Чи допоможуть виділені РФ мільярди руб вирішити проблему нестачі води в Севастополі

Проблеми з водою в Сімферополі критичні, але не настільки вражаючі, якщо порівнювати їх із забезпеченням водою Севастополя.

Якщо можливість водопостачання кримської столиці все ж таки різноманітніша: навколо є декілька водосховищ, водовод великого діаметру, річка Салгір, то ситуація з водопостачання Севастополя виглядає набагато гірше, повідомляє керівник Моніторинговий групи Інституту Чорноморських стратегічних досліджень та головний редактор Blackseanews Андрій Клименко, пише QHA.

Проблема ще й в тому, що населення Севастополя зростає дуже швидкими темпами, оскільки активно заселяють російські військові з родинами.

Дійсно, за даними російських сайтів, населення Сімферополя з 2014 року практично не змінилось, збільшившись «офіційно» лише на 4 тисячі осіб (до 342 тисяч). А от в Севастополі відбувся очевидний стрибок кількості мешканців, а значить і водокористувачів. Тільки з 2015 по 2020 рік кількість севастопольців зросла майже на 55 тисяч – до 449 тис осіб.

Додатковим навантаженням можна вважати й активізацію розвитку міста, його підприємств та прилеглих територій як бази ВМС РФ. Водночас, принципово нових джерел водопостачання за період окупації винайдено не було.

Не сприяє і погода. За даними кримських синоптиків, в Чорноріченське водосховище, що живить Севастополь, вода не надходить з 28 серпня. Серйозні опади на території півострова у вересня спостерігалися лише двічі: 5-6 вересня і 29-30 вересня. Вони носили локальний характер і не принесли великого припливу води в річках. Так, в басейні річки Чорна, яка живить Чорноріченське водосховище, кількість води за місяць склала 70-73% від норми.

«В Севастополі прогнозується ще гірша ситуація. Там 80% води – з Чорнорічинського водосховища, ще 20% – артезіанські свердловини. Їхню ідею перекидання води з річки Кокко́зка відхилили, тому вони тепер просто вимушені брати на облік кожну калюжу. Розумієте, якщо мова йде, що в Сімферополі вода буде через день в різних половинах міста, та й то не весь день, а 2 години вранці і 2 години увечері, то для Севастополя це означає 2 рази на тиждень», – ілюструє експерт водну обстановку.

Справді, озвучена цього літа ідея перекидати до Чорноріченського водосховища воду з річки Коккозка, на яку російський президент Володимир Путін навіть доручив виділити мільярди рублів, була жорстко розкритикована громадськістю через шкідливість для екології і неефективність, і почила в бозє: воду з річки Коккозка неможливо подати в Чорноріченське водосховище і далі в окупований Севастополь через її обміління. Про це 25 вересня на нараді про ситуацію з водопостачанням окупованого Криму Сергій Аксьонов

Однак пріоритетність окупаційних військових баз для водозабезпечення не дозволила російським очільникам відмовитись від пошуку варіантів водопостачання Севастополя. І можна бути впевненими, що при потребі будуть реалізовані будь-які ідеї, незважаючи на опір громадськості і застереження науковців.

Минулого тижня уряд РФ вирішив надати 5,8 мільярдів рублів (близько 75,3 млн доларів) для розв’язання проблем із водопостачанням в Криму. Причому переважна частина суми – 4,95 мільярдів рублів (64,4 млн доларів), виділяється Міністерству оборони РФ для проєктів в Севастополі.

Потішило формулювання в постанові російських урядовців, що гроші виділяються «имея ввиду (sic!) обеспечение бесперебойного и качественного водоснабжения». Зазвичай, в реалістичних постановах вживаються канцеляризми «для вирішення проблеми» або «з метою забезпечення».

Крім згаданих 4,95 млрд руб, виділяється ще 175 млн руб (2,3 млн доларів) на оперативні заходи для зниження втрат в мережах водопостачання Севастополя, а також 55 млн руб. (844 тис. доларів) – на геологічну розвідку водозаборів для збільшення використання підземних вод.

«Кошти виділені для Севастополя на три ключових заходи. Це частковий ремонт мереж водопостачання, де зараз істотні втрати води відбуваються. Це створення інфраструктури з Кадиковського кар’єру для поповнення дефіциту в Чорноріченському водосховищі. Воду через Чорну річку будемо подавати на гідровузол. І будівництво водозабірних споруд на річці Бельбек на нашій території. Плюс геологорозвідувальні роботи, які ми будемо проводити на території севастопольської зони з пошуку додаткових джерел підземних вод», – пояснював окупаційний «губернатор» Михайло Развожаев.

Колись в Кадиковському кар’єрі видобували флюсові вапняки, що використовували в сталеварінні, але вже не одне десятиліття видобуток припинений. На дні кар’єру утворилось озеро з прісною блакитною водою, яке завдяки своїй формі має романтичну назву «Озеро серця». Живиться воно за рахунок в тому числі дрібних джерелець, вважається найнижчою точкою в Криму – 14 метрів нижче рівня моря.

Можна згадати, що проєкт живлення Чорноріченського водосховища за рахунок води з «балаклавського озера» озвучувався ще влітку 2014 року. Тодішній «в.о.губернатора» Криму Сергій Міняйло оскандалився, заявивши, що проблему води для Севастополя вирішать за рахунок постачання води з якогось міфічного «Чорного озера в Балаклаві». І кримські, і не кримські експерти почали шукати це озеро на близьких і далеких околицях міста, але безрезультатно. Тож дійшли до думки, що Міняйло мав на увазі або Кадиковський кар’єр, або озеро Гасфорта. Втім, ще тоді проєкт обстібали в соцмережах і ЗМІ не лише через його нереалістичність, але й через захмарну дорожнечу. Крім того, сумнів викликала і викликає можливість забезпечити стабільне водопостачання за рахунок водойми, яка не має потужного природнього притоку води.

«Міфічне «озеро в Балаклаве» –то взагалі глум! У районі Балаклави (приморське містечко, що адміністративно належить Севастополю) є лише дві водойми розмірами із сільський ставок. Це озера Гасфорта (колишня каменоломня, де зараз тусуються байкери та рольовики) та водойма у Кадиковському флюсовому (вапняковому) кар’єрі, теж закинутому. Від першого озера до Чорноріченського резервуару 8,7 км, від другого – 11,2. Це по прямій. А через гори?! А яким шляхом ця вода перетече у Чорноріченське озеро, особливо якщо зважити, що флюсовий кар’єр знаходиться на 14 метрів нижче рівня моря?», – писала блогосфера шість років тому.

До речі, ще в 2014 році реалізацію цього проєкту також планували не інакше, ніж за участі Міноборони РФ.

І от зараз Кадиковсько-Чорноріченський проєкт намагаються всерйоз реінкарнувати. За оцінками фахівців, водні ресурси кар’єру зараз становлять 4,5 млн кубометрів, 4 з яких можна використовувати, а озеро Гасфорта може дати ще 2-2,5 млн кубометрів води, які підживлять водозабір.

Втім, доволі велика сума в 4,9 млрд руб., виділена зараз з російського бюджету МО, навіть викликала припущення, що насправді йдеться не про побудову ефемерного водогону, а про можливість просто осушити озеро заради використання прилеглих територій для якихось військових цілей.

Але Клименко не вважає, що з Кадиковського кар’єру можна зробити щось військове. А залучення Міноборони РФ до водного будівництва пояснює набагато більш прозаїчними обставинами.

«Факт надання грошей Міноборони свідчить про те, що немає довіри цивільним гауляйтерам, корупційним тендерам і будівельникам. А також про те, що треба робити щось негайно, а це можуть тільки військові. Справа в тому, що вони (окупаційна влада) всі ці 6,5 років не ремонтували та не оновлювали комунальні мережі. Вони (Кримський) міст будували та трасу Таврида. Для численних прожектів з опріснення, використання глибинних водоносних слоїв тощо немає експертних висновків та виконаних проектних робіт, внаслідок чого не освоєні навіть кошти, що виділялися на такі цілі урядом РФ в межах ФЦП. Тому й військові залучаються, бо їм не потрібні експертизи і проєкти».