Путін займається всебічною ескалацією загроз всередині Європи — Курт Волкер

«Як пережити зиму, збити з пантелику Путіна та врятувати Україну» — під такою назвою вийшла стаття колишнього спецпредставника Державного департаменту США з питань України Курта Волкера на сайті CEPA (The Center for European Policy Analysis).

Громадське радіо публікує повний переклад статті.

Президент Росії Володимир Путін займається всебічною ескалацією загроз всередині Європи. Його схеми можна здолати. Використовуючи, на його думку, вищу стратегічну позицію перед обличчям відступу США, роздробленості та слабкості Європи, Путін бачить можливості отримати значну перемогу в тому, що Росія вважає своєю сферою впливу на Сході Європи.

Зіткнувшись із цим набором викликів для своїх авторитету та згуртованості, Захід дійсно не має іншого вибору, крім як твердо стояти перед обличчям російської агресії.

Це серйозні загрози, які можуть означати зиму спричинених Росією труднощів, яких Європа не мала десятиліттями. Існує щонайменше п’ять безпосередніх загроз.

Росія — це:

• Утискання постачання газу в Європу напередодні зими, пояснюючи це потенційним опонентам тим, що дії Європи щодо його стримування загрожують опаленню будинків громадян;

• Використання Білорусі для переправляння мігрантів до Європейського Союзу;

• Зосередження військ та важкого озброєння в Україні та навколо неї, зокрема на північ від Києва, у Криму, на Донбасі та на Сході в Південному військовому окрузі Росії;

• Загроза нового конфлікту на Балканах шляхом розпалювання сербського націоналізму, включаючи кроки до можливого розпаду Боснії і Герцеговини та виклики для незалежності Чорногорії;

• Просування структури 3+3 для роботи з Південним Кавказом (Росія, Іран, Туреччина, Вірменія, Азербайджан і Грузія), щоб замінити вплив США та Східного партнерства ЄС.

Ці останні кроки слідують за роками ворожих дій Росії та втручання у внутрішню політику Заходу, включаючи дезінформацію, вбивства, саботаж, хабарництво та інші засоби, спрямовані на послаблення Європи та Сполучених Штатів.

Загроза Україні

Найбезпосередніша загроза — для України. Росія створила сили для нового військового штурму, який можуть розпочати в найкоротші терміни:

• У квазіісторичному есе на 10 000 слів разом із публічними заявами інших, таких як колишній президент Дмитро Медведєв, Путін поставив під сумнів легітимність України як незалежної держави та виправдав триваючу агресію Росії на Сході України.

• Путін звинуватив українську владу в «русофобії» та застерігав від використання «колишніх радянських територій» для загрози Росії.

• Росія фактично взяла контроль над безпекою Білорусі, а це означає, що Путін тепер може загрожувати Україні як з півночі, так і зі сходу. Нинішнє значне військове нарощування у Росії є вже третім цього року: перше відбулося в квітні, коли понад 100 000 військовослужбовців та їхнє обладнання були зібрані на українських кордонах; друге — навчання «Захід-21»; і третє — нинішнє, неоголошене та незрозуміле нагромадження сил і техніки навколо України навіть у більшій мірі, ніж у квітні.

• Час для кроків Росії сприятливий: 8 грудня 2021 року відзначається 30 річниця розпаду Радянського Союзу, на що Путін нарікав як про найбільшу трагедію 20 століття. Це також відбувається, коли канцлерка Ангела Меркель передає владу уряду Німеччини на чолі з СДПН, а Росія намагається подолати останні перешкоди, щоб запустити газопровід «Північний потік-2».

• У квітні у Франції очікуються вибори. Президент Джо Байден вивів війська США з Афганістану і дав зрозуміти, що хоче зробити це також з Іраку та Сирії, в той час як його політичні позиції в Сполучених Штатах слабшають.

Путін відреагував на кроки президента Володимира Зеленського протидіяти російському впливу в Україні, зокрема щодо Віктора Медвечука (чиї діти є хрещеними дітьми Путіна), припинивши офіційні українсько-російські контакти. У недавньому публічному коментарі колишній президент Росії Дмитро Медведєв прямо напав на Зеленського та його команду, маючи на увазі, що, оскільки вони російськомовні та євреї, вони не знають, хто вони і не є «українцями».

Усе це не означає, що Росія безповоротно готова до нового вторгнення в Україну. Скоріше, Путін готує сили та аргументацію, необхідні, щоб дати йому можливість; варіант, який був би неможливим, якби ці попередні кроки не були зроблені. Справді, найімовірніше пояснення подій полягає в тому, що Путін прагне поступок і жестів деескалації з боку України та Заходу в обмін на рішення не вторгнутися. Але той факт, що він зібрав необхідні сили, означає, що сильна відповідь Заходу є важливою, щоб продемонструвати, що такий крок буде занадто дорогим для Росії.

Відповідь Заходу

На цьому тлі адміністрація Байдена і кілька європейських урядів похвально почали давати відсіч. Можливо, щоб продемонструвати, що Захід не повторить свою неспроможність запобігти незаконному захопленню Криму Росією у 2014 році, було зроблено кілька важливих кроків:

• Сполучені Штати привертають увагу громадськості до агресивної діяльності Росії на високому політичному та дипломатичному рівні, в тому числі шляхом проведення брифінгів розвідки та демаршів у НАТО та європейських столицях;

• США, Німеччина, Франція, Велика Британія та інші рішуче підкреслили свою підтримку суверенітету та територіальної цілісності України. Це було підкріплено візитом міністра оборони Остіна до Києва, взаємним візитом міністра оборони України Олексія Резнікова до Вашингтона та наданням допомоги в галузі безпеки;

• Голова комітету Сенату США із закордонних справ Роберт Менендес вніс поправку до Закону про дозвіл на національну оборону, яка спричинить нові серйозні санкції проти Росії, якщо її сили просунуться далі в Україну.

• Велика Британія оголосила про розгляд питання про тимчасове розміщення британських військ для навчання та тренування в Україні;

• Президент Франції Еммануель Макрон публічно заявив про серйозні наслідки, якщо Росія здійснить подальше військове вторгнення в Україну;

• Німецькі регулятори заблокували остаточну сертифікацію газопроводу «Північний потік-2» щонайменше на два місяці.

Передбачувано, незважаючи на свої відверто агресивні дії, Росія заявила, що вона нікому не загрожує, і звинуватила США та інших в ескалації конфлікту. Навіть відносно фактичний коментар редактора італійської газети La Repubblica викликав швидке і образливе дорікання у Facebook від речниці МЗС Росії Марії Захарової.

Ця агресивна російська риторика не повинна стримувати Захід — скоріше навпаки. Тільки послідовний, жорсткий контртиск гарантує, що Росія не загострить ситуацію далі.

Додаткові заходи для застосування такого протитиску можуть включати наступне:

• США та ЄС мають заздалегідь оголосити, які санкції чи інші дії будуть вжиті негайно та скоординовано, якщо Росія перемістить свої сили далі на українську територію;

• Західні країни повинні підтримувати постійний потік візитів високого рівня до Києва ключових представників зовнішньої політики та оборони, включаючи відвідування конфліктних зон на Сході;

• США та інші союзники по НАТО повинні підвищити рівень та якість допомоги та підготовки українських Збройних сил у сфері безпеки;

• Сполучені Штати повинні розсекретити розвідувальні дані щодо нарощування військових сил Росії та її керівництва військовими силами в Україні (Донбас);

• Сполучені Штати та кілька інших країн-союзників мають призначити нових спеціальних представників, які спеціалізуватимуться саме на припиненні війни Росії проти України.

Коли Захід обмірковує свої варіанти політики, він повинен пам’ятати про стратегічну роль, яку відіграє Україна в майбутньому Європи. Члени ЄС можуть думати, що майбутнє їхнього континенту залежить від монетарної політики, нового канцлера Німеччини чи виборів у Франції, і щодо цих напрямків є аргументи. Але з іншої точки зору майбутнє Європи буде визначатися тим, чи залишиться Росія ворожим сусідом, чи одного дня зміниться, щоб стати конструктивним партнером. Враховуючи систему, створену за президента Путіна, єдиний спосіб зсунути Росію зі своєї нинішньої ворожої позиції — це якщо зміниться сама Росія — якщо російський народ зможе створити уряд, який відображає інтереси країни, а не інтереси колишньої еліти КДБ.
У цій перспективі успіх України як ринкової демократії з безпекою та суверенітетом над власною територією має життєво важливе значення для Сполучених Штатів і Європи. Україна, яка відповідає європейським стандартам, стане маяком для багатьох росіян, які хочуть, щоб їхня держава відповідала цим тестам на пристойність уряду. Україна, яку тягне вниз Росія, буде використана Кремлем для увічнення поточного стану авторитаризму Росії всередині країни та агресії за кордоном.