегерані, що стався напередодні атаки на військові об’єкти ІРІ, він навіть не згадав.

Зазначимо також, що посилення військово-технічного співробітництва ІРІ з РФ є небезпечним не тільки для України та АР, а й для дружнього для АР Ізраїлю. Рівень конфронтації між ІРІ та АР помітно зріс через відкриття 29 березня 2023 посольства Азербайджану в Тель-Авіві; в цій «історичній події» взяв участь міністр закордонних справ АР Джейхун Мамедов. Під час його спільної прес-конференції з ізраїльським колегою Елі Коеном останній висловився про іранську загрозу регіону і створення нестабільності на Близькому Сході шляхом підтримки і фінансування тероризму, підкресливши необхідність об’єднання зусиль для протидії цим загрозам і викликам. Бурхлива негативна реакція ІРІ й вимоги «дати пояснення» щодо спільних планів і заяв про «новий етап стратегічного партнерства між Азербайджаном та Ізраїлем» призвели до обміну гострими заявами представників не тільки МЗС, а й військових відомств (1; 2; 34; ). 5 квітня 210 депутатів парламенту Ірану ухвалили заяву, якою засуджено відкриття посольства Азербайджану в Ізраїлі; уряд АР звинуватили у діях «всупереч інтересам ісламського світу»; іранські парламентарі закликали усі мусульманські країни та Організацію ісламського співробітництва засудити цей крок Азербайджану (1; 2). А вже 6 квітня четверо співробітників іранського посольства були оголошені персонами нон-грата із зобов’язанням покинути територію країни протягом 48 годин. Міллі Меджліс (парламент) АР також не забарився з відповіддю. При тому динамічний розвиток стосунків між Азербайджаном та Ізраїлем позитивно оцінюють медіа АР – як проурядові, так і опозиційні (1; 2; 3; 4; 5). Це викликає лють Тегерана, незадоволення Москви і схвалення більшості країн демократичного світу включно з Україною.

Треба, однак, відзначити, що конфлікт між Азербайджаном та Іраном, який ледь не перейшов у стадію збройного протистояння, влітку 2023 почав потрохи затухати. Наразі сторони обговорюють тему поновлення роботи посольства АР у Тегерані а також двосторонньої торгівлі. 

На початку липня 2023 Баку вперше після різкого погіршення стосунків відвідав іранський високопосадовець – очільник МЗС Абдоллахіан – для участі у міністерській зустрічі Координаційного бюро Руху Неприєднання (яким не надто цікавляться в Україні, але дуже пишаються в Азербайджані, де він, до того ж, головує). 5 липня Абдоллахіана прийняв президент Алієв; в ході переговорів була відмічена позитивна останнім часом динаміка торговельно-економічних зв’язків двох країн і важлива роль Азербайджана та Ірану у розвитку міжнародного транспортного коридору «Північ-Південь».

Міністр закордонних справ ІРІ повідомив також про «дуже серйозне розслідування» терористичного акту проти азербайджанського посольства в Тегерані судовими й правоохоронними органами країни, і висловив сподівання на швидке поновлення діяльності азербайджанської дипмісії. Проте вважати ці дипломатичні реверанси ознакою реальних докорінних зрушень у двосторонніх відносинах особливих підстав немає: з 23 червня припинена видача віз громадянам Ірану в азербайджанських аеропортах, в АР продовжують викривати іранських шпигунів і «5-ту колону», а постійне збільшення державних витрат на оборону, розробку й придбання все більш досконалої сучасної зброї пояснюють безпековими загрозами – насамперед, з боку Ірану (1; 2; 3). 

Всі ці перипетії – зокрема, в трикутнику Азербайджан-Іран-Росія – активно висвітлюються азербайджанською пресою і безумовно заслуговують на пильну увагу українських експертів і медіа. 

Можливо, певні події в ньому матимуть вплив і на українсько-ізраїльські стосунки. Схоже, саме внаслідок зростаючої небезпеки з боку Ірану уряд Ізраїлю вперше ухвалив рішення про експортні ліцензії на продаж Україні систем перешкоджання безпілотникам, що допоможе протистояти іранським дронам, які використовує Росія. На початку травня 2023 перші ізраїльські радари виробництва компанії RADA Electronic Industries вже прибули в Україну; про це повідомив Minval.az з посиланням на видання Israel Defense. 

Щоправда, політична криза в Ізраїлі, спричинена намаганнями Нетаньяху «реформувати» судову систему, яка ставила під сумнів подальшу долю його уряду, а також побоювання зіпсувати відносини з Росією зруйнували занадто оптимістичні очікування дієвої військової допомоги Україні з боку Ізраїлю. Більше того, наприкінці червня між Україною та Ізраїлем спалахнув «найбільший конфлікт за всю історію міждержавних відносин». Посольство України виступило з дуже різкою заявою, звинувативши уряд Біньяміна Нетаньяху в проросійських симпатіях і відмові надати Україні оборонну допомогу протягом повномасштабної війни; особливу критику викликало інтерв’ю Нетаньяху Jerusalem Post від 22 червня, в якому ізраїльський прем’єр припустив, що надана Україні зброя може опинитися в руках ворогів Ізраїлю, зокрема Ірану (як зазначено вище, значно більш обґрунтованими є побоювання щодо потрапляння західної зброї в Росію та Іран через її постачання Францією Вірменії).

Обурення було також спричинено «глухою мовчанкою» ізраїльського уряду у відповідь на висловлювання Путіна про те, що президент Зеленський – «ганьба єврейського народу». Натомість єврейська громадськість України, а також низка ізраїльських організацій, політиків та громадських діячів рішуче засудили такий вчинок російського президента і запевнили, що переважна більшість ізраїльського суспільства є проукраїнською (1; 2; 3; 4).  

Докладніше про складні історичні та сучасні стосунки між Ізраїлем, Іраном, Азербайджаном, Вірменією, Туреччиною і Росією див. у статті «Будуть залучені Росія, Ізраїль і НАТО. Що назріває між Азербайджаном та Вірменією».

Загалом, провідні українські та азербайджанські медіа здебільшого солідарні у цілком виправданій, негативній та засуджувальній позиції щодо Ірану. Проте порівнюючи іранську тему в українському та азербайджанському інформаційному просторі, зауважимо, що ІРІ є країною, доволі закритою для зовнішнього світу. Тому в Україні, на мій погляд, при висвітленні цієї тематики бракує інформації з першоджерел та від інсайдерів. А оскільки АР має там власних кореспондентів та багато контактів, українським медіа є сенс ширше користуватися азербайджанськими матеріалами, принаймні для висвітлення внутрішньо-іранського перебігу подій (див., наприклад, 1; 2; 3; 4).

Зокрема, варто звернути увагу на аналітичні матеріали стосовно можливих наслідків приєднання Ірану до ШОС (Шанхайська Організація Співробітництва, заснована 15 червня 2001. Спочатку до неї входили 6 країн – Росія, Казахстан, Киргизстан, Китай, Таджикістан та Узбекістан; у 2017 році до них доєдналися Індія та Пакистан). ІРІ стала повноправним членом ШОС на 23-му саміті, який пройшов під головуванням Індії 4 липня 2023 у віртуальному режимі. Іран розглядає цю подію як надзвичайно важливу і таку, що суттєво зміцнює її позиції на міжнародній арені; за словами президента Ебрахіма Раісі, «Повне членство в цій важливій організації забезпечить Іран умовами для колективної безпеки, можливостями для сталого розвитку економіки, для забезпечення суверенітету…». При тому експерти висловлюють більш обережні й подекуди скептичні оцінки (1; 2; 3).

У підсумку, констатуємо, що агресивні дії ІРІ і зміцнення альянсу Іран – Росія є спільною загрозою національним інтересам України й Азербайджану, а також серйозним викликом регіональній і світовій безпеці. Ця напружена ситуація й пов’язані з нею події привертають прискіпливу увагу не тільки українських медіа (1; 2; 3; 4; 5) й азербайджанських ЗМІ (1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8). Вони перебувають у фокусі провідних світових джерел інформації, що є підставою для посилення медійної співпраці між нашими країнами з подальшою інтеграцією у ширший інформаційний простір.

З певними застереженнями, можна вважати, що сучасними демократіями досягнуто згоди щодо політики Ірану, спрямованої на дестабілізацію обстановки в регіоні та створення загроз для всього цивілізованого світу. Сукупність наведених вище даних свідчить про виникнення потужного неформального блоку держав, для яких агресивні дії Ірану та зближення його з Росією стають спільними загрозами. Вироблення ефективних механізмів протидії цим загрозам ще попереду; Україна і Азербайджан мають зробити свій внесок у ці процеси – зокрема, поєднуючи зусилля в інформаційній сфері.