Богдан УСТИМЕНКО,
Адвокат, керівник «Українського інституту морського права і безпеки»

Тетяна УСТИМЕНКО,
к.ю.н., доцент, професор кафедри цивільного права
і процесу Національної академії внутрішніх справ

Від редакції BlackSeaNews

7 грудня 2021 року Міжвідомча робоча група під головуванням Секретаря Ради національної безпеки та оборони України (РНБОУ) Олексія Данілова завершила роботу над проєктом «Стратегії морської безпеки України», документ ініційований Президентом України Володимиром Зеленським.

Стратегію розроблено з урахуванням сучасного досвіду провідних морських держав світу, позицій вчених з морського права, у ньому враховано пропозиції 16 органів влади, громадських експертів та бізнес-асоціацій. Члени робочої групи підтримали проєкт, остаточний текст документу після узгодження деяких позицій направлено Президенту України та членам РНБО України.

Стратегія розроблялася із урахуванням багатьох пропозицій, що спрямовані на вирішення проблем, які неодноразово висвітлювалися в публікаціях авторів BlackSeaNews. Тому редакція вирішила створити на основі робіт наших постійних авторів своєрідний стислий та зрозумілий довідник «Морська безпека України», в якму розкривається основна термінологія та проблеми, що пов'язані з морською безпекою, та надаються професійні пояснення.

Зміст

(1) Державний кордон України на морі

(2) Прилегла зона

(3) Виключна економічна зона та континентальний шельф

(4) Морські кордони України з Туреччиною та Румунією

(5) Морські кордони України з РФ

(6) «Історичні води» Азовського моря і Керченської протоки

(7) «Внутрішні води» та кордони в Азовському морі та Керченській протоці

(8) Конфлікт біля острову Тузла та договір під примусом

(9). Делімітація Азовського моря та Керченської протоки згідно Конвенції ООН по морському праву

(10). Якою може бути примусова процедура делімітації морського кордону між Україною та РФ

(11) Іноземні військові навчання у виключній економічній зоні України

(12) Правові аспекти видобування вуглеводнів у виключній економічній зоні України

(13) Заборона перебування суден і кораблів у 12-мильній зоні у Кримського півострова

(14) Загрози морських форматів за участю РФ

(15) Необхідні юридичні кроки України

 

* * *

 

Виключна економічна зона

 

Необхідно звернути особливу увагу на статус і правовий режим морського простору, який називається «виключною економічною зоною».

Стаття 55 Конвенції ООН з морського права визначає, що виключна економічна зона – це район, який знаходиться за межами територіального моря і прилеглий до нього та підпадає під встановлений особливий правовий режим, згідно з яким права і юрисдикція прибережної держави та права і свободи інших держав регулюються відповідними положеннями Конвенції.

Ширина такої зони має не перевищувати 200 морських миль, відлічених від вихідних ліній, від яких відмірюється ширина територіального моря (стаття 57 Конвенції).

Згідно зі статтею 74 Конвенції делімітація виключної економічної зони між державами з протилежними або суміжними узбережжями здійснюється шляхом укладення угод на підставі міжнародного права, як це зазначено у статті 38 Статуту Міжнародного Суду, з метою досягнення справедливого рішення.

Якщо протягом розумного строку відповідну угоду про делімітацію виключної економічної зони не досягнуто, зацікавлені держави мають вдатися до процедур, передбачених Конвенцією.

Водночас на підставі Конвенції Україна ухвалила спеціальне законодавство про виключну (морську) економічну зону. Відповідно до статті 2 однойменного закону – «Про виключну морську (економічну) зону України» – морські райони, зовні прилеглі до її територіального моря, зокрема й райони навколо островів, що належать Україні, становлять її виключну (морську) економічну зону. Ширина цієї зони – до 200 морських миль, відлічених від тих самих вихідних ліній, що і територіальне море України.

Статтею 3 цього закону визначено, що делімітація цієї зони провадиться з урахуванням внутрішнього законодавства країни шляхом укладення угод з державами, узбережжя яких протилежні або суміжні її узбережжю, на підставі принципів і критеріїв, загальновизнаних у міжнародному праві, і кінцевою метою є досягнення справедливого рішення.

Відповідно до положень статті 4 зазначеного закону

Україна у своїй виключній (морській) економічній зоні має такі права:

• суверенні права щодо розвідки, розробки та збереження природних ресурсів – як живих, так і неживих – у водах, що покривають морське дно, на морському дні та в його надрах, а також задля управління цими ресурсами і щодо здійснення інших видів діяльності з економічної розвідки та розробки зазначеної зони, зокрема й виробництву енергії шляхом використання води, течій та вітру;

• юрисдикцію, передбачену відповідними положеннями цього закону та нормами міжнародного права, щодо створення і використання штучних островів, установок і споруд, здійснення морських наукових досліджень, захисту та збереження морського середовища;

• інші права, передбачені цим законом, іншими законодавчими актами України та загальновизнаними нормами міжнародного права.

Суверенні права та юрисдикція України щодо морського дна виключної (морської) економічної зони та його надр реалізуються відповідно до законодавства України про континентальний шельф та Кодексу України про надра.

Положення про виключну (морську) економічну зону містить також і стаття 411 Господарського кодексу України (далі – ГК України). Нею закріплено, що з метою забезпечення суверенних прав України на розвідку, експлуатацію, збереження живих ресурсів та управління ними у виключній (морській) економічній зоні держава вживає заходів (включаючи огляд, інспекцію, арешт і судовий розгляд) щодо забезпечення додержання суб’єктами господарювання законодавства України.

Держава у своїй виключній (морській) економічній зоні має виняткове право створювати, а також дозволяти і регулювати спорудження, експлуатацію та використання штучних островів, установок і споруд для морських наукових досліджень, розвідки і розробки природних ресурсів, інших економічних цілей відповідно до внутрішнього законодавства.

Континентальний шельф

 

Тепер розглянемо статус та правовий режим морського простору під назвою «континентальний шельф».

Статтею 76 Конвенції ООН визначено, що континентальний шельф прибережної держави включає морське дно і надра підводних районів, що простягаються за межі її територіального моря протягом всього природного продовження її сухопутної території до зовнішнього кордону підводної околиці материка або на відстань 200 морських миль від вихідних ліній, від яких відлічується ширина територіального моря, коли зовнішня межа підводної околиці материка не простягається на таку відстань.

Фіксовані точки, які складають лінію зовнішніх кордонів континентального шельфу на морському дні, повинні розташовуватися не далі, ніж у 350 морських милях від вихідних ліній, від яких відлічується ширина територіального моря, або не далі, ніж у 100 морських миль від 2500-метрової ізобати – ізолінії на топографічному плані або карті, що з’єднує точки однакової глибини моря.

Згідно зі статтею 77 Конвенції прибережна держава здійснює над континентальним шельфом суверенні права з метою його розвідки і розробки його природних ресурсів. Ці права є винятковими у тому сенсі, що у разі, коли прибережна держава не здійснює розвідку континентального шельфу або не експлуатує його природні ресурси, ніхто не може робити цього без чітко висловленої згоди цієї держави.

До природних ресурсів континентального шельфу належать мінеральні та інші неживі ресурси морського дна і його надр, а також живі організми, що відносять до «сидячих» видів, тобто організми, які у період, коли можливий їхній промисел, або перебувають у нерухомому стані на морському дні чи під ним, або не здатні пересуватися інакше, окрім як перебуваючи у постійному фізичному контакті з морським дном або його надрами.

Згідно зі статтею 83 Конвенції ООН делімітація континентального шельфу між державами з протилежними або суміжними узбережжями здійснюється шляхом укладення угод на підставі міжнародного права, як це зазначено у статті 38 Статуту Міжнародного Суду, задля ухвалення справедливого рішення.

Якщо протягом розумного строку відповідної угоди не досягнуто, зацікавлені держави мають вдатися до процедур, передбачених Конвенцією.

* * *

Ми розглянули основні найважливіші терміни та визначення, що дозволять нам в наступних статтях перейти до огляду поточної актуальної ситуації, що склалася внаслідок окупації Росією Кримського півострова.

Для ілюстрації проблеми наведемо наразі лише 2 карти:

Виключна морська економічна зона України до окупації Кримського півострову

Виключна морська економічна зона України після окупації Кримського півострову (із позначеною частиної окупованої ВМЕЗ України)

Джерело: Source: Lamont-Doherty Earth Observatory of Columbia University, https://www.nytimes.com/2014/05/18/world/europe/in-taking-crimea-putin-gains-a-sea-of-fuel-reserves.html

Далі буде...

* * *

Використані джерела:

1. Про затвердження Морської доктрини України на період до 2035 року: Постанова Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 р. № 1307. URL: // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1307-2009-%D0%BF.

2. Yoshifumi Tanaka, The International Law of the Sea, third edition (Cambridge University Press, 2019), p. 7.

3. Конвенція Організації Об’єднаних Націй з морського права від 10.12.1982, ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції Організації Об’єднаних Націй з морського права 1982 року та Угоди про імплементацію Частини XI Конвенції Організації Об’єднаних Націй з морського права 1982 року» № 728-XIV від 03.06.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999 р., № 31, стаття 254.

4. Краткое изложение решений, консультативных заключений и постановлений Международного Суда 2008-2012 годы (ООН, Нью-Йорк, 2014 год). URL: // https://www.icj-cij.org/files/summaries/summaries-2008-2012-ru.pdf. - С. 85.

5. Конституція України від 28.06.2996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996 р., № 30, стаття 141.

6. Про державний кордон України: Закон України від 04.11.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992 р., № 2, стаття 5.

7. Про прилеглу зону України: Закон України від 06.12.2018 р. // Офіційний вісник України. – 2019 р., № 4, стор. 11, стаття 105.

8. Про виключну морську (економічну) зону: Закон України від 16.05.1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995 р., № 21, стаття 152.

9. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003 р., № 11, стор. 303, стаття 462.

10. Угода між Урядом України і Урядом Республіки Туреччина про кордон економічних (морських) зон України і Республіки Туреччина від 30.05.1994 р. URL: // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/792_008.

11. Договір про відносини добросусідства і співробітництва між Україною та Румунією від 02.06.1997 р., ратифікований 17.07.1997 р. URL: // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/642_003 .

12. Краткое изложение решений, консультативных заключений и постановлений Международного Суда 2008-2012 годы (ООН, Нью-Йорк, 2014 год). URL: // https://www.icj-cij.org/files/summaries/summaries-2008-2012-ru.pdf. – С. 69.

13. Договір між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки від 24.12.2003 р. URL: // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_205.

14. Розпорядження Президента України «Про внесення змін до Розпорядження Президента України від 6 жовтня 1998 року № 515 «Про охорону державного кордону України в Азовському та Чорному морях і Керченській протоці та забезпечення прав України у виключній (морській) економічній зоні та континентальному шельфі у північно-східній частині Чорного моря» від 6 серпня 1999 року № 187/99-рп. URL: // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/187/99-%D1%80%D0%BF.

* * *

Ця публікація створена за підтримки Європейського Фонду за Демократію (EED). Зміст публікації не обов'язково відображає думку EED і є предметом виключної відповідальності авторів.