Окупанти в Севастополі порізали судно-учасник Другої Світової Війни

Російські окупанти в Севастополі порізали судно-учасник Другої Світової Війни, що останній час служило як опалювальна станція, а тоді – буксиром-пароплавом.

Про це повідомляє Український мілітарний портал.

В свій час він встиг взяти у бойових діях з оборони міста, службі у післявоєнному флоті та вже після в цивільних цілях.

Його побудували тут же – в Севастополі на заводі імені Орджонікідзе. Закладка буксиру відбулась 30 вересня 1939 року, а вже наступного року він став у стрій.

Під час оборони Севастополя в 1941-1942 роках буксир забезпечував бойову діяльність флоту та брав участь у бойових рейдах. В той час він був озброєний двома 45-мм гарматами та двома зенітними кулеметами.

В ході окупації він разом з рештками флоту перейшов на Кавказ, а після звільнення міста від окупації повернувся сюди на службу.

Військова служба пароплаву закінчилась у 1978 році, коли буксир був виключений зі складу флоту та перекваліфікований в опалювальну станцію з назвою ОТ-463, яка забезпечувала теплом військово-морське училище Севастополя.

Вперше про його утилізацію заговорили в 90-х, проте тоді за підконтрольною Україні влади опалювальну станцію ОТ-463 відстояли, а в 2008 році він навіть пройшов доковий ремонт:

Останнім місцем роботи плавучої котельні був завод з ремонту ракетного та артилерійського озброєння в Севастополі, біля причалу якого він і знаходився донедавна.

16 липня 2020 року було помічено його буксирування зі звичної стоянки.

Як виявилось його було відбуксировано до Стрілецької бухти, а згодом розпочато процес його порізки:

Опалювальна станція ОТ-463 в ході утилізації Фото: Телеграм/Морской | Флот

Опалювальна станція ОТ-463 в ході утилізації Фото: Телеграм/Морской | Флот

Опалювальна станція ОТ-463 в ході утилізації Фото: Телеграм/Морской | Флот

В черговий раз заяви російських лідерів з «помню и горжусь» показали, що це не більше ніж пропагандиські лозунги до дати перемоги над нацизмом у Другій Світовій Війні, які не несуть в собі жодного підґрунтя щодо реального вшанування пам’яті та збереження історичних пам’яток.