Зворотна структурна перебудова економіки Криму в умовах окупації – повернення до СРСР / 2014-2021

Соціально-економічна ситуація в Криму після окупації і спроби незаконної анексії його Російською Федерацією характеризується стрімким поверненням до радянських часів – починаючи від галузевої структури економіки і закінчуючи стандартами бухгалтерського обліку та звітності й соціального забезпечення населення.

Незважаючи на міф про Крим як «всерадянську оздоровницю», що існував в СРСР, реальна природа економічних процесів у Криму за радянських часів насправді була іншою.

За радянських часів з точки зору зайнятості населення, використання території, державних інвестицій, обсягів випуску продукції Крим був:

у першу чергу - великою військовою і військово-морською, авіаційною та військово-космічною базою, яка забезпечувала домінування СРСР в Чорноморському регіоні та його вплив у Середземномор’ї і на Близькому Сході;

по-друге, промисловим і науковим центром загальносоюзного значення у військовому приладобудуванні й суднобудуванні;

по-третє, одним з центрів харчової промисловості СРСР зі спеціалізацією на переробці риби, овочів, фруктів і винограду.

Основу кримської промисловості становили підприємства військового приладобудування - Севастополі, Євпаторії, Сімферополі, Феодосії, та військового суднобудування і судноремонту - Севастополі, Феодосії та Керчі.

На суднобудівних заводах Криму були побудовані десятки великих кораблів військово-морського флоту, а на приладобудівних заводах вироблялися та випробовувалися керовані торпеди, системи управління для озброєнь, радіоапаратура, складні парашутні системи, втому числі для космічних кораблів і десантування танків тощо.

При цьому показники, що пов’язані з оборонним відомством і військово-промисловим комплексом - кількість зайнятих, обсяги виробництва тощо, - взагалі ніколи не відображалися у відкритій державній статистиці.

Завантаження крилатих ракет на підводний човен Чорноморського флоту СРСР, Севастополь, 1970-ті роки,
з архіву BlackSeaNews

З припиненням «холодної війни», під час перебудови і в період після розпаду СРСР головні напрямки спеціалізації економіки Криму радянського періоду були повністю або переважно втрачені в ході політичних і стихійних ринкових процесів.

Вивільнені з цих галузей трудові ресурси були поглинуті переважно малим бізнесом, який у Криму був не стільки класичним видом підприємництва, яке створює середній клас, скільки засобом виживання і самозайнятості населення. Нова структура економіки Криму склалася к 2001 року, і до 2010 року головними драйверами кримської економіки були харчова та хімічна промисловість. Питома вага сільського господарства продовжувала знижуватися, а його місце все більше займала торгівля і сфера послуг.

Із-за міжнародних санкцій вже за рік після окупації керівництво РФ вже з початку 2015 почало усвідомлювати неможливість початкових амбітних планів економічного розвитку окупованого Криму і у зв’язку з цим сконцентрувалося – не зраджуючи риториці економічного розвитку – тільки на його «військовому освоєнні».

Маркером цього стало те, що створене через два тижні після незаконної анексії - 31 березня2014 року - міністерство РФ у справах Криму було ліквідоване вже 15 липня 2015.

Протягом 2016 відмова РФ від планів створення в Криму «нової вітрини Росії» стала остаточною. 28 липня 2016 був знижений статус окупованих Криму та Севастополя в складі Росії — указом Путіна було ліквідовано Кримський федеральний округ, створений відразу після анексії - 21 березня 2014 року. Так звані «суб’єкти федерації» Республіка Крим і місто Севастополь тепер включені до складу Південного федерального округу з центром в Ростові-на-Дону.

Цим актом, крім іншого, політичне й адміністративне управління було уніфіковане з військовим, оскільки всі частини збройних сил РФ в Криму були із самого початку включені в Південний військовий округ зі штабом в Ростові-на-Дону.

З 2016 року мілітаризація Криму стала не тільки головним змістом кримської політики РФ, але й основним драйвером економіки окупованого півострова. У результаті за майже 7 років окупації найбільш яскравою «історією успіху» РФ в Криму стало «військове освоєння» його території.

«Військове освоєння території» включає, перш за все, нарощування та облаштування гігантської військової бази, яка дорівнює або перевищує за чисельністю найбільші військові бази США у світі. Створюється надійна транспортна, енергетична й водна інфраструктура для військових цілей, у тому числі, подвійного призначення.

Відбувається «зворотна» структурна перебудова економіки Криму і Севастополя, спрямована на пріоритетне відновлення підприємств та об’єктів військово-промислового комплексу, що збереглися з часів СРСР.

Основні складові «зворотної» структурної перебудови економіки Криму такі:

на півострові стрімкими темпами створене та нарощується найбільше в Європі міжвидове угруповання військ РФ;
відновлюються всі наявні в Криму за часів СРСР численні військові аеродроми, пускові позиції ракетних установок, об’єкти ППО, радарні системи; радянські бази зберігання ядерної зброї;
для дислокації нових військових частин іде будівництво нових і реконструкція старих військових містечок, а також житла для військовослужбовців та їх інфраструктури;
через цільові військові замовлення в першу чергу відновлено роботу підприємств ВПК (військове приладобудування, суднобудування і судноремонт). Ці підприємства включені в структуру відповідних державних концернів РФ;

Зрозуміло, що як і в часи СРСР, традиційна економічна статистика не відображає показники, що пов’язані з військовою діяльністю. Тому для ілюстрації «зворотної» структурної перебудови автори використали доступну статистику введення в дію основних засобів за видами економічної діяльності.

Найцікавіший вид діяльності має в офіційному класифікаторі РФ код 84 і назву «Діяльність органів державного управління щодо забезпечення військової безпеки, обов’язкового соціального забезпечення». Основний інгредієнт цього російського коктейлю з військової безпеки та соціального забезпечення – код 84.22 «Діяльність, пов’язана із забезпеченням воєнної безпеки».

«...Ця група включає управління, контроль та регулювання питань, пов’язаних з обороною і діяльністю сухопутних, морських, повітряних та космічних збройних сил:

бойових частин сухопутних сил, морського флоту, військово-повітряних сил, інженерних і транспортних військ, зв’язку, розвідки, матеріально-технічного забезпечення,
особового складу штабів, резервних та допоміжних сил оборонної установи,
військової логістики (забезпечення військовою технікою, продовольством та спорядженням, інженерно-технічними спорудами тощо),
медичним обслуговуванням особистого складу армії в польових умовах...»

Тобто червоний сегмент на діаграмах, особливо на діаграмі 1, що стосується виключно Севастополя – головної бази Чорноморського флоту РФ, – свідчить про те, що...

тільки за 2014 - 2019 роки окупації в Севастополі введено в дію військових об’єктів, техніки та озброєння, підпорядкованих севастопольським штабам, на суму до 150 млрд рублів.

Питома вага військової діяльності – близько 70% – наочно свідчить про пріоритетну галузь економіки Севастополя.

Введення в дію основних засобів за видами економічної діяльності в Севастополі, за даними Росстату, 2014–2018,
млрд руб., діаграма 1

У так званій «Республіці Крим» головні завдання дещо інші, і це знайшло відповідне відображення на діаграмі 2.

Введення в дію основних засобів за видами економічної діяльності в окупованому Криму, за даними Росстату, 2014–2018,
млрд руб. Діаграма 2

Наш аналіз російської інвестиційної діяльності на півострові свідчить про таке.

Головній сенс існування території окупованого Криму для РФ – забезпечення транспортного та критичного інфраструктурного транзиту з материкової частини РФ до військової бази в Севастополі.

Ця «місія» складається з таких пріоритетів:

забезпечення військової логістики з території РФ – стабільних і швидких перевезень з Росії до військових баз та аеродромів, які знаходяться або керуються з Севастополя, військ, танків, ракет і снарядів, палива та інших видів постачання;
забезпечення військової логістики до військових баз РФ у Сирії та ескадри ВМФ РФ у Середземному морі;
забезпечення об’єктів військової бази інженерною інфраструктурою – системами водопостачання, каналізації, тепло-, енерго-, газопостачання та зв’язку (і за остаточним принципом – населення півострову);
забезпечення критичними послугами російських військовослужбовців, держслужбовців, працівників силових структур і членів їхніх родин (та за остаточним принципом – решти населення) – лікуванням, торгівлею та ін.

Станом на листопад 2021 можна зробити такі основні висновки
щодо зворотної перебудови кримської економіки:

1) Програма переозброєння Чорноморського флоту РФ новітніми ракетними кораблями, що мала пріоритет перед іншими флотами РФ, завершується. РФ розпочала посилення такими кораблями інших флотів – Балтійського, Північного, Тихоокеанського:

на 01.07.2021 в строю знаходиться 13 нових ракетних кораблів (потужність ракетного залпу – 104 крилаті ракети);

на 01.01.2022 кількість нових ракетних кораблів в строю збільшиться ще на 3 – тобто загальна кількість складе 16 з потужністю ракетного залпу 128 ракет;

в 2022 році планується введення до строю ще 2-х кораблів – тобто загальна кількість складе 18 з потужністю ракетного залпу 144 крилаті ракети.

2) Станом на 1 листопада 2021 формування на Кримському півострові військово-промислової бази для обслуговування потреб окупаційного угруповання військ РФ в основному завершено.

Оскільки оновлення корабельного складу ЧФ РФ теж майже завершено, головним напрямом роботи цієї військово-промислової бази буде судноремонт кораблів ЧФ РФ.

Окремий виняток з цієї основної спеціалізації – будівництво в Керчі двох великих десантно-штурмових кораблів з авіаційним крилом (вертольоти, БПЛА, літаки з вертикальним зльотом-посадкою).

Значно меншими за фізичними обсягами, але не менш важливими, залишаться такі напрямки спеціалізації, як ремонт та сервісне обслуговування військових літаків, вертольотів, а також ракетних систем ППО та берегових крилатих ракет.

3) За 2014-2021 роки військово-стратегічне значення Кримського півострова для РФ кардинально посилилося, і цей процес ще більше прискорився після завершення будівництва Керченського мосту в зв'язку з поліпшенням логістики.

4) За роки окупації АР Крим та міста Севастополь наявне населення півострова за рахунок міграції з РФ зросло щонайменше на 1 млн осіб (див.: «Міграційна зброя РФ. Надшвидка заміна довоєнного населення Криму російським»).

Таким чином, замість довоєнної чисельності постійного населення Кримського півострова 2 млн 350 тисяч 504 осіб маємо справу з де-факто наявним населенням, як мінімум, в 3 млн 100 тисяч осіб.

Будівництво корвета проекту «Каракурт» з крилатими ракетами «Калибр» на заводі «Залив» в Керчі, 2018,
з архіву BlackSeaNews

* * *

Ця публікація створена за підтримки Центру прав людини ZMINA.
Зміст публікації є предметом виключної відповідальності авторів

Теми:

Зворотна структурна перебудова економіки Криму в умовах окупації – повернення до СРСР / 2014-2021

Ще на цю тему