Чорноморська доповідь (2): Склад сил сторін та завдання Чорноморського флоту РФ на початковому етапі агресії

Моніторингова група «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень» та редакції BlackSeaNews продовжує публікацію аналітичної доповіді «Ситуація на Чорному морі в ході агресії РФ проти України у 2022–2024 роках». До уваги читачів частина друга: «Склад сил сторін та завдання Чорноморського флоту РФ на початковому етапі агресії».

Теми подальших публікацій:

• Головні завдання Чорноморського флоту Росії станом на 24.02.2022.
• Стислий опис розвитку ситуації на Чорноморському театрі воєнних дій у 2022-2024 роках.
• Обстановка у Чорному морі станом на квітень 2024 року.

Скорочення:
ТОТ - тимчасово окупована територія,
БРК - береговий ракетний комплекс,
БпЛА – безпілотний літальний апарат,
ПКР – протикорабельна ракета
ПдВО РФ - Південний військовий округ РФ
ББМ - бойова броньована машина.

Склад сил сторін та завдання Чорноморського флоту РФ
на початковому етапі агресії

Чорноморський флот РФ напередодні широкомасштабної російської агресії у лютому 2022 року складався приблизно з 80 бойових кораблів і катерів та до 200 суден забезпечення, які дислокувались на 7 пунктах базування.

Головною базою був тимчасово окупований Севастополь (до 85% кораблів, катерів і суден забезпечення, всі ракетні і десантні кораблі і підводні човни). Крім того, за два тижні до початку широкомасштабної агресії, Чорноморський флот РФ було посилено шістьма великими десантними кораблями, які прибули з Північного і Балтійського флотів.

Для гарантованого досягнення переваги Росія наростила чисельність свого флоту шляхом перекидання в акваторію Чорного моря катерів Каспійської флотилії. Переважно це були десантні катери різних модифікацій (пр. 11770 класу Серна, пр. 03160 «Раптор», катери пр. 21820 типу «Дюгонь» тощо). Вже під час облоги Маріуполя для вогневого ураження українських військ активно застосовувались артилерійські катери Каспійської флотилії пр. 1204 «Шмель».

Крім іншого, доповнювали це достатньо потужне корабельне угрупування до 100 кораблів та катерів різних модифікацій ПС ФСБ РФ. Варто зазначити, що на додачу до достатньо збалансованого ударного, десантного та допоміжного флоту, росіяни на території ТОТ АР Крим (далі – Крим)

мали потужну сухопутну та авіаційну компоненту з розвинутою логістичною інфраструктурою для всебічного забезпечення військ (сил), у тому числі через транспортне сполучення із материковою частиною РФ (так званий «Кримський міст»).

Відповідальність за проведення оборонних операцій у південних областях України (Одеській, Миколаївський, Херсонській) станом на лютий 2022 покладалась на Оперативне командування «Південь» та Військово-Морські Сили Збройних Сил України.

В період з 2014 до лютого 2022 року внаслідок того, що переважна більшість бойових дій проходила на суходолі (в основному в межах Донецької та Луганської областей), наступ РФ з Криму чи активізація бойових дій на приморському напрямку вважались українським командуванням малоймовірними. Лише зі змінами в керівництві Генерального штабу у другій половині 2021 року в ЗС України авральним порядком стали проводитись певні підготовчі заходи, які, на жаль, не дозволили досягти належного ступеню готовності військ та органів управління до початку повномасштабної агресії.

ВМС України мали досить скромний корабельно-катерний склад, в силу причин, які висвітлені вище, та хронічного недофінансування програм розвитку вітчизняного флоту.

До складу надводних сил ВМС України входило 4 патрульних катера «Айленд» (без штатного артилерійського озброєння), 7 річкових артилерійських катерів «Гюрза-М», середній десантний корабель і до 20 різноманітних катерів, кораблів та суден забезпечення, в основному ще радянської побудови.

Проходив ходові випробування середній розвідувальний корабель «Сімферополь» (колишній риболовецький траулер пр. 502ЕМ), декілька нових десантно-штурмових катерів пр. 58503 «Кентавр-ЛК» були заарештовані Державним бюро розслідування України та не були у бойовому складі.

Флагман ВМС ЗС України фрегат пр. 1135 «Гетьман Сагайдачний» станом на лютий 2022 року знаходився у ремонті в Миколаєві і не міг бути швидко введеним у бойовий склад. Крім іншого, навіть ці невеликі сили були розпорошені задля виконання завдань як у Чорному, так і в Азовському морях.

ВМС ЗС України не мали на озброєнні протикорабельних ракет наземного та морського базування. Береговий комплекс РК-360МЦ «Нептун» лише у березні 2021 року був переданий на дослідне використання та станом на лютий 2022 року не був готовий для серійного виробництва, внаслідок чого, відповідно, були відсутні і морські носії цього виду озброєння.

Кількісний склад ВМС України зростав лише за рахунок формування нових підрозділів морської піхоти, які у свою чергу частково були передані в оперативне підпорядкування іншим складовим сил оборони України, у тому числі в Донецьку область та на адміністративний кордон з Кримом.

Авіаційна компонента (10 морська авіаційна бригада) складалась із застарілих зразків озброєння та здатна була лише вести розвідувальні (патрульні) дії.

Сформована із великим запізненням морська безпілотна ескадрилья, яка мала на озброєнні ударні безпілотники Bayraktar TB2, вже після початку повномасштабної агресії виявилась малоефективною.

Підсумовуючи, можна сказати, що фактично Росія мала повне військове домінування в регіоні, класичний підрахунок співвідношення сторін не має сенсу, тому що не несе за собою жодного корисного навантаження.

Хоча можна відмітити, що все одно ЧФ Південного військового округу РФ був здатний до проведення лише обмежених операцій в Чорноморсько-Азовському басейні. Це обумовлювалось рядом чинників, як об’єктивних, так і суб’єктивних: починаючи від відсутності досвіду проведення операції такого масштабу у командування ЧФ РФ та закінчуючи стратегічними прорахунками в оцінці прогнозованої діяльності ВМС України, що у підсумку і зіграло вирішальну роль у втраті Росією ініціативи в північно-західній частині Чорного моря.

* * *

Попередню публікацію «Втрати корабельного складу Чорноморського флоту РФ станом на квітень 2024 року» читайте ТУТ.

* * *

Ця публікація створена за підтримки Європейського Союзу (European Union in Ukraine). Зміст публікації є виключною відповідальністю авторів і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу