Майдан закордонних справ: Світ за тиждень. 1-7 липня 2017 року

Біґос по-польськи для високого американського гостя

Олег БЄЛОКОЛОС
експерт фонду «Майдан закордонних справ»

Слід віддати належне польській дипломатії: вона спромоглася не лише запросити, а й забезпечити візит президента США Дональда Трампа до країни саме напередодні його поїздки до Німеччини для участі в зустрічі лідерів країн «Великої двадцятки». Безперечно, це було непросто, а отже, може свідчити і про наявність відповідного лобі у Вашингтоні, і про ретельно підготовлені й цікаві пропозиції, запропоновані для обговорення очільнику Сполучених Штатів. Це слід також розглядати як серйозну заявку Варшави на реальне лідерство в регіоні та підвищення політичної ваги в Європі.

Вочевидь, і глава Білого дому дійсно усвідомив, що відоме гасло «Америка – передусім» (America First) зовсім не означає «лише Америка» (America alone), адже Сполучені Штати вже явно неспроможні вирішувати всі світові питання виключно власними силами. Більш того, діючи самотужки, вони рано чи пізно можуть опинитися віч-на-віч із купою таких проблем, розв’язати які не зміг би й один із найвідоміших і найуспішніших американських президентів Франклін Рузвельт. Який, до речі, наприкінці 30-х років минулого сторіччя чітко усвідомлював загрозу з боку нацистської Німеччини й виступав проти ізоляціоністського курсу, котрого тоді дотримувалась частина американського істеблішменту.

І тут Польща для Трампа виглядає майже ідеально, адже традиційно є найбільш проамериканською країною Європи, однією з небагатьох, хто виконує свої фінансові зобов’язання в рамках НАТО щодо фінансування оборонних витрат, є місцем дислокації близько 3 тис. вояків армії США та має схожі позиції з низки актуальних питань, включаючи зміни клімату та міграцію. «Це дуже важливий візит, на який ми покладаємо великі надії», – так про приїзд до Польщі президента Сполучених Штатів висловилася польська прем’єрка Беата Шидло 29 червня.

Напередодні відвідин очікувалося, що сторони обговорять питання міжнародної безпеки, економічної співпраці, регіональну проблематику.

Власне, це й сталося: саме означені теми опинилися в центрі уваги американсько-польських переговорів, що було підтверджено під час спільної прес-конференції Дональда Трампа й Анджея Дуди. Зокрема, була розглянута ситуація навколо України, спільні масштабні російсько-білоруські навчання «Захід-2017», заплановані на вересень цього року, американська допомога в модернізації Збройних сил Польщі, у тому числі систем протиповітряної і протиракетної оборони (так звана програма «Вісла»), двосторонні торговельно-економічні питання. Докладно обговорювалися й перспективи постачання скрапленого газу зі США, перша партія якого надійшла до Польщі 7 червня. Адже така взаємодія розглядається в обох країнах як реальна гарантія енергетичної безпеки Європи і, як наголосив польський президент, альтернатива для України.

І тут, вочевидь, Київ також має проявити послідовність і продовжити предметне вивчення можливостей постачання в Україну скрапленого газу зі США, про що, власне, вів мову Петро Порошенко під час зустрічі з міністром енергетики США 20 червня у Вашингтоні.

Увагу ЗМІ привернув і виступ американського президента біля пам’ятника Варшавському повстанню 1944 року, встановленого на честь сотень тисяч польських військових і цивільних осіб, які загинули в ході збройного виступу проти нацистських окупантів. Зокрема, Дональд Трамп зазначив, що США налаштовані зробити так, щоб «Польща та її сусіди не залежали більше від одного енергопостачальника», і декілька разів наголосив на важливості ліберальних цінностей і для Польщі, і для західної цивілізації. Показово, що саме в цьому виступі президент зазначив, що США «не словом, а ділом» підтримують 5-ту статтю Статуту НАТО.

Під час перебування в Польщі очільник Сполучених Штатів виступив на саміті «Ініціативи трьох морів» (Three Seas Initiative, TSI) – польсько-хорватської програми, що має сприяти зміцненню всебічної, зокрема енергетичної співпраці країн, розташованих між Балтійським, Чорним і Адріатичним морями, і, водночас, послабити вплив Росії в Центральній та Східній Європі. До речі, дехто з серйозних американських експертів раніше вже висловлювався за те, щоб ця ініціатива отримала статус пріоритетної для республіканської адміністрації.

Слід також зазначити, що в Центральній та Східній Європі транспортні артерії здебільшого йдуть у напрямку зі Сходу на Захід, а означена ініціатива має на меті розбудувати енергетичну, транспортну та комунікаційну інфраструктуру з Півночі на Південь, що стане запорукою економічного зростання та безпеки регіону.

У своєму виступі Дональд Трамп висловив підтримку «Ініціативі трьох морів» та оголосив про сприяння тіснішому співробітництву між США та країнами – учасницями об’єднання.

Поки що невідомо, чи пригощали високого американського гостя традиційним біґосом по-польськи, однак, мабуть, усе ж таки є підстави сподіватися, що після змістовних переговорів у Варшаві Дональд Трамп справді почав розбиратися у складних нюансах східноєвропейської політичної кухні.

Чергова провокація КНДР

Олег БЄЛОКОЛОС
експерт фонду «Майдан закордонних справ»

4 липня, у День незалежності США, Північна Корея провела пуск балістичної ракети, яка, за повідомленнями японського уряду, впала у 200-кілометровій зоні перед узбережжям Японії.

Згідно з наявною інформацією, ракета Hwasong-14 здійнялася на висоту 2802 кілометри та перебувала в повітрі 39 хвилин. Це довше, ніж під час усіх попередніх ракетних випробувань Пхеньяна, уточнило агентство «Ройтерс».

Про запуск також повідомили й у Південній Кореї. За даними південнокорейських військових, ракета подолала близько 930 кілометрів.

За повідомленням агентства новин «Бі-Бі-Сі», прем'єр Абе заявив, що Японія повинна «тісно об'єднатися» зі США та Південною Кореєю, щоб тиснути на Пхеньян. Він також закликав лідера Китаю Сі Цзіньпіна та президента Росії Володимира Путіна, які зустрінуться в Москві, «грати конструктивнішу роль».

Держсекретар США Рекс Тіллерсон назвав це новою ескалацією північнокорейської загрози – як для США, так і для всього світу. А вже через лічені години після запуску північнокорейської ракети Сполучені Штати ініціювали скликання екстреного засідання Ради Безпеки ООН для обговорення цієї проблеми.

Тобто йдеться про чергову вкрай небезпечну провокацію північнокорейського режиму. Однак найбільше занепокоєння викликає неспроможність світового співтовариства, включаючи й ООН, зупинити агресивні дії КНДР.

Роги та копита «невидимої війни»

Олександр ХАРА
експерт фонду «Майдан закордонних справ»

У часи протистояння Заходу та Радянського блоку навіть незначне безпосереднє зіткнення могло спричинити гарантоване взаємне знищення. Варто згадати хоча б Карибську кризу 1962 року, коли Микита Хрущов, намагаючись показати Джону Кеннеді «кузьчину матір», вирішив розмістити ядерні ракети на Кубі. Тоді рішучість американської сторони і складні дипломатичні переговори відвели біду від усього людства. Небезпека фронтального зіткнення обумовила інші форми боротьби між СРСР і Заходом – передусім ідеологічну та розвідувальну.

Технологічний прогрес, що проник в усі сфери нашого життя, створив як нові можливості, так і великі проблеми. З одного боку, нині державне управління, безпека й оборона, економіка та інші важливі сфери немислимі без інформаційно-комунікаційних технологій. Отже, вони стають об’єктом інтересу іноземних спецслужб з точки зору здобуття інформації закритого характеру, яку офіційним чином отримати неможливо. Соціальні мережі та електронні засоби масової інформації використовуються як інструменти проведення операцій впливу, пропаганди та дезінформації жертв агресії. З іншого боку, залежність об’єктів критичної інфраструктури від цих технологій робить їх привабливою ціллю в разі виникнення конфлікту, адже ефект від їхнього паралічу може перевершити руйнівні наслідки застосування зброї.

Безумовно, є й недержавні актори – окремі хакери та їхні спільноти, кримінальні злочинні угруповання, терористичні мережі тощо. Так, перший вірус (Creeper) було написано в 1971 році для мережі Arpanet – прототипу сучасного Інтернету – з метою перевірки можливості створення програмного коду, який міг би себе репродукувати. Першим хакером вважають Кевіна Мітніка, якого 1979-го було засуджено на один рік ув’язнення за злом із крадіжкою програмного забезпечення з комп’ютерної системи компанії DEC. Відтоді кількість вірусів і хакерських атак набули ознак пандемії, що, між іншим, створило окремий ринок програмних та апаратних засобів захисту. Втім, найбільш серйозними гравцями на кібернетичному полі є все ж таки уряди передових країн цифрового світу, що витрачають значні ресурси на захист власних систем і можливість проникнення у системи конкурентів чи супротивників. Так, бюджет Агентства національної безпеки США становить понад 10 млрд доларів, а кількість співробітників може сягати 40 тис. осіб, і це без урахування керівних структур і спецпідрозділів, таких як Кіберкомандування Збройних сил США (створено у 2009 році). Вражаючі масштаби кібершпигунства та можливої кібервійни стали зрозумілі у 2013-му, після витоку значної порції секретної інформації унаслідок акту державної зради одного з субпідрядників Агентства національної безпеки – Едварда Сноудена.

Вірусна атака під промовистою назвою Petya.A, або NotPetya, якої зазнали українські державні установи, підприємства, банки та інші суб’єкти, вкотре виявила вразливість нашого суспільства, надзвичайно залежного від комп’ютерів та комунікаційних технологій. Це не перша атака, адже у грудні 2015-го, а також у грудні 2016 року внаслідок вторгнення в комп’ютерні системи енергетичних компаній без світла залишилися 230 тис. осіб на самому лише Прикарпатті, а під ударом російських хакерів перебували також «Укренерго», «Київенерго» та «Чернівціобленерго». І хоча вагомих доказів причетності хакерів із РФ до нещодавньої атаки поки що немає, виключати цього не можна, адже в Росії наявні засоби та мотивація для таких дій. Тим більше що спростовувати свої дії в цифровому світі значно легше, ніж у реальному. Одначе досі «іхтамнєтам» вдавалося й останнє.

Незважаючи на твердження Володимира Путіна в інтерв’ю американському каналу NBC, що виявлені ФБР «цифрові відбитки пальців, рогів та копит» йому не належать, американцям достеменно відомо, що саме російські хакери зламували сервери Демократичної та Республіканської партій. Їм вдалося досягти певного позитивного результату, здійснивши витік документів кандидата у президенти Гілларі Клінтон, що дещо знизило рівень її підтримки та дало певні переваги її конкуренту – Дональду Трампу. Ймовірно, було втручання й у списки виборців, що, звісно, могло вплинути на кінцевий результат. Знаючи про це, французькі спецслужби були напоготові і, за їхнім твердженням, уберегли президентські та парламентські вибори від ворожого вторгнення. До вірогідного втручання у надзвичайно важливі для всієї Європи вересневі вибори готується й Федеральна служба захисту конституції Німеччини.

Хоча Кремль використовує в Україні перевірені часом методи впливу на внутрішню політику, зокрема пропаганду, підривну діяльність п’ятої колони та корупційні механізми, разом із цим настав час серйозно замислитися над захистом критично важливих елементів демократичного процесу – виборів. Очевидно, що небажання застосовувати усі наявні методи ведення війни з супротивником можна було б компенсувати бодай точковими кібератаками на інформаційні системи ворога, адже в Україні достатньо талановитих фахівців, які за певних умов могли б дати фору супротивникові. Втім, про плани захисту інформаційно-комунікаційних систем, пов’язаних із виборами, як і про створення підрозділів для ведення кібернетичної війни поки що не чути. Отже, давно настав час замислитися про це...

Серпневі вибори в Кенії: чому це важливо?

Олег БЄЛОКОЛОС
експерт фонду «Майдан закордонних справ»

8 серпня цього року в Кенії пройдуть вибори президента, парламенту та місцевих органів влади. У чому ж важливість цієї події?

Мабуть, слід згадати, що президентські вибори 2007-го вилились у масові заворушення. Загинуло 1133 людини, а сотні тисяч кенійців були змушені залишити свої домівки, побоюючись за власну безпеку. У країні виникла реальна загроза гуманітарної кризи. Економіка Кенії зазнала колосальних збитків, насамперед це стосувалось сфери туризму. Завдяки зусиллям міжнародних посередників, у тому числі колишнього Генерального секретаря ООН Кофі Аннана, шляхом компромісу вдалося врегулювати протистояння між владою та опозицією.

Наразі безпекова ситуація в країні також залишається вкрай складною, адже в Кенії є симпатики сомалійського ісламістського угруповання «Аль-Шабаб». Найбільш резонансними його злочинами вважаються захоплення у 2013 році популярного торговельно-розважального комплексу «Вестгейт» у столиці Кенії Найробі, унаслідок якого загинуло щонайменше 67 осіб, та жорстокий напад у 2015 році на університет кенійського міста Гарісси, жертвами якого стали 148 осіб, переважно студентів-християн. А нещодавно, у травні 2017 року, один із представників угруповання через Інтернет закликав бойовиків «Аль-Шабаб» створити «армію для захоплення Кенії», а мусульман у Кенії, Уганді, Ефіопії, Танзанії – до повстання проти «невірних».

Давніми проблемами Кенії є вкорінений трайбалізм та міжконфесійні протиріччя, що останніми роками відчутно загострилися.

Є певні питання й щодо спроможності кенійських правоохоронних структур забезпечити відповідний порядок у ході виборів та самого процесу їхньої організації, необхідну фінансову підтримку якому надають США та Євросоюз.

За посаду очільника країни борються сьогоднішній глава держави, син першого президента Кенії, представник найбільшого тамтешнього племені кікуйю Ухуру Кеніатта та досвідчений лідер опозиції Райла Одінга, який балотувався на виборах 1997, 2007 і 2013 років і користується підтримкою свого племені луо.

При цьому Кенія, яка займає вигідне стратегічне положення з огляду на зручний доступ до ринків Африки, Близького Сходу, Європи та Азії, є ключовою країною регіону з погляду забезпечення стабільності, і будь які потрясіння можуть серйозно вплинути на загальну безпекову ситуацію в цій частині світу.

Таким чином, вільні та демократичні багаторівневі вибори в Кенії є вкрай важливими як з точки зору подальшого розвитку цієї країни, так і з огляду на необхідність підтримання стабільності у Східній Африці і протидії тероризму та екстремізму.

* * *

Огляди подій і тенденцій у світі - спільний проект Фонду «Майдан закордонних справ» з політичною партією "Українське об'єднання патріотів - УКРОП" - «Світ за тиждень».