Борис БАБІН,
доктор юридичних наук, професор,
експерт Асоціації реінтеграції Криму,
спеціально для BlackSeaNews

 

Міжнародні стандарти й акти, застосовні до конфлікту в Україні, тимчасової окупації Криму та замаху на його анексію, мають різну правову природу, джерела і ступінь імперативності.

Міжнародні договори, що регламентують режим тимчасово окупованих територій (ТОТ) України в Автономній Республіці Крим (АРК) та Севастополі, так само, як і в окремих районах Донецької та Луганської областей (ОРДЛО), насамперед належать до міжнародного гуманітарного права.

Передусім це:

• IV Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни 1949 р.,
• ІІІ Женевська конвенція про поводження з військовополоненими 1949 р.,
• Додатковий протокол до Женевських конвенцій, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, від 8 червня 1977 р.,
• Гаазька конвенція про закони і звичаї війни на суходолі з додатком до неї, Положенням про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 р.

Зокрема, Женевські конвенції визначають гарантії населенню ТОТ із питань забезпечення його гуманітарних потреб, збереження режиму приватної власності, правового режиму та судоустрою країни, суверенітету, заборони призову такого населення до збройних сил держави, яка окупує.

IV Женевська конвенція містить приписи, що підлягають застосуванню як після завершення активної фази конфлікту, так і в умовах (спроби) анексії відповідної території.

Розвиток цих угод знайшов відображення у таких документах:

• у Коментарі Міжнародного товариства Червоного Хреста до ст. 5 ІІІ Женевської конвенції 1960 р.,
• в Інструкції Сан-Ремо з міжнародного права, що застосовується до збройних конфліктів на морі, 1994 р.,
• а також у практиці Міжнародного Суду ООН – Консультативному висновку Міжнародного Суду ООН A/ES-10/273 від 9 липня 2004 р. № 131 «Правові наслідки будівництва стіни на окупованій палестинській території».

 

Міжнародні процедури універсального характеру

 

Питання застосування в умовах міждержавного конфлікту інших норм міжнародного права, зокрема приписів багатосторонніх і двосторонніх договорів, слід визначати з урахуванням:

• Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р.
• та попередньо схвалених у 2011 р. Комісією ООН з міжнародного права Статей про наслідки збройних конфліктів для міжнародних договорів (A/66/10).

Також мають враховуватися у цьому контексті:

• резолюція 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН (ГА ООН) від 14 грудня 1974 р. «Визначення агресії»,
• резолюції ГА ООН 66/99 від 9 грудня 2011 р. та 66/125 від 10 грудня 2014 р. тощо.

Водночас зазначені приписи носять доктринальний характер і повинні застосовуватися щодо кожного конкретного договору з участю РФ та України, двостороннього чи колективного, з урахуванням специфіки предмету й механізмів відповідного регулювання.

Щодо порушень РФ власних міжнародних зобов’язань за універсальними угодами, схваленими під егідою ООН, ключове значення має:

• справа «Україна проти Росії» № 166 в Міжнародному суді Організації Об’єднаний Націй (МС ООН), де РФ обвинувачується у порушенні приписів Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1965 р. та Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму 2000 року.

Рішення по суті МС ООН ще не виніс, однак вже мають значення такі обов’язкові приписи, як:

• Наказ МС ООН про попередні заходи у справі «Україна проти Росії» від 19 квітня 2017 р.
• та Рішення МС ООН щодо прийнятності справи «Україна проти Росії» № 166 від 8 листопада 2019 р.

У цих рішеннях Міжнародний суд ООН дослідив природу обмежень мовних прав українців і кримських татар, застосував категорію расової дискримінації щодо реалій ТОТ в Криму, зокрема у вимірі оцінки протиправності заборони Меджлісу кримськотатарського народу.

Водночас Україна у цій справі звернулася до МС ООН стосовно фінансування тероризму виключно щодо забезпечення державою-агресором власних окупаційних сил в ОРДЛО, тоді як кримська проблематика у цій частині не піднімалася. Наказ МС ООН 2017 р. щодо потреби забезпечення освіти українською мовою та скасування заборони Меджлісу Росія не виконала.

У рішенні 2019 р. МС ООН практично одностайно визнав прийнятною заяву України, зокрема щодо порушення РФ в Криму Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1965 року.

Наразі у продовжений МС ООН строк, до 8 липня 2021 р., РФ має подати заперечення (контр-меморандум) по суті вимог України.

Індивідуальних заяв від фізичних та юридичних осіб до конвенційних органів ООН – таких, як Комітет з прав людини ООН, рішення яких є обов’язковими для сторін конфлікту, – подано небагато, і рішень комітетів по їхній суті ще немає.

Серед інших обов’язкових рішень цих міжнародних конвенційних органів, де відображено питання Криму, слід зазначити такі акти комітетів ООН, як:

• Заключні зауваження Комітету з прав людини до сьомого періодичного звіту РФ від 28 квітня 2015 р. CCPR/C/RUS/CO/7,
• Перелік питань у зв’язку з восьмим періодичним звітом РФ від 14 серпня 2020 р. ССPR/C/RUS/Q/8 тощо.

У цих актах конвенційних структур визнано можливість відповідальності держави-агресора за порушення прав людини як у Криму, так і в ОРДЛО, а також структуровано види відповідних порушень.

Проблемним питанням стає й застосування до ситуації міждержавного конфлікту норм Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС), до якого держава-агресор не приєдналася, а Україна – не ратифікувала, визнавши лише його обмежену за часом та предметом чинність для обставин окупації Криму й ОРДЛО.

Зокрема, для Криму особливе значення має резолюція RC/Res.6 2010 року, якою було внесено зміни до Римського статуту МКС (стаття 8 bis, «Злочин агресії»), що набули чинності 2017 року, тим самим запровадивши для держав – членів Римського статуту договірне визначення агресії (за змістом аналогічне дефініції резолюції 3314 (XXIX)).

Україна двома парламентськими заявами визнала юрисдикцію МКС щодо подій всередині країни, зокрема в Криму, з 21 листопада 2013 року. У 2015-му Україна почала інформувати МКС щодо ймовірних порушень Росією вимог Римського статуту в Криму.

За підсумками попереднього дослідження матеріалів та попередньої комунікації Офіс прокурора МКС у 2019 р. визнав наявність предметної юрисдикції щодо подій в Криму (вбивства, катування, незаконні позбавлення волі, призов на військову службу, вилучення майна, позбавлення права на суд).

11 грудня 2020 р. Офіс прокурора МКС заявив, що він дійшов висновку про серйозність цих подій та про процедурну можливість початку розслідування і завершив попередню оцінку матеріалів. Наразі цей Офіс має подати до МКС подання про отримання дозволу на початок процедури розслідування.

Отже Офіс прокурора МКС констатував: українські правоохоронці не мають можливості на національному рівні ефективно розслідувати ці ймовірні злочини – з урахуванням їхніх масштабів, тяжкості характеру, способу вчинення та їхнього впливу на потерпілих. В рамках можливого подальшого розслідування розглянуть й індивідуальні заяви до МКС з боку жертв порушення РФ вимог Римського статуту в Криму, їхніх родичів, представників і правозахисних організацій.

Вагому роль мають також справи, порушені Україною щодо недотримання Росією з 2014 року Конвенції ООН з морського права 1982 р. у водах навколо Криму. Ці справи наразі перебувають на розгляді у спеціальних разових арбітражах, утворених в рамках Постійного Третейського Суду (ПТС) як міжурядової організації, що діє згідно з Гаазькою конвенцією про мирне вирішення міжнародних спорів 1899 р.

Зокрема, діяння РФ стосовно порушення Конвенції ООН 1982 р. у морських просторах навколо Криму розглядаються таким арбітражем у справі № 2017-06 «Спір про права прибережних держав у Чорному морі, Азовському морі та Керченській протоці (Україна проти Росії)».

Остаточного рішення у цій справі ще немає, але 21 лютого 2020 р. арбітраж схвалив Ухвалу щодо попередніх заперечень РФ (щодо прийнятності справи). Він визначив ситуацію спору між Україною та РФ, дослідив специфіку можливого статусу і правового режиму підконтрольних агресорові Азовського моря та Керченської протоки. При цьому власну позицію Україна значною мірою ґрунтувала на своїх правах на Крим – в рамках прав прибережної держави.

В Ухвалі від 21 лютого 2020 р. арбітраж сприйняв заперечення РФ щодо того, що він не має юрисдикції стосовно заяви України, у тій частині, де рішення арбітражу по суті позовних вимог України вимагатиме від арбітражу прямого або неявного рішення про суверенітет над Кримом. Також арбітраж вирішив відкласти розгляд того заперечення, яким РФ піднімає питання, чи має він юрисдикцію щодо подій у Керченській протоці та в Азовському морі до стадії вирішення справи по суті. Україна має надати до арбітражу доповнену, з урахуванням Ухвали, позицію до 21 травня 2021 р., а рішення у справі очікується не раніше 2023-го.

В аналогічному утвореному ПТС арбітражі розглядається справа № 2019-28 щодо Конвенції 1982 р. «Спір про затримання українських військових кораблів та їхніх екіпажів (Україна проти Росії)».

Рішення по суті поки що також не винесено. Раніше через ці обставини Міжнародний трибунал з морського права у Справі № 26 – щодо затримання трьох українських військових кораблів («Україна проти Росії») – виніс обов’язкове для сторін рішення про вжиття заходів забезпечення від 25 травня 2019 р., і справу передали до вищезазначеного арбітражу. У цьому рішенні трибунал визначив протиправність захоплення й утримання кораблів Військово-Морських Сил України та їхніх екіпажів державою-агресором, зокрема на ТОТ.

Водночас після передачі цієї справи на розгляд арбітражу РФ подала заперечення щодо прийнятності справи, через нібито військову природу інциденту, що став предметом спору. За підсумком попереднього аналізу цих заперечень арбітраж 27 жовтня 2020 р. видав наказ, яким зупинив розгляд справи по суті до вирішення питання наявності юрисдикції у ній. Протягом трьох місяців Україна мала подати заперечення, після чого, у 2021-му чи, найпізніше, у 2022 році очікується винесення арбітражем остаточного рішення щодо прийнятності цієї справи.

Крім міждержавних спорів арбітражі при ПТС наразі розглядають або вже розглянули спори фізичних чи юридичних осіб із РФ щодо захисту інвестицій, втрачених через окупацію Криму та подальше фактичне відчуження майна «владою».

Такі спори ґрунтуються на двосторонній чинній Угоді між Урядом РФ і Кабінетом Міністрів України про заохочення та взаємний захист інвестицій від 27 листопада 1998 р. і розглядаються за Арбітражним регламентом Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ).

Зокрема, утворені ПТС арбітражі розглянули справи:

• № 2015-34 «ВАТ Укрнафта проти РФ»,
• № 2015-35 «ТОВ Стабіл та інші проти РФ»,
• № 2015-36 «ТОВ Еверест Естейт та інші проти РФ».

Всі вони стосувалися «експропріації інвестицій» зазначених суб’єктів у Криму, насамперед у сфері розподілу й реалізації нафтопродуктів. Росія відмовилася брати участь у цих провадженнях, порушених у 2015 р., але це не завадило арбітражу винести позитивне рішення щодо стягнення з РФ заявлених коштів (у справі № 2015-36 2 травня 2018 р., а у справах № 2015-34 та № 2015-35 – 12 квітня 2019 року).

Ще дві справи, порушені за аналогічною процедурою:

• № 2015-21 «АТ КБ Приватбанк проти РФ» і
• № 2015-07 «ТОВ Аеропорт Бельбек та І. В. Коломойський проти РФ»,

Вони досі перебувають на розгляді арбітражу при ПТС.

Це можна пояснити тим, що після заочного програшу справ № 2015-34, № 2015-35 та № 2015-36 Росія у травні 2019 р. вирішила взяти участь у справах № 2015-21 і № 2015-07 та заявила свої заперечення щодо прийнятності й змісту вимог.

Зокрема, у справі № 2015-21, слухання в якій заплановано на травень 2021 р., РФ закидає АТ КБ «Приватбанк» неналежність інвестицій, здійснених нібито шляхом «корупції, шахрайства та насильства». Арбітраж відкинув вимогу РФ стосовно окремого розгляду питань прийнятності й у справі № 2015-07 відмовився розглядати таке питання щодо юрисдикції взагалі.  

• Крім того, в арбітражі при ПТС перебуває на розгляді справа «ВАТ Нафтогаз України проти РФ» № 2017-16, рішень в якій поки не схвалено.

Тим часом рішення арбітражу в усіх вищенаведених справах, найімовірніше, не оприлюднюватимуться, так само як і рішення на оскарження позиції цих арбітражів, яке РФ може робити за правом Нідерландів до Апеляційного суду Гааги.

 

Міжнародні процеси в рамках європейських інституцій

 

Певні особливості має й застосування на ТОТ вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. із протоколами до неї, розвинутої у практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка запроваджує категорію ефективного контролю певної держави над іноземною територією, обов’язків обох держав щодо прав людини на цій території.

Позиція ЄСПЛ щодо цього питання сформувалася в рішеннях у справах «Луізіду проти Туреччини» № 15318/89 1996 року, «Іляшку та інші проти Молдови та Росії» 48787/99 2004 р., «Катан та інші проти Молдови та Росії» 2012 р., «Кіпр проти Туреччини» № 25781/94 2014 р., «Саргсян проти Азербайджану» № 40167/06 2015 року.

У цих справах Велика палата ЄСПЛ проголошує, що можливість вини держави за порушення прав людини на території, яку вона не контролює, залежить від того, які конкретно можливі й розумні заходи ця держава вжила для деокупації власної території, а також для сприяння захисту конкретному порушеному праву особи чи групи осіб.

Водночас оцінка доцільності та достатності зазначених дій України щодо захисту прав жертв конфлікту визначатиметься ЄСПЛ у кожній конкретній справі за індивідуальними заявами саме проти України з урахуванням усіх релевантних обставин.

Україна, українські фізичні та юридичні особи активно використовували ЄСПЛ для захисту прав людини в умовах окупації Криму.

• Перша міждержавна заява – 20958/14 – була зареєстрована в ЄСПЛ вже 13 березня 2014 року. Тоді ж у цій справі ЄСПЛ за правилом 39 Регламенту зобов’язав сторони утриматися від силового вирішення спірної ситуації (припис був чинним до грудня 2020-го). Цю заяву Україна подавала як щодо Криму, так і стосовно подій на сході країни.
• Наступну справу щодо Криму Україною у 2014-му подала проти РФ стосовно обмеження прав сина Мустафи Джемілева – Х. Джемілева (49537/14), але у вересні 2015 р. ЄСПЛ виключив цю справу з реєстру через наявну аналогічну індивідуальну заяву проти РФ.
• Чергову міждержавну заяву (42410/15) проти РФ щодо подій в Криму та ОРДЛО Україна подала 27 серпня 2015-го. Протягом 2016 року ЄСПЛ вирішив розділити зазначені справи 2014 р. і 2015 р. на донецькі та кримські події, тому із справи 20958/14 виділили справу 8019/16 щодо Донбасу, і зі справи 42410/15 – виділили 70856/16 щодо Донбасу. Після цього ЄСПЛ об’єднав 20958/14 та 42410/15 в єдину справу щодо Криму (так саме вчинили й зі справами 8019/16 та 70856/16 щодо Донбасу) та передав їх на розгляд Великої Палати ЄСПЛ.

10 серпня 2018 р. Україна подала до ЄСПЛ ще одну заяву проти РФ – 38334/18, стосовно ув’язнень громадян України в Криму та РФ із політичних підстав. А 29 листопада 2018 р. – ще одну міждержавну заяву: 55855/18, стосовно захоплення трьох кораблів ВМС України та їхніх екіпажів.  

Хоча практика ЄСПЛ щодо ТОТ в Україні ще формується і рішення по суті у міждержавних справах «Україна проти Росії» та в індивідуальних справах ще не винесені, проте фундаментального значення набуло рішення ЄСПЛ щодо прийнятності заяв 20958/14 (події з лютого 2014-го до серпня 2015 р.) та 38334/18 (політичні ув’язнення), винесене у грудні 2020 р. й оголошене 14 січня 2021 р.

У цьому рішенні ЄСПЛ визнав і відповідальність РФ за події в Криму з 27 лютого 2014 року, і наявність системності у порушенні прав кримчан на справедливий суд, неприпустимість катувань, свободу зібрань, об’єднань, слова та совісті.

Завдяки встановленню ЄСПЛ у цьому рішенні подій 2014 року Суд у подальшому зможе не зупинятися на цьому питанні в індивідуальних справах, яких наразі щодо Криму налічується до двох тисяч. Серед них у пресрелізах ЄСПЛ окремо згадувалася справа «Сенцов проти Росії» 48881/14.

За індивідуальними заявами проти РФ щодо подій в Криму ЄСПЛ поки не схвалив рішень по суті.

Водночас щодо подій на сході України Суд виніс низку рішень про неприйнятність окремих справ через недостатність доказів або порушення заявниками чи їхніми захисниками процедури (рішення у справах «Лісний та інші проти України і Росії» 5355/15 2016 р. й інші), а також визнав окремі порушення прав людини з боку України через неможливість завершити кримінальні провадження, матеріали яких залишилися на окупованих територіях (рішення у справі «Куроченко та Золотухін проти України», 20936/16, 53257/16).

Також ЄСПЛ виніс два рішення щодо подій на сході України – за заявами осіб, які подали заяви проти України: про неможливість отримання соціальних виплат у Донецьку та про неможливість винесення судового рішення через залишення матеріалів справи в Луганську.

У цих справах – «Хлєбік проти України» 2945/16 2017 р. і «Цезар та інші проти України» 73590/14 2018 р. – ЄСПЛ не встановив порушення Україною конвенційних зобов’язань, а дії держави-агресора заявники не оскаржували.

Питання звинувачень РФ у фінансуванні тероризму в Україні та відповідна діяльність проросійських груп згадується й у рішенні ЄСПЛ «Грубник проти України» 58444/15 від 17 вересня 2020 р.

Ці рішення важливі для оцінки розумних меж необхідних заходів захисту прав людини на ТОТ, зокрема у сфері отримання соціальних виплат і правосуддя. Позицію ЄСПЛ у цих справах можуть бути врахувати і щодо аналогічних ситуацій стосовно Криму.

Рішень за заявами переміщених із Криму осіб, зокрема у вимірі втраченого майна, ЄСПЛ ще не виносив.

На оцінку ЄСПЛ окупації Криму може мати певний вплив і розгляд міждержавної справи щодо подій в ОРДЛО, в яку 2021 року ЄСПЛ об’єднав як згадані вище заяви 8019/16 та 70856/16, так і міждержавну заяву 43800/14 щодо організованого виведення дітей з ОРДЛО в РФ, а також міждержавну заяву «Нідерланди проти Росії» 28525/20, пов’язану зі збиттям літака авіарейсу MH17.

Крім рішень ЄСПЛ, в рамках оцінки ситуації порушення РФ у Криму конвенційних вимог Ради Європи слід згадати про рішення інших міждержавних структур Ради. Зокрема, це:

• чергові позиції Дорадчого комітету з Рамкової конвенції захисту національних меншин, а саме – Четверта позиція щодо України від 10 березня 2017 р. CM(2017)85
• та Четверта позиція щодо РФ від 20 лютого 2018 р. CM(2019)24.
• Також слід вказати на Третій звіт Комітету експертів Європейської хартії регіональних мов або мов меншин щодо України від 27 вересня 2017 р., схвалений на його 1295-й зустрічі.

Резолютивні міжнародні акти щодо Криму

 

Усі вищенаведені наявні й очікувані рішення міжнародних судів, конвенційних органів і арбітражів є обов’язковими як для РФ, так і для України. Водночас із питань окупованого Криму також схвалено низку рекомендаційних рішень асамблей таких міжнародних організацій, як ООН, ОБСЄ, Рада Європи та Європейський Союз.

Ці акти підлягають урахуванню в рамках процедур правотворчості та правозастосування, оскільки відображають міжнародні стандарти.

Насамперед йдеться про такі обов’язкові для всіх органів, службових осіб ООН та організацій під її егідою резолюцій Генасамблеї ООН з питань ТОТ у Криму, як

• «Територіальна цілісність України» від 27 березня 2014 р. 68/262,
• серію щорічних резолюцій «Стан з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна)» від 19 грудня 2016 р. 71/205, від 19 грудня 2017 р. 72/190, від 22 грудня 2018 р. 73/263 та від 18 грудня 2019 р. 74/168, 75/192 від 16 грудня 2020 р.
• і ще серію щорічних резолюцій «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, а також районів Чорного та Азовського морів» 73/194 від 17 грудня 2018 р. та 74/17 від 9 грудня 2019 р., 75/29 від 7 грудня 2020 р.

Зазначені акти підтверджують стан міждержавного конфлікту, територіальної цілісності України та тимчасову окупацію її суходільних і морських просторів.

Слід вказати й на такі документи:

• щорічні резолюції Парламентської асамблеї ОБСЄ (ПА ОБСЄ) з питань ТОТ в Україні, схвалені на її 23-й сесії в Баку 2014 року «Про явні, грубі та не виправлені порушення Гельсінських принципів Російською Федерацією»,
• на 24-й сесії у Гельсінкі в 2015-му «Про продовження явних, грубих та не виправлених порушень зобов’язань ОБСЄ та міжнародних норм Російською Федерацією»,
• на 26-й сесії у Тбілісі в 2016 р. «Про порушення прав людини і фундаментальних свобод в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь»,
• на 27-й сесії у Мінську 2017 р. «Відновлення суверенітету і територіальної цілісності України»,
• на 28-й сесії в Берліні у 2018-му «Порушення прав людини, які тривають, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна)»,
• на 29-й сесії в Люксембурзі у 2019 р. «Мілітаризація Російською Федерацією тимчасово окупованих Автономній Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, Чорного й Азовського морів».

У 2020 році щорічна сесія ПА ОБСЄ не проводилася через карантинні обмеження. Вищезгадані резолюції мають правозахисний вимір, водночас вони позначають порушення на окупованих територіях принципів безпеки та співпраці, відображених у практиці ОБСЄ.

Необхідно вказати також і на низку резолюцій Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) щодо Криму. Передусім це резолюції ПАРЄ:

• 1988 (2014) від 9 квітня 2014 року «Розвиток ситуації в Україні: загрози функціонуванню демократичних інституцій»;
• 2028 (2015) від 27 січня 2015-го «Гуманітарна ситуація з українськими біженцями та переміщеними особами»;
• 2067 (2015) від 25 червня 2015 р. «Особи, які зникли під час конфлікту в Україні»;
• 2112 (2016) від 21 квітня 2016 р. «Гуманітарні виклики щодо осіб, захоплених під час війни в Україні» (з додатковою рекомендацією 2090 (2016));
• 2132 (2016) 12 жовтня 2016 р. «Політичні наслідки російської агресії в Україні»;
• 2133 (2016) від 12 жовтня 2016 р. «Правовий захист жертв порушень прав людини на українських територіях поза владою України»; 2145 (2017) від 25 січня 2017 р. «Функціонування демократичних інституцій в Україні»;
• 2198 (2018) від 23 січня 2018 р. «Гуманітарні виклики війни в Україні»;
• 2231 (2018) від 28 червня 2018 р. «Українські громадяни, які утримуються РФ як політичні в’язні».

Окрім цих актів ПАРЄ згадувала про захоплення Криму в інших численних тематичних резолюціях і поверталася до оцінки ситуації на півострові в резолюціях, пов’язаних із обмеженнями повноважень російської делегації в ПАРЄ. Зокрема, йдеться про резолюції:

• 1990 (2014) від 10 квітня 2014 р.;
• 2034 (2015) від 28 січня 2015 р.;
• 2063 (2015) від 24 червня 2015 р.;
• 2292 (2019) від 26 червня 2019 р.;
• 2320 (2020) від 29 січня 2020 р.;
• 2363 (2021) від 28 січня 2021 р. тощо.

Слід згадати і резолюції Європейського парламенту – такі, як:

• «Про ситуацію в Україні та стані відносин ЄС із РФ» від 18 вересня 2014 р. 2014/2841(RSP);
• «Ситуація в Україні» від 15 січня 2015 р. 2014/2965(RSP);
• «Про ситуацію з правами людини в Криму, зокрема щодо кримських татар» від 4 лютого 2016 р. 2016/2556(RSP);
• «Кримські татари» від 12 травня 2016 р. 2016/2692(RSP);
• «Про українських ув’язнених в Росії та ситуацію в Криму» від 16 березня 2017 р. 2017/2596(RSP);
• «Про справи кримськотатарських лідерів Ахтема Чійгоза, Ільмі Умерова та журналіста Миколу Семену» від 5 жовтня 2017 р. 2017/2869(RSP);
• «Щодо справи українського політичного в’язня Олега Сенцова» від 14 червня 2018 р. 2018/2754(RSP);
• «Про ситуацію на Азовському морі» від 25 жовтня 2018 р. 2018/2870(RSP);
• «Стосовно Росії, особливо ситуації з екологічними активістами та українськими політичними в’язнями» від 18 липня 2019 р. 2019/2734(RSP).

Кримські питання піднімалися й у резолюції Європарламенту від 11 лютого 2021 р. щодо реалізації Угоди про асоціацію України та ЄС 2019/2202(INI).

Резолюції ПАРЄ та Європарламенту мають значення насамперед у контексті захисту прав людини на ТОТ, зокрема свободи слова та зібрань, протидії дискримінації, а також прав політв’язнів.

Слід окремо додати, що статус внутрішньо переміщених осіб (ВПО) не визначений спеціальними міжнародними угодами, в яких бере участь Україна. При цьому до захисту прав ВПО застосовні приписи універсальних і регіональних угод з прав людини.

Зокрема, приписи Конвенції 1950 р. у цьому вимірі тлумачаться через рішення ЄСПЛ:

• «Тімішев проти Росії», 55974/00 2005 р.,
• «Татішвілі проти Росії» 1509/02 2007 р.,
• «Будаєва та інші проти Росії», 15339/02 2008 року.

Із питань захисту прав ВПО схвалено низку резолюцій ГА ООН:

• «Захист і допомога внутрішньо переміщеним особам» 62/153 2007 р.,
• 62/249 2008 р.,
• 63/307 2009 р.,
• 64/162 2009 р. тощо,
• а також затверджено Керівні принципи ООН із питання переміщення осіб всередині країни E/CN.4/1998/53/Add.2 1998 р.

На рівні Ради Європи зазначене питання прав ВПО порушувалося:

• в рекомендації Комітету Міністрів Rec2006 (6) «Щодо внутрішньо переміщених осіб» 2006 р.
• та у рекомендаціях ПАРЄ 1631 (2003) «Внутрішнє переміщення в Європі» 2003 р.,
• 1877(2009) «Люди, забуті Європою: захист прав довгостроково переміщених осіб» 2009 року.

Щодо ситуації з ВПО в Україні ПАРЄ, зокрема, затвердила свою вже згадану резолюцію 2028 (2015). Водночас, зважаючи на рекомендаційний характер названих актів, певної конкретизації міжнародних стандартів у цій сфері варто очікувати після схвалення поки відсутніх рішень ЄСПЛ за індивідуальними заявами ВПО з Криму.

Джерела:

UN Security Council

• Resolution 2202 (2015) Adopted by the Security Council at its 7384th meeting 17.02.2015 [on implementation of the “Package of Measures for the Implementation of the Minsk Agreements”]. https://www.securitycouncilreport.org/atf/cf/%7B65BFCF9B-6D27-4E9C-8CD3-CF6E4FF96FF9%7D/s_res_2202.pdf

UN General Assembly

• Resolution 68/262 adopted by the UN General Assembly. Territorial Integrity of Ukraine. 27.03.2014. https://undocs.org/A/RES/68/262
• Resolution 71/205 adopted by the UN General Assembly. Situation of Human Rights in the Autonomous Republic of Crimea and the City of Sevastopol (Ukraine). 19.12.2016. https://undocs.org/A/RES/71/205
• Resolution 72/190 adopted by the UN General Assembly. Situation of Human Rights in the Autonomous Republic of Crimea and the City of Sevastopol (Ukraine). 19.12.2017. https://undocs.org/en/A/RES/72/190
• Resolution 73/194 adopted by the UN General Assembly. Problem of the Militarization of the Autonomous Republic of Crimea and the City of Sevastopol, Ukraine, as Well as Parts of the Black Sea and the Sea of Azov. 17.12.2018. https://undocs.org/en/A/RES/73/194
• Resolution 73/263 adopted by the UN General Assembly. Situation of Human Rights in the Autonomous Republic of Crimea and the City of Sevastopol (Ukraine). 22.12.2018. https://undocs.org/en/A/RES/73/263
• Resolution 74/17 adopted by the UN General Assembly. Problem of the Militarization of the Autonomous Republic of Crimea and the City of Sevastopol, Ukraine, as Well as Parts of the Black Sea and the Sea of Azov. 9.12.2019. https://undocs.org/en/A/RES/74/17
• Resolution 74/168 adopted by the UN General Assembly. Situation of Human Rights in the Autonomous Republic of Crimea and the City of Sevastopol (Ukraine). 18.12.2019. https://undocs.org/en/A/RES/74/168
• Resolution 75/29 adopted by the UN General Assembly. Problem of the Militarization of the Autonomous Republic of Crimea and the City of Sevastopol, Ukraine, as Well as Parts of the Black Sea and the Sea of Azov. 7.12.2020. https://undocs.org/en/A/RES/75/29
• Resolution 75/192 adopted by the UN General Assembly. Situation of Human Rights in the Autonomous Republic of Crimea and the City of Sevastopol (Ukraine). 16.12.2020. https://undocs.org/en/A/RES/75/192

UN Conventional Bodies

• UN Human Rights Committee. List of Issues in Relation to the Eighth Periodic Report of the Russian Federation. CCPR/C/RUS/Q/8. 14.08.2020.
  https://tbinternet.ohchr.org/_layouts/15/treatybodyexternal/Download.aspx?symbolno=CCPR%2FC%2FRUS%2FQ%2F8&Lang=en
• UN Human Rights Committee. Concluding Observations on the Seventh Periodic Report of the Russian Federation. CCPR/C/RUS/CO/7. 28.04.2015. https://undocs.org/en/CCPR/C/RUS/CO/7

International Court of Justice

• International Court of Justice, Order on Request for the Indication of Provisional Measures. 19.04.2017. General List No. 166. Application of the International Convention for the Suppression of the Financing of Terrorism and of the International Convention on the Elimination of All Forms of Racial Discrimination (Ukraine v. Russian Federation). https://www.icj-cij.org/public/files/case-related/166/166-20170419-ORD-01-00-EN.pdf
• International Court of Justice, Judgment on Preliminary Objections. 8.11.2019. General List No. 166. Application of the International Convention for the Suppression of the Financing of Terrorism and of the International Convention on the Elimination of All Forms of Racial Discrimination (Ukraine v. Russian Federation). https://www.icj-cij.org/public/files/case-related/166/166-20191108-JUD-01-00-EN.pdf

International Criminal Court

• Office of the Prosecutor of the International Criminal Court. Report on Preliminary Examination Activities (2020).14.12.2020. https://www.icc-cpi.int/itemsDocuments/2020-PE/2020-pe-report-eng.pdf

European Court on Human Rights

• Ukraine v. Russia (Re Crimea). (Applications nos. 20958/14 and 38334/18). ECtHR Grand Chamber Decision. 16.12.2020. http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-207622

International Tribunal for the Law of the Sea

• Case Concerning the Detention of Three Ukrainian Naval Vessels (Ukraine v. Russian Federation), Provisional Measures. International Tribunal fro the Law of the Sea. List of Cases: No. 26. Order 25.05.2019. https://www.itlos.org/en/main/cases/list-of-cases/case-concerning-the-detention-of-three-ukrainian-naval-vessels-ukraine-v-russian-federation-provisional-measures/

Arbitrary proceedings in the Permanent Court of Justice (interstate claims)

• Award Concerning the Preliminary Objections of the Russian Federation, 21.02.2020. PCA Case No. 2017-06. Dispute Concerning Coastal State Rights in the Black Sea, Sea of Azov, and Kerch Strait (Ukraine v. the Russian Federation). https://pcacases.com/web/sendAttach/9272
• Dispute Concerning the Detention of Ukrainian Naval Vessels and Servicemen (Ukraine v. the Russian Federation) PCA Case No. 2019-28. (no available decisions except procedural). https://pca-cpa.org/en/cases/229/

Arbitrary proceedings in the Permanent Court of Justice (private claims)

• Aeroport Belbek LLC and Mr. Igor Valerievich Kolomoisky v. The Russian Federation No. 2015-07 (no available decisions).https://pca-cpa.org/en/cases/123/
• JSC CB PrivatBank v. The Russian Federation No. 2015-21 (no available decisions). https://pca-cpa.org/en/cases/130/
• LLC Lugzor, LLC Libset, LLC Ukrinterinvest, PJSC DniproAzot, LLC Aberon Ltd v. The Russian Federation No. 2015-29 (no available decisions). https://pca-cpa.org/en/cases/124/
• PJSC Ukrnafta v. The Russian Federation No. 2015-34 (no available decisions). https://pca-cpa.org/en/cases/121/
• Stabil LLC, Rubenor LLC, Rustel LLC, Novel-Estate LLC, PII Kirovograd-Nafta LLC, Crimea-Petrol LLC, Pirsan LLC, Trade-Trust LLC, Elefteria LLC, VKF Satek LLC, Stemv Group LLC v. The Russian Federation No. 2015-35 (no available decisions). https://pca-cpa.org/en/cases/122/
• Everest Estate LLC et al. v. The Russian Federation No. 2015-36 (no available decisions). https://pca-cpa.org/en/cases/133/
• NJSC Naftogaz of Ukraine (Ukraine) et al. v. the Russian Federation No. 2017-16 (no available decisions). https://pca-cpa.org/en/cases/151/

OSCE Parliamentary Assembly

• Resolution on Clear, Gross and Uncorrected Violations of Helsinki Principles by the Russian Federation. Parliamentary Assembly of OSCE, 23rd Annual Session 2.07.2014. https://www.oscepa.org/documents/annual-sessions/2014-baku/declaration-2/2540-2014-baku-declaration-eng/file
• Resolution on the Continuation of Clear, Gross and Uncorrected Violations of OSCE Commitments and International Norms by the Russian Federation. Parliamentary Assembly of OSCE, 24th Annual Session 5-9.07.2015. https://www.oscepa.org/documents/annual-sessions/2015-helsinki/declaration-3/2977-2015-helsinki-declaration-eng/file
• Resolution on Violations of Human Rights and Fundamental Freedoms in the Autonomous Republic of Crimea and the City of Sevastopol. Parliamentary Assembly of OSCE, 25th Annual Session 1-5.07.2016. https://www.oscepa.org/documents/annual-sessions/2016-tbilisi/declaration-24/3371-tbilisi-declaration-eng/file
• Resolution on Restoration of the Sovereignty and Territorial Integrity of Ukraine. Parliamentary Assembly of OSCE, 26th Annual Session 5-9.07.2017. https://www.oscepa.org/documents/annual-sessions/2017-minsk/declaration-25/3555-declaration-minsk-eng/file
• Resolution on Ongoing Violations of Human Rights and Fundamental Freedoms in the Autonomous Republic of Crimea and the City of Sevastopol (Ukraine). Parliamentary Assembly of OSCE, 28th Annual Session 7-11.07.2018. https://www.oscepa.org/documents/annual-sessions/2018-berlin/declaration-26/3742-berlin-declaration-eng/file
• Resolution on the Militarization by the Russian Federation of the Temporarily Occupied Autonomous Republic of Crimea and the City of Sevastopol, Ukraine, the Black Sea and the Sea of Azov. Parliamentary Assembly of OSCE, 28th Annual Session 4-8.07.2019. https://www.oscepa.org/documents/annual-sessions/2019-luxembourg/3882-luxembourg-declaration-eng/file

Parliamentary Assembly of Council of Europe

• Resolution of Parliamentary Assembly of CoE 1988 (2014). Recent developments in Ukraine: threats to the functioning of democratic institutions. 9.04.2014. https://assembly.coe.int/nw/xml/XRef/Xref-XML2HTML-en.asp?fileid=20873&lang=en
• Resolution of Parliamentary Assembly of CoE 2028 (2015). The humanitarian situation of Ukrainian refugees and displaced persons. 27.01.2015. http://assembly.coe.int/nw/xml/xref/xref-xml2html-en.asp?fileid=21480&lang=en
• Resolution of Parliamentary Assembly of CoE 2067 (2015). Missing persons during the conflict in Ukraine. 25.06.2015. http://assembly.coe.int/nw/xml/xref/xref-xml2html-en.asp?fileid=21970&lang=en
• Resolution of Parliamentary Assembly of CoE 2112 (2016). The humanitarian concerns with regard to people captured during the war in Ukraine. 21.04.2016. https://assembly.coe.int/nw/xml/XRef/Xref-XML2HTML-en.asp?fileid=22750&lang=en
• Resolution of Parliamentary Assembly of CoE 2132 (2016). Political consequences of the Russian aggression in Ukraine. 12.10.2016. https://assembly.coe.int/nw/xml/XRef/Xref-XML2HTML-en.asp?fileid=23166&lang=en
• Resolution of Parliamentary Assembly of CoE 2133 (2016). Legal remedies for human rights violations on the Ukrainian territories outside the control of the Ukrainian authorities. 12.10.2016. http://assembly.coe.int/nw/xml/XRef/Xref-XML2HTML-en.asp?fileid=23167
• Resolution of Parliamentary Assembly of CoE 2145 (2017). The functioning of democratic institutions in Ukraine. 25.01.2017. https://assembly.coe.int/nw/xml/XRef/Xref-XML2HTML-en.asp?fileid=23453&lang=en
• Resolution of Parliamentary Assembly of CoE 2198 (2018). Humanitarian Consequences of the War in Ukraine. 23.01.2018. https://assembly.coe.int/nw/xml/XRef/Xref-XML2HTML-en.asp?fileid=24432&lang=en
• Resolution of Parliamentary Assembly of CoE 2231 (2018). Ukrainian citizens detained as political prisoners by the Russian Federation. 28.06.2018. http://assembly.coe.int/nw/xml/XRef/Xref-XML2HTML-EN.asp?fileid=24994&lang=en

European Parliament

• Resolution of European Parliament 2014/2841(RSP). On the situation in Ukraine and the state of play of EU-Russia relations. 18.09.2014. https://oeil.secure.europarl.europa.eu/oeil/popups/ficheprocedure.do?lang=en&reference=2014/2841(RSP)
• Resolution of European Parliament 2014/2965(RSP). On the situation in Ukraine. 15.01.2015. https://oeil.secure.europarl.europa.eu/oeil/popups/ficheprocedure.do?lang=en&reference=2014/2965(RSP)
• Resolution of European Parliament 2016/2556(RSP). On the human rights situation in Crimea, in particular of the Crimean Tatars. 4.02.2016. https://oeil.secure.europarl.europa.eu/oeil/popups/ficheprocedure.do?lang=en&reference=2016/2556(RSP)
• Resolution of European Parliament 2016/2692(RSP). On the Crimean Tatars. 12.05.2016. https://oeil.secure.europarl.europa.eu/oeil/popups/ficheprocedure.do?lang=en&reference=2016/2692(RSP)
• Resolution of European Parliament 2017/2596(RSP) On the Ukrainian prisoners in Russia and the situation in Crimea. 16.03.2017. https://oeil.secure.europarl.europa.eu/oeil/popups/ficheprocedure.do?lang=en&reference=2017/2596(RSP)
• Resolution of European Parliament 2017/2869(RSP). On the cases of Crimean Tatar leaders Akhtem Chiygoz, Ilmi Umerov and the journalist Mykola Semena. 5.10.2017. https://oeil.secure.europarl.europa.eu/oeil/popups/ficheprocedure.do?lang=en&reference=2017/2869(RSP)
• Resolution of European Parliament 2018/2754(RSP). On Russia, notably the case of Ukrainian political prisoner Oleg Sentsov. 14.06.2018. https://oeil.secure.europarl.europa.eu/oeil/popups/ficheprocedure.do?lang=en&reference=2018/2754(RSP)
• Resolution of European Parliament (2018/2870(RSP)) On the Situation in the Sea of Azov. 24.10.2018. https://www.europarl.europa.eu/doceo/document/RC-8-2018-0493_EN.html?redirect
• Resolution of European Parliament 2019/2734(RSP) On Russia, notably the situation of environmental activists and Ukrainian political prisoners. 18.07.2019. https://oeil.secure.europarl.europa.eu/oeil/popups/ficheprocedure.do?lang=en&reference=2019/2734(RSP)
• Resolution of European Parliament 2019/2202(INI). On the implementation of the EU Association Agreement with Ukraine. 11.02.2021. https://www.europarl.europa.eu/doceo/document/TA-9-2021-0050_EN.html

* * *

«Кримська бібліотека» на BlackSeaNews створена за підтримки Європейської програми Міжнародного фонду «Відродження». Позиція Міжнародного фонду «Відродження» може не співпадати з думкою авторів