Серед європейських країн НАТО балістичні ракети на 300+ км має тільки Туреччина, і це проблема

Країни Європи мають проблему з паритетною відповіддю на появу в Росії балістичних ракет середньої дальності, і це варто розібрати детально

Як повідомляє Вісковий портал «DEFENSE EXPRESS»
Російська Федерація має у своєму розпорядженні навіть кілька типів ракет малої та середньої дальності, кожен з яких може покривати значну частину території Європи.

Водночас, якщо аналізувати ракетні спроможності кожної з європейських країн-учасників НАТО, то виявиться, що європейська частина Альянсу має проблеми із паритетністю відповіді, бо наприклад свої балістичні ракети наземного базування на дальність 300 кілометрів та більше має лише Туреччина, про що йдеться в новій публікації Military Balance Blog від IISS.

Зона покриття різних типів ракет РФ, інфографіка від IISS

Від Defense Express підкреслимо, що тут саме той випадок, коли публікацію слід читати особливо уважно, бо так ми зможемо зауважити одразу кілька доволі моментів, які викликають як мінімум подив.

Для початку ми можемо звернути увагу на наведену вище інфографіку, де однією червоною лінією окреслено зону покриття одразу двох типів російських ракет середньої дальності – "Циркон" та РС-26 "Рубеж", вона ж "Кедр". Судячи з усього, автори інфографіки виходили із того, що пуски "Циркона" можуть відбуватись лише з тимчасово окупованого Криму, а пуски "Рубежа", він же "Кедр" - із Астраханської.

На цьому місці навіть незрозуміло, як трактувати такий момент, бо його можна сприймати і просто як помилку в оцінці радіусу дії, і також як консенсус як мінімум серед західних аналітиків по тому, що новітня російська ракета на даному етапі начебто не несе загрози країнам Західної Європи.

Наявний арсенал крилатих та балістичних ракет в розпорядженні країн європейського сегменту НАТО, інфографіка від IISS

Дані по оперативно-тактичним ракетам в розпорядженні європейських країн НАТО автори IISS звели у окрему таблицю, з якої наочно видно, що наприклад власні оперативно-тактичні балістичні ракети наземного базування мають лише Греція та Румунія (обидві - ATACMS), і також Туреччина (низка ракет власної розробки).

Інші країни покладаються на крилаті ракети повітряного та морського базування виробництва США (AGM-158A JASSM і Tomahawk), та Франції, Великої Британії та Німеччини (сімейство Storm Shadow/Scalp-EG/Taurus, французька MdCN).

Польський F-16 в ангарі з підвішеною крилатою ракетою AGM-158, ілюстративне зображення з відкритих джерел

При цьому виникає доволі специфічний момент. Як також згадується в тексті вищезгаданого блогу, Франція та Велика Британія ведуть одразу дві програми по новим зразкам ракетного озброєння – LCM по створенню крилатої ракети наземного базування на основі згаданої вище MdCN та FC/ASW по створенню нових ракет повітряного та морського базування.

Реалізація цих програм на даний момент дещо гальмує через питання ресурсів та позиції країн-учасників. І це все заодно ще раз підкреслює проблему, що на тлі наростання ракетної загрози від РФ країни європейського сегменту НАТО поки що не мають еквівалентної відповіді.