UA EN

Використання Росією території окупованого Криму для агресії проти України та створення загрози країнам регіону в 2023

Моніторингова група редакції BlackSeaNews
та «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень»
 

Моніторингова група «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень» та редакції BlackSeaNews на основі результатів власного моніторингу «Російські ракетні остріли та атаки безпілотних літальних апаратів (БпЛА) по регіонах України з території окупованого Криму в січні-вересні 2023 року» публікує аналітичний огляд та прогнози подальшого використання Росією території окупованого Криму для агресії проти України та створення загрози країнам регіону в 2023.

Сподіваємось, що ці думки, висновки та прогнози наших експертів наочно продемонструють політикам, дипломатам, аналітикам та журналістам в країнах, що підтримують боротьбу України проти російської навали – без деокупації Криму неможливо говорити про перемогу у цій війні. 

* * *

Плани військово-політичного керівництва Російської федерації до 24.02.2022 передбачали широке використання тимчасово окупованої території Кримського півострова у якості плацдарму для проведення наступальних операцій, логістичного хабу підтримки сухопутного угрупування військ, базування авіаційного та корабельного угрупування для проведення ударів на всю територію України.

Враховуючи розгалужену, ешелоновану систему ППО, систему захисту пунктів базування та пунктів управління, сприятливий оперативний фон на адміністративному кордоні з південними регіонами України, проведених заходів було цілком достатньо, на думку російського Генерального штабу, з урахуванням наявного бойового потенціалу Збройних Сил України.

Використання території та інфраструктури тимчасово окупованої території Криму в інтересах т.зв. «спеціальної воєнної операції», крім іншого, передбачало:

  • використання наявної аеродромної цивільної (військової) інфраструктури для авіаційної підтримки військ на південному напрямку;

  • забезпечення надійного базування (ремонту, відновлення, поповнення матеріально-технічних засобів тощо) корабельно-катерного складу Чорноморського флоту Південного військового округу РФ та Прикордонної служби ФСБ РФ;

  • використання військових полігонів для проведення злагодження новостворених військових підрозділів та відновлення боєздатності підрозділів, які на це потребували;

  • використання широко розгалуженої транспортної мережі Криму (автомобільної та залізничної) для матеріального забезпечення військ на лінії бойового зіткнення та подальше швидке відновлення сполучення з «новими регіонами» РФ;

  • використання потужної захищеної системи логістичного забезпечення військ (сил), яка була суттєво вдосконалена після незаконної анексії Криму у 2014 році;

  • нанесення ракетно-бомбових ударів з території Криму по об’єктах за допомогою ракетних систем «поверхня-поверхня» (оперативно-тактичного ракетного комплексу «Іскандер», берегових ракетних комплексів «Бал» та «Бастіон»);

  • сприяння силам Чорноморського флоту Південного військового округу РФ у проведенні морської десантної операції на території південних районів Одеської та Миколаївської областей.

Перебіг подій, невдалих для російської військової машини у 2022 році, заставив військове керівництво РФ суттєво переглянути свої плани щодо використання території Кримського півострова.

Активні дії Сил оборони України, у тому числі на південному напрямку, звільнення частини Херсонської, Миколаївської областей, безпосередньо міста Херсона, звільнення острова Зміїний та встановлення українськими підрозділами контролю над морськими комунікаціями у виключній економічній зоні України біля берегів Одеської області, змусив росіян звернутися до перевіреної доктрини відомого англійського маршала авіації Другої світової війни Артура Харриса – «килимових бомбардувань».

Оскільки росіяни не готувались та не були готові технічно до тривалої війни, вони звернулись за допомогою до Ірану для закупівлі ударних безпільотних літальних апаратів (БпЛА), які задіяли в основному для ударів по українським об’єктам енергозабезпечення.

Після призначення командувачем Об’єднаним угрупуванням російських військ в Україні генерала Суровікіна у жовтні 2022 року Росія розпочала реалізацію суттєво зміненого плану використання потенціалу тимчасово окупованого Криму, в якому роль Чорноморського флоту звелась практично лише до «охоронця» пунктів базування самого Чорноморського флоту із спорадичним нанесенням ударів по регіонах України.

Сили оборони України швидко адаптувались та навчились протидіяти ракетним атакам з кораблів Чорноморського флоту за допомогою крилатих ракет морського базування типу «Калібр», тим більше на протязі другого півріччя 2022 року – першого півріччя 2023 року росіяни відчували суттєвий дефіцит ракет «Калібр».

За 9 місяців 2022 року росіяни використали 391 одиницю крилатих ракет морського базування типу «Калібр» (з урахуванням пусків кораблями Каспійської флотилії та Чорноморського флоту), або до 43 ракет на місяць для ударів по території України.

Але у 2023 році прямий дефіцит ракет «Калібр» вимусив росіян суттєво зменшити використання цього виду озброєння та компенсувати потреби по знищенню об'єктів на території України за рахунок використання ударних БпЛА типу «Shahed-136/131».

Так за період січень-травень 2023 року росіяни використали для ударів по Україні з території АР Крим 93 ракети (типу «Калібр»), або до 18 ракет на місяць та 37 одиниць БпЛА типу «Shahed-136/131» або до 7 ударних БпЛА на місяць – див. Російські ракетні атаки та атаки БпЛА по регіонах України з території окупованого Криму в січні-травні 2023 (база даних).

Ймовірно така невелика кількість застосування ударних БпЛА з території Криму (мис Чауда, південно-східна частина Кримського півострова) свідчила про неготовність інфраструктури та певний дефіцит цього виду озброєння в той період.

Слід зазначити, що використання інших видів ракетного озброєння, після активного використання росіянами у 2022 році, теж було суттєво зменшено у першому півріччі 2023: за 5 місяців 2023 року росіяни використали для ударів по території України лише декілька протикорабельних ракет типу «Онікс», зо пару десятків балістичних (крилатих) ракет типу «Іскандер» та стільки ж авіаційних ракет різної номенклатури.

Все змінилось у другий половині 2023 року, коли Сили оборони України суттєво збільшили вогневий вплив на угрупування військ росіян в окупованому Криму, наносячи удари по корабельному складу, засобам протиповітряної оборони півострова, складам матеріально-технічних засобів, аеродромам та пунктам управління противника.

Територія півострова Крим перестала бути для російських військ «надійним сухопутним авіаносцем, який неможливо втопити».

Практично все авіаційне угрупування, переважну частину корабельного складу та підводних – носіїв ракетного озброєння, важливі об'єкти оборони окупанти були вимушені перевезти до пунктів базування в Краснодарський край, що суттєво зменшувало ефективність нанесення вогневого ураження Силам оборони України.

Ймовірно це, разом з недостатньою захищеностю портової та агроінфраструктури України, додаткових поставок (а можливо вже й передсерійного виробництва БпЛА безпосередньо в РФ), співвідношення «вартість-ефективність» у завданнях щодо знищення українських потужностей по експорту зернових культур, підготовлена та захищена інфраструктура та персонал, який залучається до запуску «Шахедів», змусило військове керівництво РФ прийняти рішення щодо суттєвого збільшення використання безпосередньо ударних БпЛА по об’єктах в Україні.

В період з червня по вересень 2023 року росіяни використали з території Криму 553 ударних БпЛА типу «Shahed-136/131» (138 на місяць), демонструючи зростання у 15 разів у порівнянні з періодом січень-травень 2023 року.*

Використання крилатих ракет морського базування типу «Калібр» за той же період теж значно зросло, але все ж не так суттєво – з 93 до 137 ракет або з 18 до 34 ракет на місяц. Використання інших видів ракетного озброєння залишилось без суттєвих змін.*

* див. Російські ракетні атаки та атаки БпЛА по регіонах України з території окупованого Криму в січні-вересні 2023 (база даних)

Висновки та прогнози

Слід зазначити, що наведений матеріал не мав на меті лише формальний підрахунок кількості запуску ударних (розвідувальних) дронів з території Кримського півострова або використання акваторії Чорного моря, прилеглої до Криму, корабельно-катерним складом чи підрозділам берегових ракетних військ РФ для нанесення ракетних ударів по цивільній та військовій інфраструктурі України.

Метою публікації було скоріше зрозуміти логіку дій командування угрупування військ Російської Федерації, щодо використання його військових спроможностей на території тимчасово окупованого Криму та спрогнозувати подальший розвиток подій.

Виходячи із зазначеного вище у наступні 5-7 місяців слід очікувати:

  • подальшого збільшення використання інфраструктури Криму для запуску ударних (розвідувальних) БпЛА:

зауважимо, що тенденції щодо суттєвого збільшення кількості ударних БпЛА типу «Shahed-136/131», які вже, за оцінками представників Командування Повітряних сил Збройних Сил України, мають покращені тактико-технічні характеристики, можуть свідчити про початок серійного (передсерійного) випуску цього типу озброєння на російських підприємствах та відпрацьовану систему підготовки операторів в навчальних центрах ЗС РФ;

  • зростання використання ударних БпЛА з території тимчасово окупованого Кримського півострова.

Це обумовлено більш вдалим співвідношенням «собівартість-ефективність» на відміну від крилатих ракет морського базування, оперативно-тактичних комплексів берегових ракетних військ та авіаційних ракет, які потребують наземних або авійційних носіїв.

  • ракетні удари по регіонах України з території Криму із використанням комплексів «Іскандер», ракет «Калібр», берегових ракетних комплексів «Бастіон», «Бал» будуть використовуватись лише по пріоритетних цілях:

по пунктам управління (а.к.а. «Центрам принятия решений»), складам боєприпасів, важливим об’єктам цивільної інфраструктури України або в масованих комбінованих ударах із застосуванням всього спектру ракетного ударного озброєння та БпЛА з метою гарантованого досягнення мети. Ймовірно, що у ЗС РФ триває накопичення ракетного ресурсу для забезпечення вогневого супровду діяльності на визначених напрямках.

  • корабельно-катерний склад та авіаційне угрупування на території Криму буде більшою мірою застосовуватись для вирішення завдань у західній частині Чорного моря:

охорона морських комунікацій та повітряного простору довкола Кримського півострова, супровід суден забезпечення із складу «Сирійського експресу», стеження за розвідувальною діяльністю країн-членів НАТО та функціонуванням «Зернового коридору».

  • не виключені провокації з боку військових кораблів та суден забезпечення РФ стосовно комерційних суден, які беруть участь у транспортуванні українського збіжжя;

  • ймовірне створення мінно-небезпечних зон на маршрутах «Зернового коридору» у тому числі підводним човнами Чорноморського флоту або цивільними суднами під легендуванням «мінної небезпеки» з боку України;

  • у разі досягнення домовленостей з третіми країнами (Іран, КНДР тощо) щодо поставок озброєння до РФ (насамперед ракетного), корабельне-катерне угрупування РФ все більше буде на свою радість «дистанціюватися» від ведення бойової діяльності в зоні можливого ураження засобами вогневого впливу Сил оборони України;

  • РФ і в подальшому буде грубо порушувати міжнародне морське право створенням штучних перешкод цивільному судноплавству через спотворення навігаційного сигналу з використанням радіоелектронного обладнання, яке розташоване в південно-західних та західних районах Криму.

Слід сказати, що незважаючи на важкі втрати, які відчуло угрупування військ Російської Федерації на території окупованого Криму, воно і досі залишається достатньо потужним та здатне суттєво впливати на обстановку в північно-західній та західній частині Чорного моря, але той військовий потенціал, який мала Росія до початку широкомасштабної агресії у лютому 2022 року вже втрачений надовго, якщо не назавжди. 

* * *

Ця публікація створена за підтримки Європейського Союзу (European Union in Ukraine). Зміст публікації є виключною відповідальністю авторів і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу

Ще на цю тему