Майдан закордонних справ: Світ за тиждень. 21-27 травня 2018 року

Олександр Хара,
експерт фонду «Майдан закордонних справ»

Схоже, номінування Дональда Трампа на Нобелівську премію миру за розв’язання північнокорейської кризи відкладається на невизначений час. Коментар віце-президента США Майка Пенса республіканському каналу «Фокс-Ньюз» про те, що «лівійський сценарій» (мається на увазі повалення режиму Муаммара Каддафі) для північнокорейців може стати фактом, якщо мирної угоди стосовно ядерного роззброєння досягнуто не буде, викликав роздратування у Пхеньяні. Один з високопосадовців КНДР назвав таку заяву «неприборканою й нахабною», її автора – «політичним бовдуром», а відповідальність за можливий обмін ядерними ударами поклав на Вашингтон. У Пхеньяні висловили незадоволення й американо-південнокорейськими навчаннями із задіянням стратегічних бомбардувальників.

Словесна перепалка явно не створила сприятливого тла для саміту, запланованого на 12 червня у Сінгапурі, тож американський президент вирішив відкласти його на невизначений термін. У відкритому листі до Кім Чен Ина він пояснив своє рішення неприйняттям «несамовитого гніву та відкритої ворожості». Не обійшлося й без традиційного для нетрадиційного очільника Білого дому порівняння потенціалів: «Ви ведете мову про ваші ядерні потужності, проте наші можливості в цій галузі настільки величезні й могутні, що я молю Бога, щоб вони ніколи не були використані». Втім, Трамп висловив бажання зустрітись, адже, як йому здалося, між ними «вибудовувався чудовий діалог, який, зрештою, і є важливим». Діалог не відбувся, але це не означає, що припиниться продаж уже виготовленої до саміту пам’ятної медалі, де північнокорейський диктатор зображений як Верховний лідер.

Французький президент «освятив» своєю присутністю петербурзький міжнародний економічний форум та провів перемовини з російським колегою. Квінтесенцією вояжу стали три дописи Еммануеля Макрона у «Твіттері» про те, що «Французька зовнішня політика є незалежною. Ми ні на кого не рівняємося. Ми приймаємо рішення самостійно та у своїх інтересах». «Теперішній час (чи то у питанні України, чи Близького Сходу) вимагає спільних ініціатив Росії та Франції», а також «Франція та Росія є постійними членами РБ ООН. У нас немає іншого вибору, ніж захищати сильний багатосторонній підхід».

Очевидно, що французький президент намагався дистанціюватися від свого турботливого друга Дональда Трампа, принаймні у питанні іранської ядерної угоди. Але акцент на незалежності зовнішньої політики є й черговим підтвердженням усе більш очевидних розбіжностей у лавах ЄС. Власне, намагання знайти свою зовнішньополітичну роль (Близький Схід, канал взаємодії ЄС – США, ЄС – РФ) серед більш потужних та досвідчених гравців є причиною зовнішньополітичних ініціатив Макрона, які поки що не набули реальних обрисів. Втім, навряд чи вони можуть їх набути, адже своєю присутністю на форумі Еммануель Макрон дав можливість Володимиру Путіну створити враження відсутності міжнародної ізоляції, і це, схоже, є головним результатом візиту. Кремль давно з глузливою посмішкою реагує на лагідну критику щодо таких питань, як втручання у внутрішні справи інших країн (читай: ЄС), придушення громадянських прав та свобод всередині РФ. Фразеологія щодо відсутності воєнного вирішення конфлікту на Донбасі взагалі як мед для вух Путіна, адже це означає успішність його стратегії залякування європейців та обезкровлення українців. Згадка Росії в контексті захисту багатостороннього підходу, зокрема й у Радбезі ООН, взагалі не витримує критики, бо саме Москва активно та брутально руйнує міжнародну систему, засновану на принципах, міжнародному праві та відповідних інституціях…

Як це заведено у лівацьких диктатурах, попри глибоку економічну та соціально-політичну кризу Ніколас Мадуро був удруге обраний та у четвер склав присягу як президент Венесуели. Вважаючи вибори недемократичними, тринадцять латиноамериканських країн та Канада оголосили про наміри відкликати своїх послів. У відповідь на гостру критику Каракас вислав з країни тимчасового повіреного у справах США у Венесуелі. Окрім згортання й без того слабких елементів демократії, «досягненнями» правління Мадуро стало катастрофічне падіння економіки (-45% ВВП), що спричинило втечу венесуельців за кордон (зростання показника з 700 тис. до 1,6 млн), а також масові протести, які влада брутально придушувала (торік поліція вбила понад 100 протестувальників). Таким чином, Венесуела залишатиметься головним болем не лише зубожілих венесуельців, а й Американського континенту в цілому. Незадоволені будуть і в Пекіні, адже на Венесуелу припадає більше половини позичених грошей, а це понад 62 млрд дол.!

Те, що було очевидним майже чотири роки тому, здобуло документальне підтвердження – міжнародна Спільна слідча група презентувала звіт, який поклав відповідальність за збиття малайзійського цивільного літака МН-17 на російські збройні сили. Тобто тепер доведено не лише те, що ЗРК «Бук» було привезено з території Росії, а 17 червня 2014 року, після скоєння воєнного злочину, що забрав життя 298 осіб, повернено назад, а й те, що це було здійснено зброєю, що приписана до 53-ї зенітно-ракетної бригади ЗС РФ, дислокованої в Курську. Серед підозрюваних у причетності до злочину – близько ста осіб. Втім, нідерландська прокуратура вважає, що найбільш відповідним для оголошення цих прізвищ місцем є зала суду. Наразі слідство ще триває. Не сподіваючись на конструктивну роль російської влади, слідчі закликали свідків та всіх, хто володіє релевантною інформацією, почати співпрацювати зі слідчою групою з тим, щоб установити безпосередню провину причетних.

Тим часом завершилось Антимонопольне розслідування ЄС щодо російського «Газпрому», що тривало понад сім років. Сторони залишилися задоволені. Єврокомісар з питань конкурентної політики заявила, що були усунуті створені російським енергетичним гігантом перепони на шляху вільних потоків газу до Центральної та Східної Європи. При цьому у «Газпромі» заявили, що «завжди дотримувалися конкурентних правил ЄС і готові робити це і в майбутньому» (цікаво, у чому тоді полягає сутність спору та компромісу?). За словами Марґрете Вестаґер, «Україна є поза межами юрисдикції ЄС, а тому не має стосунку до угоди між ЄС і «Газпромом». У Кремлі можуть бути задоволені, адже вирішено вже друге поспіль (після дозволу на будівництво «Північного потоку – 2») проблемне питання стосовно одного з ключових джерел надходження західних грошей для утримання на плаву клептократичного режиму та можливості продовження ним агресивної зовнішньої політики як проти України, що «є поза межами юрисдикції ЄС», так і проти інших держав, що перебувають у тих межах…

* * *

Огляди подій і тенденцій у світі - спільний проект Фонду «Майдан закордонних справ» з політичною партією "Українське об'єднання патріотів - УКРОП" - «Світ за тиждень».