Андрій КЛИМЕНКО
Головний редактор BlackSeaNews, керівник Моніторингової групи з питань мілітаризації Чорного моря, свободи судноплавства, економіки Криму та міжнародних санкцій

Тетяна ГУЧАКОВА
Редактор BlackSeaNews, голова правління «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень»,
експерт Моніторингової групи

Моніторингова група редакції BlackSeaNews
та «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень»

представляє оновлений цикл публікацій
«Соціально-економічна ситуація в окупованому Криму 2014 – 2021»:

Зворотна структурна перебудова економіки Криму в умовах окупації – повернення до СРСР / 2014-2021

«Трофейна економіка». Мілітаризація Криму як фактор промислового зростання / 2014-2021

«Трофейна економіка». Пограбування вкраденого українського шельфу Чорного моря / 2014-2021

«Трофейна економіка». Скільки риби видобуває Росія в захоплених водах навколо Криму / 2014-2021

Кримська «трофейна економіка». Розпродаж українського майна / Оновлений огляд 2014 - 2021

Окупований туризм. Як змінився туристичний потік в Криму / 2014-2021

Економіка окупованого Криму. Експортна катастрофа / 2014-2021

Банківська система в Криму – що насправді відбувається на окупованому півострові / 2014-2021

Інвестиції в Криму. Що фінансує «кримська» Федеральна цільова програма РФ / 2014-2021

«Міграційна зброя РФ. Надшвидка заміна довоєнного населення Криму російським»

Стан водопостачання в окупованому Криму / 2014-2021

Правда про Кримський окупаційний бюджет, малий та середній бізнес, зарплати та пенсії в умовах окупації / 2014-2021

Частина 1.
Постійне населення Криму та Севастополя за роки окупації:
півострів один – тенденції протилежні.

 

«Міграційна зброя» та соціокультурна переробка населення в процесі колонізації нових територій Російською імперією та Радянським Союзом мають тривалу історію. Протягом неї в Росії накопичено різноманітний досвід та величезний науково–історичний фундамент.

Демографічна історія Криму з моменту потрапляння півострова до сфери геополітичних інтересів Росії у XVІІІ столітті містить кілька періодів, з однаковою типологією – вони завжди розпочиналися із соціокультурного руйнування Криму, а завершувалися його перевтіленням відповідно до стандарту, який привносили окупанти.

На всіх історичних етапах Російська імперія та СРСР потужно використовували в Криму «міграційну зброю».

Сенс міграційної зброї завжди зводився до витіснення корінного кримськотатарського населення (стимулювання еміграції та/або депортації) та заселення Криму прибульцями з російських регіонів або навіть іноземними колоністами з потрібними компетенціями.

Саме тому після окупації та не визнаної цивілізованим світом спроби анексії півострова в 2014 ми очікували нової демографічної політики РФ стосовно Криму.

Зауважимо, що в російській історії керована міграція російського населення на нові захоплені території завжди була частиною переосвоєння «трофею» під нові цілі, для кардинальної зміни функціональної спеціалізації території.

Упродовж усього терміну окупації автори ведуть власний моніторинг відповідної офіційної та дотичної інформації, розуміючи, що російська статистика загалом та статистика окупаційної адміністрації Криму і Севастополя особливо є не інструментом аналізу, а значною мірою – засобом дезінформації.

Інформаційний масив за різними напрямами, накопичений з лютого 2014 року, вже дає можливість робити досить впевнені висновки. На жаль, специфіка використаних джерел, що існують в умовах тотального контролю російських спецслужб та «залізної завіси», не дає можливості класичних посилань з міркувань безпеки цих джерел. Тому читачеві доведеться сприйняти на віру деякі тези авторів.

Вже стало загальновизнаним, що головною метою спецоперації із захоплення Кримського півострова в лютому 2014 року було відновлення функції «непотоплюваного авіаносця імперії» посеред Чорного моря. Тому...

при вивченні міграції є природним розділяти демографію Севастополя як головного мілітарного фокуса Криму та решти Кримського півострова.

 

Постійне населення: Автономна Республіка Крим

За останніми довоєнними даними української статистики на 1 січня 2014, за два місяці до окупації, чисельність населення АР Крим становила 1 млн 967 тис. 200 осіб.

Одним із перших заходів РФ після окупації був перепис населення. Він був проведений 14 жовтня 2014. За його підсумками у Криму без Севастополя нарахували 1 млн 891 тис. 465 осіб.

Співставлення української статистики та окупаційного перепису за 2014 рік дає зменшення чисельності населення окупованого Криму на 75 735 осіб. Це дає розуміння масштабу виїзду населення з Криму одразу після окупації.

За оцінками авторів, до 80-90% від цього показника, тобто 60-70 тисяч осіб, припало на виїзд населення на материкову частину України одразу після окупації внаслідок побоювань, пов'язаних із репресіями.

Цей міграційний потік складали переважно активні учасники спротиву окупації, журналісти незалежних ЗМІ, громадські активісти проукраїнських, зокрема і кримськотатарських організацій, інші люди, які за своїми життєвими поглядами категорично не уявляли собі життя під окупацією.

Офіційні статистичні дані окупантів (підкреслимо, що це офіційна статистика РФ, що давно стала інструментом пропаганди та дезінформації) демонструють, що загальна чисельність постійного населення Криму, тобто кількість людей, які офіційно зареєстровані за місцем постійного проживання на території Криму (в міграційній службі міністерства внутрішніх справ РФ), протягом окупації не зростає, а залишається фактично на одному рівні та навіть має тенденції до зменшення (див. Табл. 1, Діагр. 1).

Загальна чисельність постійного населення Криму не зростає, а залишається на одному рівні та має тенденції до зменшення

Загальна чисельність постійного населення Криму (без міста Севастополь) в 2014–2021, осіб. Табл.1

Дата	Чисельність	Джерело
01.01.2014	1 967 200	Укрстат
14.10.2014	1 891 465	Перепис РФ
01.01.2015	1 895 915	Росстат
01.01.2016	1 907 106	Росстат
01.01.2017	1 912 168	Росстат
01.01.2018	1 913 731	Росстат
01.01.2019	1 911 818	Росстат
01.01.2020	1 912 622	Росстат
01.01.2021	1 901 578	Росстат

 

Загалом упродовж окупації за офіційними даними абсолютна чисельність постійного населення Криму зменшилася з 1 967 200 до 1 901 578 осіб, тобто на 65 622 особи або 3,45%.

Зауважимо також, що на 01.01.2021 офіційна кількість постійного населення Криму вже є дещо нижчою, ніж низький варіант прогнозу Росстата щодо чисельності населення півострова на 2021 – 2036 роки (його опубліковано в березні 2020). За тим прогнозом постійне населення Криму на початок 2021 року прогнозувалося на рівні 1 908 775 осіб.

За прогнозом Росстата постійне населення Криму за найближчі 15 років зменшиться ще на 145 873 осіб та складе у 2036 році 1 762 902 (на 204 298 менше, ніж до окупації).

Такий прогноз означає, як мінімум, що в окупованому Криму в цілому не планується розвивати освіту, медиціну, міський транспорт та інші соціальні послуги, що розраховуються в залежності від чисельності населення. 

Постійне населення: місто Севастополь

 

За останніми довоєнними даними української статистики за два місяці до окупації на 1 січня 2014 чисельність населення Севастополя становила 383 304 особи. Вже російський перепис населення за 8 місяців після початку окупації показав збільшення населення на 10 тис. осіб.

За роки окупації чисельність постійного населення міста Севастополя демонструє принципово інші тенденції, ніж в окупованій АР Крим. З перших місяців окупації Севастополя розпочалося безпрецедентно стрімке зростання постійного населення, що триває і дотепер .

Загальна чисельність постійного населення міста Севастополь в 2014–2021 роках, осіб. Табл.2

Дата	Чисельність	Джерело
01.01.2014	383 304	Укрстат
14.10.2014	393 304	Перепис РФ
01.01.2015	398 973	Росстат
01.01.2016	416 263	Росстат
01.01.2017	428 753	Росстат
01.01.2018	436 670	Росстат
01.01.2019	443 212	Росстат
01.01.2020	449 138	Росстат
01.01.2021	509 992	Росстат

 

Загалом упродовж окупації за офіційними даними абсолютна чисельність постійного населення Севастополя зросла з 383 304 до 509 992 осіб, тобто на 126 688 особи, або на безпрецедентні 33,05%.

Як зауважили російські статистики, Севастополь демонструє найбільше зростання населення на фоні решти регіонів РФ за останні 3 роки, тобто 2018-2020:

	Зростання населення у 2018-2020
	- окупований Севастополь	16,8 %
	- Республіка Інгушетія	5,6%
	- Ленінградська область	4,3%
	- Чеченська Республіка	4,2%

 

Зауважимо, що у 2020 році чисельність постійного населення Севастополя за статистикою зросла на фантастичні 60 854 осіб, що майже дорівнює зростанню за попередні 6 років окупації, яке становило 65 834 особи.

Причини такого стрибка офіційні органи статистики окупантів пояснили таким чином (рос.):

Управлением Министерства внутренних дел Российской Федерации по г. Севастополю была проведена инвентаризация первичных документов, послуживших основанием для регистрационного учета граждан Российской Федерации на территории Севастополя за период 2015–2019 гг.

В ходе указанных мероприятий выявлено, что в отношении 55 057 граждан Российской Федерации не были составлены документы статистического учета прибытия. В связи с передачей УМВД России по г. Севастополю заполненных форм федерального статистического наблюдения в адрес Крымстата в 2020 году полученные сведения учтены в предварительной оценке численности постоянного населения Российской Федерации на 1 января 2021 г.

В умовах російської поліцейської держави, особливо в умовах окупованого Криму, таке пояснення не викликає довіри.

Скоріш за все, мова йде про те, що значну частину інформації про прибуття до окупованого Севастополя на постійне мешкання військовослужбовців РФ та членів їхніх сімей було вирішено приховати. Це не могло тривати безкінечно, оскільки кількість постійного населення – це база для розрахунку важливих параметрів бюджетного фінансування потреб у кількості вчителів, лікарів, шкіл, дитячих садків тощо.

Намагання приховати реальну чисельність військових РФ, що передислоковані до Севастополя в 2015-2020, увійшло в конфлікт з бажанням отримати бюджетне фінансування на нові місця в лікарнях в рік COVID-19, а також дотацій на нові місця в школах, дитячих садках для дітей військових тощо.

Зауважимо також, що станом на 01.01.2021 наявні параметри кількості постійного населення Севастополя вже значно перевищили навіть найвищій варіант прогнозу Росстата щодо чисельності населення міста на 2021 – 2036 роки (його опубліковано в червні 2020 року).

За прогнозом Росстата населення Севастополя мало перевищити 500–тисячний показник не в 2021, а лише через 7 років – у 2028 році .

 

Частина 2.
Зростання та заміна населення Севастополя:
параметри зовнішної міграції в 2014-2020 роках

 

Різноспрямованість тенденцій чисельності постійного населення в Криму та Севастополі за роки окупації спонукає розпочати аналіз з міста Севастополя. А саме з показників зовнішньої міграції для цього окупованого міста за термін окупації.

Одразу зауважимо, що автори в цьому дослідженні використовують термін «зовнішня для міста міграція» – це міграція з-за меж Кримського півострова (міграція між Севастополем та рештою території Криму традиційно незначна).

Зовнішня міграція до міста Севастополь за роки окупації в 2014-2020, осіб. Табл.3

Рік	Кількість мігрантів загалом (розрахункова)*	Кількість мігрантів зокрема з регіонів РФ (розрахункова)*	Кількість мігрантів зокрема «з країн СНД» (ОРДЛО) (розрахункова)*
2014	14 225	11 380	2 802
2015	32 948	24 972	7 877
2016	29 850	24 417	5 342
2017	27 173	23 439	3 652
2018	27 492	23 827	3 586
2019	28 026	23 036	4 822
2020	20 791	14 848	5 853
Загалом	180 505	145 919 (80,83%)	33 934 (18,8%)

 

*Довідка: до 5 квітня 2016 питаннями реєстрації місця постійного проживання та міграції населення опікувалася Федеральна міграційна служба (ФМС) Росії, федеральний орган виконавчої влади. 5 квітня 2016 указом президента РФ цю службу ліквідували, а її функції та повноваження повернули Головному управлінню з питань міграції Міністерства внутрішніх справ РФ.

На початку 2021 року окупаційні органи статистики Севастополя були вимушені повідомити про те, що в результаті «інвентаризації первинних документів, що послужили підставою для реєстраційного обліку громадян РФ на території Севастополя за період 2015-2019 рр» було виявлено, що стосовно 55 057 громадян РФ не були складені документи статистичного обліку прибуття. У зв'язку з передачею УМВС Росії по місту Севастополю заповнених форм федерального статистичного спостереження на адресу Кримстата в 2020 році отримані відомості враховані в попередній оцінці чисельності постійного населення Російської Федерації на 1 січня 2021 р».

У зв'язку з цією "легендою", що мала на увазі приховати розміри заселення окупованого міста російськими військовими та їхніми сім'ями, органи окупаційної статистики не опублікували підсумки зовнішньої міграції до Сеастополя за 2020 рік (були опубліковані лише дані за 10 місяців)... Вони також не внесли жодних коректив в міграційну статистику за попередні роки.

Тому нам довелося самостійно перерахувати в'їзний міграційний потік, пропорційно розподіливши 55 057 осіб між 2015-2019 роками, щоб отримати більш-менш коректну реальну картину. Показники 2020 року були використані за офіційними даними за січень-жовтень, оскільки інших оупбліковано не було. Тому в таблицях і діаграмах по в'їзному міграційному потоку ми використовуємо слова «розрахункова міграція». 

В результаті таких розрахунків можна зробити наступні висновки.

За роки окупації на 1 січня 2021 до міста Севастополя з РФ прибуло на постійне проживання 180 505 осіб:
145 919 осіб або 80,83% з них – прибули з регіонів РФ;
33 934 осіб або 18,8% – з окупованих районів Донецької та Луганської областей України

Щоб адекватно оцінити масштаб явища, зауважимо, що кількість зовнішніх мігрантів вже сягнула 47,1% від кількості постійного населення Севастополя до окупації. Тобто міграційний приріст компенсував всі негативні демографічні процеси в місті й забезпечив величезне зростання кількості постійного населення.

Зауважимо, що міграційний приріст населення з регіонів РФ до Севастополя триває постійно та рівномірно. Це пряме свідчення планомірного нарощування військового контингенту РФ на головній базі Чорноморського флоту РФ:

1-й офіційний потік міграції – російські військові та членів їхніх родин. Основний мотив їхньої офіційної реєстрації постійного місця проживання – можливість користування пільговою військовою іпотекою для отримання власного житла.

2-й офіційний потік міграції – російські пенсіонери з віддалених районів Півночі РФ та Сибіру.

3-й офіційний потік міграції – мігранти з ОРДЛО.

Стосовно «мігрантів з Донбасу», які відображаються в російській офіціальній статистиці як «мігранти з країн СНД», реальна ситуація є дещо іншою.

Насправді, основна кількість мешканців Донецької та Луганської областей переїхала до Кримського півострова одразу після початку бойових дій, спричинених агресією РФ.

Вже наприкінці листопада 2014 року ФМС РФ поширила повідомлення, що в цілому на території Криму на кінець 2014 рокуперебувало приблизно 200 тисяч осіб, які виїхали з Донбасу внаслідок бойових дій.

Зауважимо, що до окупації в Криму тривало велике будівництво «рекреаційного житла», що користувалося значним попитом серед мешканців областей Сходу України як «друге житло у моря». Тому багато хто з жителів Донбасу поїхав від війни до своїх кримських квартир.

Крім того, з перших днів війни на Донбасі існувала та проводжує існувати тісна співпраця між окупаційною владою Криму та маріонетковими режимами так званих «народних республік» в ОРДЛО. Це виявлялося як в підготовці на території Криму загонів бойовиків, так і в лікуванні поранених, що також стало фактором міграції з ОРДЛО до окупованого Криму.

Тому насправді на відповідній діаграмі по Севастополю (як і по Автономній Республіці Крим, що буде показано в наступній частині) ми бачимо не щорічну динаміку міграції з ОРДЛО до Криму, якої давно немає, а динаміку процесу отримання жителями ОРДЛО, які прибули до Криму переважно в 2014 році, російських паспортів та реєстрації ними постійного місця проживання у Севастополі та Криму.

Характеристики та співвідношення осіб, що прибули та виїхали
до/з Севастополя на постійне проживання в 2014-2020

 

В місті Севастополі паралельно відбуваються 2 процеси:

1) зростання населення – внаслідок зовнішньої міграції,

2) заміна населення – заміщення мігрантами тих, хто виїжджає з міста, та природного скорочення*.

*Зауважимо, що природне скорочення населення Севастополя, тобто перевищення чисельності померлих над чисельністю народжених, рік від року збільшується: 2015 рік – 593 особи; 2016 рік – 530; 2017 рік – 816; 2018 рік – 1 197; 2019 рік – 1 503; 2020 рік – 2 132 особи. (Ми не відображаємо цей процес на наступній діаграмі задля простоти сприйняття головних явищ).

Отже динаміка виїзду з Севастополя на постійне проживання за період окупації станом на 1 січня 2021 виглядає так:

З аналізу даних, наведених на Діагр. 5-S зрозуміло таке:

1-й за розмірами потік виїзду з Севастополя – на постійне проживання до регіонів РФ. Цей потік у 2014 – 2020 роках постійно та суттєво зростав – від 275 (214) до 7854 осіб (2019), а потім стабілізувався на рівні близько 8 тисяч осіб/рік.

Основа цього потоку – молодь, яка виїжджає для навчання у вищих навчальних закладах РФ. Причина - міжнародні санкції за окупацію та спробу незаконної анексії Криму. Одна з ефективних складових санкційного режиму – невизнання жодних документів, що видає РФ на окупованому півострові, зокрема – дипломів про освіту. Останні визнають тільки в РФ, однак і в Росії компанії, що займаються міжнародними проєктами, вже давно уникають прийому на роботу фахівців із кримськими дипломами.

Деяка частина цього потоку – севастопольскі підприємці, які зрозуміли, що в умовах військової бази малий та середній бізнес, що пов'язаний з туризмом, неможливий

2-й за розмірами потік виїзду з Севастополя – до материкової України. Цей потік відновився з 2017 року. Відповідний показник в окупаційній статистиці «маскується» в рядку «виїзд до країн СНД». Розміри цього потоку міграції – близько 1,0-1,5 тисяч осіб на рік.

 

Порівняння міграційних потоків в'їзду та виїзду до/з Севастополя за період окупації з 2014 по 2020 (діагр. 7-S) наочно ілюструє, як саме відбувається заміна населення.

Замість 45 736 севастопольців, які виїхали в 2014-2020 на постійне проживання за межі півострова, до Севастополя на постійне проживання приїхало за цей час з-поза меж Криму 180 505 нових «колонізаторів», тобто до Севастополя приїхало в 3,95 рази більше, ніж виїхало.

За роки окупації замість 45 736 севастопольців, які виїхали з міста, приїхали 180 505 нових «колонізаторів», це майже в 4 рази більше...

Частина 3.
Постійне населення окупованого Криму (без Севастополя)
та зовнішня міграція в 2014-2020 роках

 

Офіційна статистика окупаційних органів свідчить, що

за роки окупації Кримського півострова станом на 1 січня 2021 до Криму з регіонів РФ прибули на постійне проживання 193 425 осіб*

* Цей показник не враховує міграцію до міста Севастополь, яке є окремою від Автономної Республіки Крим адміністративно-територіальною одиницею, а також не враховує міграцію з "далекого зарубіжжя", оскільки цей міграційний потік має іншу природу та порівняно незначний розмір: 2014 – 302 особи; 2015 – 693; 2016 – 1922; 2017 – 1430; 2018 – 1365; 2019 – 1490; 2020 – 793 особи. Враховано лише міграцію «з країн СНД», за якою ховається переважно міграція з окупованих районів Донецької та Луганської областей).

Із загальної кількості прибульців до окупованої АР Крим:
61,4% або 118 733 осіб – з регіонів РФ;
38,6% або 74 692 осіб – з Донецької та Луганської областей України.

Щоб адекватно оцінити масштаб явища, зауважимо, що

кількість зовнішніх мігрантів до Криму за 2014-2020 роки склала 9,83% від чисельності постійного населення АР Крим до окупації.

Динаміка кількості прибулих до АР Крим (без Севастополя) на постійне проживання за період окупації станом на 1 січня 2021, осіб (без урахування міграції з іноземних країн, крім «СНД»). Табл. 4

Роки	Усього	зокрема з регіонів РФ	зокрема «з країн СНД» (ОРДЛО)
2014*	18109	8943	9166
2015	31518	14644	16874
2016	26304	16386	9918
2017	26352	17061	9291
2018	27292	19147	8145
2019	29831	20157	9674
2020	34019	22395	11624
Загалом	193425	118733	74692

 

* Реєстрація / зняття з реєстрації місця проживання в Республіці Крим в квітні і травні 2014 міграційною службою не проводилася, реєстрації громадян за новим місцем проживання почалася в останній декаді червня 2014 року Кількість вибулих мігрантів з липня по грудень 2014 фіксувалося без урахування вибулих в суб'єкти РФ.

Тобто – на відміну від Севастополя, де, нагадаємо, аналогічний показник дорівнював 33,05% - міграційний приріст населення в окупованому Криму навіть не компенсував його природне скорочення та не забезпечив зростання чисельності постійного населення.

Підкреслимо, що міграційний приріст постійного населення (зробимо наголос на слові «постійного», тобто офіційно зареєстрованого) з регіонів РФ до окупованого Криму має тенденцію стійкого зростання з року на рік.

Природа Кримського міграційного зростання дещо складніша, ніж у Севастополі:

• по-перше, як і в Севастополі, це потік мігрантів з російських військових та членів їхніх родин, які селяться переважно в Євпаторії, Феодосії та Керчі;

• по-друге, як і в Севастополі, це також російські пенсіонери із віддалених районів Півночі РФ та Сибіру, які купують квартири переважно у Сімферополі або Ялті та інших приморських містах;

• по-третє, це представники російського середнього класу, які змінюють місце постійного проживання переважно з огляду на екологічну ситуацію та кліматичні умови;

• по-четверте, це російські чиновники, переважно силовики, та члени їхніх сімей, для яких не є актуальною наявність шенгенських віз (які неможливо отримати за наявності постійної реєстрації в окупованому Криму).

 

Характеристики та співвідношення кількості осіб, прибулих і вибулих з Криму
на постійне проживання в 2015-2020 роках

 

Звернімо увагу ще на один важливий аспект проблеми:

в Севастополі населення просто зростає внаслідок зовнішньої міграції, а в Криму відбувається саме заміна населення – заміщення тих, хто виїжджає, тими, хто приїжджає з-поза меж півострова.

З аналізу даних, наведених на Діагр. 5 зрозуміло, що...

впродовж усіх років окупації в Криму відбувається дуже значний, співставний із зовнішньою міграцією до Криму, виїзд жителів півострова на постійне проживання за його межі. Основу цього потоку складають кримчани, які виїжджають до регіонів РФ.

Цей потік у 2015–2029 роках був відносно стабільним: він коливався в межах 15—17 тисяч осіб. Але у 2020 році окупаційна статистика зафіксувала різке зростання виїзду кримчан на постійне проживання до регіонів РФ – 27 390 осіб.

Основа цього потоку – молодь, яка виїжджає для навчання у вищих навчальних закладах. Причина - міжнародні санкції за окупацію та спробу незаконної анексії Криму. Одна з ефективних складових санкційного режиму - невизнання жодних документів, що видає РФ на окупованому півострові, зокрема - дипломів про освіту. Останні визнають тільки в РФ, однак і в Росії компанії, що займаються міжнародними проєктами, вже давно уникають прийому на роботу фахівців із кримськими дипломами.

З 2017 відновився потік жителів Криму, які виїжджають до материкової України (відповідний показник в окупаційній статистиці «маскується» в рядку «виїзд до країн СНД»). Розміри цього потоку міграції – близько 5 тисяч осіб на рік.

У 2014, в перший рік окупації, адекватної статистики міграції щодо виїзду з Криму не велося.

Але порівняння міграційних потоків в'їзду та виїзду з Криму (без Севастополя) на постійне проживання за період окупації з 2014 по 2020 (діагр. 7) наочно ілюструє, як саме відбувається заміна населення.

Замість 135 212 кримчан, які виїхали в 2014-2020 роках на постійне проживання за межі півострова, до Криму з-поза його меж на постійне проживання офіційно переїхали за цей самий час 201 420 «колонізаторів», тобто до Криму приїхало в 1,5 рази більше, ніж виїхало.

Крім того, до цього міграційного балансу треба додати близько 70 тисяч жителів Криму, котрі полишили його за політичними мотивами 2014, у першій рік окупації та стали «внутрішньо переміщеними особами» в Україні, або емігрантами в різних країнах Європи.

Щоб зробити висновки та узагальнення, треба оцінити ще один з демографічних параметрів – реальну кількість наявного населення на півострові...

Частина 4.
Оцінка реальних обсягів міграції з РФ та кількості населення
в окупованих Автономній Республіці Крим та місті Севастополь

 

Органи статистики зазвичай публікують відомості про постійне населення – тобто частину населення, яка офіційно зареєструвала місце свого постійного проживання у Севастополі та Криму в територіальних органах з питань міграції МВД РФ, незалежно від фактичного місцеперебування (саме про такі офіційні показники йшлося в попередніх частинах).

Існує ще один важливий для цілей цього дослідження показник – наявне населення, тобто частина населення, яка перебуває в населеному пункті, незалежно від місця постійного проживання (реєстрації).

Такі громадяни за законодавством РФ повинні реєструвати своє місце перебування, якщо вони прибули до населеного пункту на термін понад 90 днів.

Офіційної інформації про наявне населення, яке зареєструвало своє тривале перебування на території Кримського півострова, у відкритих джерелах немає.

Тим часом

оцінки, що висловлюють місцеві жителі в соцмережах, журналісти, експерти з нерухомості та житлового будівництва, чиновники окупаційних адміністрацій, свідчать, що наявне населення міста Севастополь, становить більш, ніж 700 тисяч осіб (при зареєстрованому постійному населенні 510 тисяч осіб)...

28 квітня 2020 року російські ЗМІ повідомили, що тимчасовий виконувач обов'язків російського губернатора окупованого Севастополя Михаил Развожаев на нараді з питань боротьби з коронавірусом сказав президенту Росії Путіну таке (рос.):

«У нас по статистике необходимо было разворачивать койки из расчета 450 тысяч человек, я сразу принял решение разворачивать вдвое больше, так как по потреблению воды и хлеба очевидно, что в Севастополе проживает более 700 тысяч человек».[1]

21 грудня 2020 року міністр оборони РФ Сергєй Шойгу в доповіді на розширеному засіданні колегії міністерства за участі президента РФ сказав таке:

«В Вооружённых Силах, как и в целом по стране, высокий уровень онкологических заболеваний. В 2021 году в интересах военнослужащих и сотрудников других силовых структур предлагается начать строительство единого онкологического центра на базе госпиталя имени Бурденко и многопрофильного центра в Севастополе. У нас в этом городе порядка 150 тысяч силовиков и членов их семей. Достойного медицинского учреждения, к сожалению, нет. Уважаемый Владимир Владимирович, прошу Вас поддержать совместную инициативу силовых ведомств по созданию указанных объектов».[2]

Наявне населення Сімферополя експертним шляхом оцінюється приблизно у 600 тисяч осіб (при зареєстрованому постійному населенні 362 тисячі осіб)

Ця загадка не є складною, якщо згадати слово «санкції»:

наявність у паспорті РФ відмітки про постійну реєстрацію місця проживання в окупованому Криму робить неможливим отримання віз до країн ЄС, США, Великої Британії та іншіх, що не визнають окупацію та спробу анексії Криму, а також унеможливлює доступ до інших послуг, наприклад банківських, у цивілізованому світі.

Тому не дивно, що десятки тисяч російських громадян, які фактично живуть і працюють в окупованому Криму, зовсім не поспішають змінювати свою московську чи саратовську постійну реєстрацію на кримську.

Перш за все, у цьому разі йдеться про тисячі й тисячі працівників апарату окупаційних органів виконавчої влади на території Кримського півострова та членів їхніх сімей:

• близько 30 територіальних органів федерального підпорядкування (правоохоронних, судових, військових та ін. органів – МВС, ФСБ, слідчий комітет, митниця, прокуратура, прикордонні тощо);

• близько 40 територіальних підрозділів федеральних органів виконавчої влади РФ (від податкової служби, казначейства, пенсійного фонду, різних видів нагляду та ін.);

• 35 органів виконавчої влади кримського підпорядкування – 19 міністерств, 8 держкомітетів, 8 служб та інспекцій. Вони мають 445 підвідомчих підприємств і організацій, зокрема заводи, аграрні підприємства, санаторії, заповідники тощо.

З перших днів та протягом всіх років окупації Росія за допомогою спрямування персоналу з Москви та інших регіонів продовжує методично формувати в Криму й Севастополі свій репресивний і управлінський апарат: силові структури, контролюючі органи, «наглядачі» в органах республіканської та муніципальної влади окупованої території.

За оцінками, що ґрунтуються на аналізі як публічної, так і інсайдерської інформації, частка чиновників, надісланих із РФ, у підрозділах федеральних відомств РФ в Криму, що підпорядковані безпосередньо Москві, сягає 70%, у відомствах, що підпорядковані Сімферополю, - 50%. Ці показники постійно зростають.

Кримські діячи колабораціоністського «уряду Криму», державні й муніципальні службовці поступово та системно замінюються чиновниками з різних областей РФ, часто з депресивних регіонів європейської частини Росії, зокрема північних, а також із віддалених міст Сибіру.

Починаючи з 2016 заміщення місцевих кадрів приїжджими поширюється у таких сферах, як освіта й охорона здоров'я - через переїзд до Криму членів сімей російських чиновників та військових, будівельників кримського мосту і траси «Таврида», інженерів військових заводів.

У 2019 розпочався ще один етап заміни кадрів: наприклад, керівником окупаційної адміністрації курортної столиці півострова – міста Ялта – призначили... колишнього голову Білоріченського району Краснодарського краю РФ.

Розуміючи загальну логіку процесів, можна припустити, що з цього розпочалося «заміщення» російськими кадрами керівництва кримських міст і районів.

Однак повернімося до міграційного балансу.

Якщо узагальнити статистичні дані, розрахунки та оцінки, що були викладені вище, можна зробити висновок:

за роки окупації АР Крим та міста Севастополь наявне населення півострова за рахунок міграції з РФ зросло щонайменше на 1 млн осіб.

Ця оцінка базується на складових, що наведені в Табл. 5:

Параметри оцінки реальної кількості прибулих до АР Крим та Севастополя
на постійне проживання за період окупації станом на 1 січня 2021, осіб. Табл. 5

	Показник	Кількість, осіб
	переїзд до міста Севастополя на постійне проживання (офіційна статистика на 01.01.2021)	180 505
	переїзд до окупованої АР Крим на постійне проживання (офіційна статистика на 01.01.2021)	201 420
	експертна оцінка перевищення реальної кількості постійного населення над офіційними даними по місту Севастополь (мінімальна)	300 000
	експертна оцінка перевищення реальної кількості постійного населення над офіційними даними по місту Сімферополь (мінімальна)	300 000
	експертна оцінка перевищення реальної кількості постійного населення над офіційними даними по містам Ялта, Алушта, Євпаторія, Феодосія (мінімальна)	50 000
	Загалом	1 031 925

 

Отже, розрахунок чисельності наявного (де-факто) населення окупованого Кримського півострова станом на 1 січня 2021 року виглядає таким чином:

Розрахунок реальної чисельності наявного населення окупованого Кримського півострова
станом на 1 січня 2021, осіб. Табл. 6

	Показник	Кількість, осіб
	офіційна чисельність постійного населення Криму без Севастополя (офіційна статистика на 01.01.2021)	1 901 578
	офіційна чисельність постійного населення Севастополя (офіційна статистика на 01.01.2021)	509 992
	мінімальна експертна оцінка перевищення реальної кількості постійного населення над офіційними даними по містам Севастополь, Сімферополь, Ялта, Алушта, Євпаторія, Феодосія на 01.01.2021	650 000
	Загалом де-факто постійного населення на окупованому Кримському півострові (мінімальна оцінка на 01.01.2021)	3 061 570

 

Таким чином, замість довоєнної чисельності постійного населення Кримського півострова 2 млн 350 тисяч 504 осіб маємо справу з де-факто наявним населенням, як мінімум, в 3 млн 100 тисяч осіб.

Звісно, що режим міжнародних санкцій та відсутність постачання на півострів дніпровської води Північно-Кримським каналом виконують дуже суттєву стримувальну роль: без цього кількість російських колонізаторів на захопленому півострові була б значно більшою.

---

[1] https://sevastopol.su/news/razvozhaev-v-sevastopole-realno-zhivet-bolee-700-000-chelovek

[2] http://kremlin.ru/events/president/news/64684

 

* * *

Ця публікація створена за підтримки Центру прав людини ZMINA.
Зміст публікації є предметом виключної відповідальності авторів.