База в Тартусі ще з 1973 року була "чемоданом без ручки" для РФ, але їй звідти нікуди йти

Кораблі ВМФ РФ в акваторії Тартусу, архівне фото з відкритих джерел

Як так вийшло, що росіяни схильні покинути цю базу в Сирії, і чому в них насправді нема альтернатив

Як повідомляє Війсковий портал «DEFENSE EXPRESS»
На даний момент Кремль опинився "у підвішеному" стані щодо майбутньої долі своєї військово-морської бази в сирійському порту Тартус, і куди раптом чого виводити звідти свої війська та кораблі. Теоретичним варіантом виглядає Лівія, але насправді інтенсивного перекидання в цю країну техніки та озброєння РФ поки що не спостерігається

На цьому тлі аналітики RUSI (Королівського інституту оборонних досліджень) висловили своє бачення по ситуації, в якій опинились росіяни після падіння режиму Башара Асада в Сирії, і заодно окреслили цікаву конфігурацію, чому база в Тартусі для Кремля насправді була "чемоданом без ручки", і чому їм звідти нікуди йти.

Позиція російського зенітного комплексу "Панцырь-С2" в Тартусі, архівне фото з відкритих джерел
Для початку вони окреслюють, що Кремль отримав базу в сирійському Тартусі ще у 1973 році буквально як "втішний приз" після того, як Єгипет зробив "геополітичний поворот" в сторону США, що у свою чергу підірвало позиції Москви на Близькому Сході.

Визначення "втішний приз" цілком підходить зокрема під низький рівень функціональності бази в Тартусі, потужності якої дозволяли прийняти одночасно максимум до 11 кораблів, із яких допоміжними могли бути 3-5 кораблів.

Якщо ж говорити про задачі, які могла виконувати Росія з опору на базі в Тартусі, то це в першу чергу просто "демонстрація присутності", ну а уже в другу чергу наприклад ведення розвідувальної діяльності та виконання деяких специфічних місій, як наприклад супровід танкерів з нафтою від Ірану до Сирії. Але тепер у виконанні таких завдань сенсу нема, після падіння режиму Асада і після того, як нова влада Сирії м’яко кажучи не демонструє особливої зацікавленості у збереженні російської воєнної присутності.

Десантний корабель Північного флоту РФ "Иван Грен" під час виконання логістичних завдань у Середземному морі, квітень 2024 року, фото наводить Russian Forces Spotter

Як далі розгортають свою думку автори RUSI, на нинішньому етапі Росія в плані збереження своєї присутності в Середземноморському регіоні дуже залежна від доброї волі Туреччини, і це при тому, що Москва примудрилась розізлити Анкару одним дуже необережним кроком. А саме – коли РФ на початку грудня 2024 року проводила демонстративний пуск "Циркона", то виявилось, що це все відбувалось у водах, щодо яких триває суперечка між Грецією та Туреччиною, і що цікаво, дозвіл на захід у ці води росіяни просили саме в греків.

Тому, якщо конкретніше, саме від доброї волі Туреччини в першу чергу залежить перспектива, чи зможе Росія у випадку потреби перемістити свою базу із Сирії у Лівію, де можуть бути насправді два варіанти – або порт Тобрук, або порт Бенгазі, що мають доволі непогано розвинуту інфраструктуру, але не дуже підходять для довготривалого базування військових кораблів.

Підводні човни проекту 636.6 ВМС Алжиру, 2019 рік, фото ілюстративне

Теоретично гарним варіантом для появи нової російської бази в Середземномор’ї міг би бути Алжир, що має розвинуту портову інфраструктуру та навіть має в своєму розпорядженні підводні човни російського проекту 636.6, не кажучи вже про те, що 85% озброєння алжирських збройних сил - від РФ. Але виявляється, що дії Росії в Малі уже почали напряму та явно протирічити інтересам Алжиру, тому взагалі відкрите питання, чи можуть зараз хоч про щось домовитись між собою росіяни та алжирці.

Ну й "бонусом" - теоретичний варіант відкриття військово-морської бази РФ в Судані, мова про який йде насправді ще з 2021 року. Навіть в цьому випадку геополітичний фон для Росії виглядає несприятливо, бо хоча на словах влада Судану демонструє лояльність Кремлю, але по факту вона не поспішає ратифікувати угоду по військово-морській базі, яка "зависла" ще на початку 2024 рокую

Отак загалом і виходить, що Тартус для росіян в їх нинішньому становищі став "чемоданом без ручки", який уже тримати сенсу нема, але й інших варіантів на горизонті не видно.