Як діють кримські санкції (10-11). Що очікує Крим і Севастополь та скільки коштує Росії окупація

09:36 06.06.2020
Крим

Тетяна ГУЧАКОВА
Андрій КЛИМЕНКО
Ольга КОРБУТ
Моніторингова група «Інституту Чорноморських стратегічних
досліджень» та BSNews

BlackSeaNews продовжує публікувати українською та англійською мовами нову книгу наших журналістів «ЯК ДІЮТЬ КРИМСЬКІ САНКЦИИ».

Вашій увазі пропонуються такі статті (глави):

Окупація Криму, санкції та блокада
Стан санкційного режиму на 1 лютого 2020 року
Вплив санкцій на банківську сферу в Криму
Вплив санкцій на морське сполучення з окупованим Кримським півостровом
Зрив термінів виробництва ракетних корветів проекту «Каракурт» на суднобудівному заводі «Море» в Феодосії
Запровадження санкцій США щодо заводів РФ за виробництво військових кораблів в Криму
Деякі особливості економічних процесів в Росії та окупованому Криму в умовах санкцій
Інвестиції РФ в основний капітал в окупованих Криму та Севастополі
На що витрачаються інвестиційні гроші РФ в Криму та Севастополі
Безнадійно дотаційна бюджетна модель Криму та Севастополя
Оновлений «Кримський пакет санкцій»
Що очікує Крим? Висновки та прогнози
Політика невизнання спроби анексії Кримського півострову

 

Що очікує Крим і Севастополь

В березні 2020 року, коли автори саме завершили роботу над цією книгою, економіка РФ зустріла не одного, а одразу двох «чорних лебедів» – пандемію коронавірусу та ще не пов'язаний з нею обвал цін на нафтовому ринку нижче рівня рентабельності для РФ.

Детальні прогнози впливу цих нових факторів на економіку та бюджет Російської Федерації, а відповідно на дотації для Крима та Севастополя – справа, сподіваємося, не дуже далекого майбутнього. Хоча не виключено, що і російська, і світова економіки побачили ще не всіх «чорних лебедів».

Отже, залишаючи цей надважливий фактор невизначеності майбутньому, зауважимо лише очевидне наразі:
нові проблеми економіки та бюджетних надходжень в Росії, що безперечно виникнуть у зв'язку з наслідками економічної кризи, призведуть до того, що фінансування дотаційного Кримського півострова буде ще складнішим для РФ, ніж зараз.
Невипадково, що з початком пандемії РФ вирішила передусім використати цей фактор для спроби зняття міжнародних санкцій...

В умовах окупації та санкцій розвиток півострова неможливий в принципі. Крим перетворюється на «санкційний заповідник», від найменшого зв'язку з яким будуть відхрещуватися навіть в Росії


Скільки коштує Росії
окупація Криму

Величезні паркани, які відгороджують від зовнішнього світу "заборонені зони" - дачі російської еліти і військові об'єкти, стали візитною карткою окупованого Криму, фото "Новая газета"

Але повернімося до ситуації, коли ще не було пандемії та нафтової кризи. Часто постає питання: скільки коштує Росії окупація Криму?

Наведені авторами результати (див попередні глави книги) дають лише деякі, й можливо, не найбільші, зі складових відповіді на нього. Бо особливої методики подібного розрахунку ще не існує.

Так, ми достеменно можемо вважати, що до цього рахунку входить увесь щорічний обсяг дотацій кримському та севастопольському бюджетам – це в середньому до $3 млрд на рік.


Безумовно, до цього рахунку також входять:

– закриті витрати на утримання федеральних чиновників на півострові,

– окремий «кримський рядок» військового бюджету

– не менше $12 млрд витрат на мегапроекти Федеральної цільової програми – у сфері транспорту, енергетики, інженерної інфраструктури та водопостачання:

переходи через Керченську протоку – підводні енергоміст та газопровід, автомобільний та залізничний мости;

дві електростанції зі скандальними турбінами Siemens у Севастополі та Сімферополі,

автомобільна дорога (траса «Таврида) від Керчі до Севастополя;

реконструкція аеропорту в Сімферополі та багато менших за масштабами проектів.

Проте це лише «прямі витрати». А ось «непрямі втрати», що безпосередньо пов'язані з міжнародними санкціями за окупацію Криму та подальшу агресію РФ проти України, перевищують їх – без перебільшення – у сотні разів.


Ще раз нагадаємо: однією зі складових цих «непрямих втрат» стало в 2014–2015 роках зменшення інвестицій в основний капітал в масштабах Росії на $200 млрд...

Інвестиції в основний капітал в РФ за даними Росстату
в 2010–2018, млрд дол. США. Діаграма 3

Та це ще теж не все. Відомий російський економіст, фахівець з макроекономічного прогнозування Евсей Гурвич ще в травні 2018 писав:

«Накопичені втрати від фінансових санкцій, що діяли з середини 2014 року, знизили ВВП Росії на 2–2,5 %... Нова хвиля санкцій, безсумнівно, дедалі збільшить втрати...»[1].

А екс-голова Центрального банку РФ Сергій Дубінін в грудні 2018 сказав:

«Найбільш очевидний негативний наслідок введення санкцій з боку США та їхніх союзників для економіки Росії сьогодні – це стан невизначеності та непередбачуваності для ведення бізнесу. Сама перспектива ескалації санкцій руйнує бізнес-клімат в нашій країні»[2].

Ще одна (з багатьох) складових втрат Росії, наприклад: через санкції, які унеможливили постачання до РФ українських та німецьких корабельних двигунів, зірвано та «хаотизовано» суднобудівельну програму РФ з надводних військових кораблів.
Експерименти з «імпортозаміщення» цих двигунів за 6 років не дали результатів, попри величезні витрати...


Не викликає сумніву, що в ситуації, яка склалася, РФ буде всіма силами утримувати військові витрати на Чорноморський флот та інші складові величезного військового контингенту на Кримському півострові.

Це означає безумовний пріоритет Севастополя як головної військової бази над так званою Республікою Крим, зокрема в бюджетному та соціальному сенсі.

Маріонеткову «Республіку Крим» Росія не витягне навіть на тому низькому рівні життя, як зараз.

Все, що не стосується військового Севастополя, тобто все життя решти Кримського півострова, чекає безжальний секвестр. Тому з Криму будуть випарюватися будь-які прояви активного економічного та соціального життя

Ялтинський автовокзал (як і всі решта вокзали окупованого півострова) – перше місце, що зустрічає туристів – перетворено на типовий зразок "російської концтабірної архітектури". Фото з соцмереж та Крим.Реалії

[2] https://www.vedomosti.ru/opinion/articles/2018/12/25/790386-zhestkih-sanktsii

 

Політика невизнання спроби анексії
Кримського півострова

Правовим фундаментом невизнання спроби анексії Криму, основою санкційної політики став і залишається перший міжнародний документ з цього приводу – Резолюція Генеральної Асамблеї ООН A/RES/68/262 68/262 «Територіальна цілісність України». Її було ухвалено голосами 100 країн світу на 80-му пленарному засіданні 27 березня 2014 року (3).

В документі зазначається: «Генеральна Асамблея […] закликає всі держави, міжнародні організації та спеціалізовані установи не визнавати будь-яку зміну статусу Автономної Республіки Крим та міста Севастополь на основі вищезгаданого референдуму і утримуватися від будь-яких дій або кроків, які можна було б витлумачити як визнання будь-якого такого зміненого статусу...».

Практика шести років окупації Криму продемонструвала наявність типових ситуацій, коли в різних країнах світу не надають значення окремим випадкам, які можна тлумачити в контексті, що наведений вище. Крім того, в деяких сферах відчувається намагання РФ «протиснути» де-факто визнання анексіі.

Йдеться, перш за все, про такі випадки:

• коли Кримський півострів іноді зображується на географічних картах різного призначення, в довідниках і підручниках як частина Росії;
• коли на теріторії Криму з'являються об'єкти під брендами відомих світових торгових марок, власниками ліцензій на які є компанїї, зареєстровані в регіонах РФ;
• коли на міжнародних заходах у складі делегацій або експозицій РФ з'являються кримські колаборанти, інформаційно-рекламні стенди та видання;
• коли чиновники, політики та депутати, зокрема муніціпального рівня, з країн, які не визнають спробу анексії Криму, з'являються на окупованому півострові у складі так званих делегацій;
• коли до окупованого Криму через територію РФ постачаються товари, заборонені санкційним режимом;
• коли на території окупованого Криму існує доступ до послуг міжнародних систем бронювання готелів тощо.


* * *

В лютому 2020 року автори цієї книги презентували в Брюселі в різних інституціях ЄС необхідність запровадження системного реагування на такі випадки шляхом конкретизації «Політики невизнання спроби анексії Криму».

Основні її положення наводяться нижче та пропонуються до оформлення в документах як міжнародних організацій, так і окремих країн.

Презентація доповіді «Ситуація в Криму в умовах міжнародних санкцій та політика невизнання спроби анексії Криму» в Європейському парламенті. Фото: Тамара Черпакова, Місія України в Європейському Союзі, 20.02.2020

Невизнання спроби анексії Криму є обов'язком суб'єктів міжнародного права, а не їхнім правом. Цей обов'язок ґрунтується не тільки на «кримських» резолюціях ООН, але й на фундаментальних міжнародних звичаях. Обов'язковість невизнання спроби анексії випливає з міжнародного звичаю, сконцентрованого в давньоримській максимі exinjuria jus non oritur – «порушення не може породжувати право».

На конвенційному рівні обов'язок невизнання – логічне продовження принципу незастосування сили та погрози силою, закріпленого в Статуті ООН та розтлумаченого у Декларації про принципи міжнародного права 1970 року, про визначення агресії 1974 року та ін.

Невизнання є універсальним та охоплює всі сфери взаємодії третіх країн з РФ, Україною – починаючи від контролю за поширенням ядерної зброї та завершуючи дитячими спортивними змаганнями.

Такий обов'язок є мінімальним та постійним – тобто не може самостійно припинятися та є тією формою реагування, менше за яку не може дозволити собі навіть політично дружня до РФ держава.

Невизнання спроби анексії Криму є обов'язком суб'єктів міжнародного права. Цей обов'язок ґрунтується на фундаментальних міжнародних звичаях, сконцентрованих в давньоримській максимі ex injuria jus non oritur – «порушення не може породжувати право»

Політика невизнання спроби анексії Криму має реалізуватися також шляхом ухвалення міжнародними організаціями та окремими країнами (щонайменше – тими, які підтримали Резолюцію ГА ООН 68/262 від 27.03.2014) рішень, що містять такі положення, перелік яких не є вичерпним:

• заборона прямого чи опосередкованого визнання спроби анексії в документах або діях (включаючи відвідання Криму чи роботу в Криму на умовах РФ):

а) міжнародних організацій,
б) вищих органів державної, регіональної та муніципальної влади і посадовців третіх держав, зокрема їхніх дипломатів та консулів у РФ,
в) в адміністративній чи судовій практиці у конкретних справах (паспорти, візи, освітні чи комерційні документи, контракти тощо),
г) установ науки, культури, спорту чи освіти,
д) у сфері фінансових операцій, електричного та електронного зв'язку, залізничного, повітряного та морського транспорту,
е) у сфері «народної дипломатії», медіа, публікацій, доповідей, викладання, іншого поширення інформації;


• заборона на публікацію та демонстрацію в будь-якому вигляді географічних, зокрема навігаційних, карт, в яких зазначалася б «приналежність» Кримського півострова до Російської Федерації;

• заборона для туристичного бізнесу, зокрема онлайн-сервісів бронювання та надання логістичних і страхових послуг, співпрацювати з розташованими в Криму туристичними об'єктами (готелі, музеї тощо) та туристичними агенціями безпосередньо або через партнерів, а також демонструвати такі об'єкти та/або маршрути на своїх онлайн-платформах;

• заборона організаторам міжнародних заходів – наукових, освітянських, туристичних, спортивних, культурних, бізнесових тощо виставок, фестивалів, рекламних кампаній та інших подій – надавати дозвіл на розміщення, демонстрацію чи публікацію інформації, яка вказувала б на «приналежність» Кримського півострова до Російської Федерації;

• заборона залучати до складу учасників міжнародних заходів тих осіб, які проживають на окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь і працюють в органах влади, місцевого самоврядування та інших організаціях, офіційно зареєстрованих на окупованій території за законами РФ;

• заборона на відвідування Кримського півострова через територію Росії політиками, державними службовцями та іншими публічними діячами;

• жорсткі рекомендації для громадян відповідних держав не відвідувати Кримський півострів через територію Росії з попередженням про відповідальність за українським законодавством;

• заборона на видачу будь-яких в'їзних віз для:

1) власників паспортів РФ, виданих у Криму,
2) громадян РФ, які мають реєстрацію місця проживання в Криму;


• заборона на роботу на території Кримського півострова будь-яких національних брендів (промислових, торгових, сервісних мереж та ін.).

Договори на франчайзинг, які укладаються в державах, що підтримали зазначену Резолюцію ООН, з будь-яким суб'єктом РФ, повинні містити стандартний пункт про заборону роботи в Криму та високі штрафи у разі порушення цих умов;

• заборона на продаж (перепродаж) на територію Кримського півострова будь-яких товарів та послуг, що постачаються за контрактами на територію РФ. Договори на продаж таких товарів, укладені з будь-яким суб'єктом РФ, повинні містити стандартний пункт про заборону переміщення або перепродажу товару в Крим і високі штрафні санкції;

• заборона на обслуговування прямих морських рейсів між портами відповідних країн та портами Кримського півострова з перевіркою достовірності суднових документів про порт призначення/відправлення.

(3) Resolution adopted by the General Assembly on 27 March 2014 – 68/262. Territorial integrity of Ukraine, https://www.un.org/en/ga/search/view_doc.asp?symbol=A/RES/68/262

Моніторинг порушень міжнародних санкцій щодо РФ та правового режиму на тимчасово окупованій території Криму здійснюється за підтримки Європейської програми Міжнародного фонду «Відродження». Позиція Міжнародного фонду «Відродження» може не співпадати з думкою авторів.

 

Теми:

Ще на цю тему