«Морська безпека України». Стислий довідник. (6) «Історичні води» Азовського моря і Керченської протоки

Богдан УСТИМЕНКО,
Адвокат, керівник «Українського інституту морського права і безпеки»

Тетяна УСТИМЕНКО,
к.ю.н., доцент, професор кафедри цивільного права
і процесу Національної академії внутрішніх справ

Від редакції BlackSeaNews

7 грудня 2021 року Міжвідомча робоча група під головуванням Секретаря Ради національної безпеки та оборони України (РНБОУ) Олексія Данілова завершила роботу над проєктом «Стратегії морської безпеки України», документ ініційований Президентом України Володимиром Зеленським.

Стратегію розроблено з урахуванням сучасного досвіду провідних морських держав світу, позицій вчених з морського права, у ньому враховано пропозиції 16 органів влади, громадських експертів та бізнес-асоціацій. Члени робочої групи підтримали проєкт, остаточний текст документу після узгодження деяких позицій направлено Президенту України та членам РНБО України.

Стратегія розроблялася із урахуванням багатьох пропозицій, що спрямовані на вирішення проблем, які неодноразово висвітлювалися в публікаціях авторів BlackSeaNews. Тому редакція вирішила створити на основі робіт наших постійних авторів своєрідний стислий та зрозумілий довідник «Морська безпека України», в якому розкривається основна термінологія та проблеми, що пов'язані з морською безпекою, та надаються професійні пояснення.

Зміст

(1) Державний кордон України на морі

(2) Прилегла зона

(3) Виключна економічна зона та континентальний шельф

(4) Морські кордони України з Туреччиною та Румунією

(5) Морські кордони України з РФ

(6) «Історичні води» Азовського моря і Керченської протоки

(7) «Внутрішні води» та кордони в Азовському морі та Керченській протоці

(8) Конфлікт біля острову Тузла та договір під примусом

(9). Делімітація Азовського моря та Керченської протоки згідно Конвенції ООН по морському праву

(10). Якою може бути примусова процедура делімітації морського кордону між Україною та РФ

(11) Іноземні військові навчання у виключній економічній зоні України

(12) Правові аспекти видобування вуглеводнів у виключній економічній зоні України

(13) Заборона перебування суден і кораблів у 12-мильній зоні у Кримського півострова

(14) Загрози морських форматів за участю РФ

(15) Необхідні юридичні кроки України

 

* * *

24 грудня 2003 року Президент України Л. Кучма та Президент Російської Федерації В. Путін підписали в українському місті Керч документ під назвою «Договір між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки» (1) (далі – Керченський Договір).

Володимир Путін та Леонід Кучма 24 грудня 2003 року в Керчі після кризи на острові Тузла під час підписання «Договору між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки». Фото www.bbc.com/ukrainian

Стаття 2 Керченського Договору містить наступні приписи:

1. Торговельні судна та військові кораблі, а також інші державні судна під прапором України або Російської Федерації, що експлуатуються в некомерційних цілях, користуються в Азовському морі та Керченській протоці свободою судноплавства;

2. торговельні судна під прапорами третіх держав можуть заходити в Азовське море і проходити Керченською протокою, якщо вони прямують до українського або російського порту чи повертаються з нього;

3. військові кораблі або інші державні судна третіх держав, що експлуатуються в некомерційних цілях, можуть заходити в Азовське море та проходити Керченською протокою, якщо вони прямують з візитом чи діловим заходженням до порту однієї зі Сторін на її запрошення або дозвіл, погоджений з іншою Стороною.

Тобто Керченським Договором, поміж іншого, визначено, що військові кораблі або інші державні судна третіх держав, що експлуатуються в некомерційних цілях, не можуть на запрошення України заходити в Азовське море та проходити Керченською протокою без згоди Російської Федерації.

В абзаці першому статті 1 Керченського Договору зазначено, що Азовське море та Керченська протока історично є внутрішніми водами України і Російської Федерації. Враховуючи це твердження, буде слушним звернути увагу на деякі дійсно історичні факти.

Близько 150 тисяч років до н.е. у Криму були розташовані знайдені археологами неандертальські поселення. Першими відомими за назвами народами Криму були кіммерійці й таври (І тис. до н. е). 

У VII – V століттях до н.е. грецькі колоністи засновують на території Криму поселення Пантікапей (на території сучасної Керчі), Херсонес (на території сучасного Севастополя), Керкінітиду (на території сучасної Євпаторії), Феодосію та інші населені пункти.

Минали століття. На Кримському півострові з’являлися й зникали народи, культури та міста. Регіон став останнім притулком для скіфської державності – з ІІ ст. до н. е. до ІІІ ст. н. е. в Криму існувала пізньоскіфська держава зі столицею в Неаполі Скіфському (територія сучасного Сімферополя).

У різні часи на Крим поширювалася влада Римської імперії, готів, гунів, Візантії, хозарів, печенігів, половців та інших народів. Східний Крим, ймовірно, входив у Х–ХІ століттях до складу Тмутороканського князівства, яке було частиною Київської Русі.

У ХІІІ столітті монгольське військо хана Батия підпорядковує Крим собі – і півострів стає складовою Золотої Орди.

З 1441-го по 1783 роки (близько 350 років) у Криму, Північному Приазов’ї та Причорномор’ї існувала держава кримських татар під назвою «Кримське ханство».

У 1783 році Російська імперія анексує Кримське ханство. Кримський півострів 134 роки залишається у складі імперії, яка у 1917 році припиняє своє існування як суб’єкт міжнародного права.

Щодо історії використання Азовського моря та Керченської протоки необхідно стисло зазначити наступне.

Керченська протока у давні часи мала назву Босфор Кіммерійський.

Загальновідомим є те, що греки називали Азовське море Меотійським озером, римляни – Меотійським болотом, меоти – Темеринда, араби – Бараль-Азов, турки – Бахр-Ассак, слов’яни називали море Синім і, за іншою версією, Сурозьким, генуезці та венеціанці – Mare Tane тощо.

Кожен народ, який проживав на території Кримського півострова, сучасних Херсонської, Запорізької, Донецької, Ростовської областей та Краснодарського краю, використовуючи Азовське море, давав йому власну назву.

З часів Середньовіччя генуезці та венеціанці почали складати лоції і морські карти Азовського моря.

Отже, тисячі років Азовське море (Меотійське озеро, Меотійське болото, Темеринда, Бараль-Азов, Бахр-Ассак, Сурозьке море, Mare Tane тощо) використовувалося багатьма народами, що підтверджується чисельними доказами.

Цікавим є також те, що Азовське море є у світі найменшим за глибиною та одночасно найбільш континентальним – найвіддаленішим від океану.

З 1921-го по 1954 роки Крим входив до Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки у складі Союзу Радянських Соціалістичних Республік.

 

Водночас, між Краснодарським краєм і Кримською АСРР (Кримська Автономна Соціалістична Радянська Республіка – ред.) був визначений адміністративний кордон у Керченський протоці, про що свідчать радянські документи.

"Карта Северо-Кавказского края, 5 верст в дюйме. Краснодар. 1926", виділений адміністративний кордон в Керченській протоці та прилеглій частині Азовського моря між Кримскою АСРР та Північно-Кавказьким краєм (рос. Северо-Кавказский край - адміністративно-територіальна одиниця РСФРР у 1924 - 1937). Клікабельно. Фото з архіву BSNews

На підставі Закону Союзу Радянських Соціалістичних Республік «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР» (2) Кримську область було передано зі складу РРФСР до складу УРСР.

Кордон по морю між республіками відображали на картах друкарським способом. 

Карта Генштабу СРСР, 1989. На офіційній радянській карті виділено адміністративний кордон між УРСР та РРСФР в Керченській протоці та прилеглій частині Азовського моря. Клікабельно. Фото з архіву BSNews

12 червня 1990 року З’їзд Народних Депутатів Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки проголосив державний суверенітет Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки. (3)

24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР проголосила незалежність України та створення самостійної української держави – України. (4).

ФГУП РФ «ГосГИСцентр». 2001

Державний кордон між РФ та Україною в Керченській протоці та прилеглій частині Азовського моря надруковано на офіційній російській карті з відповідним умовним позначенням. (рос.) Государственный научно-внедренческий центр геоинформационных систем и технологий ФГУП «ГОСГИСЦЕНТР». 2001, М:1:200000. Клікабельно. Фото з архіву BSNews

На завершення нашого стислого історичного екскурсу необхідно також звернути увагу на Угоду про створення Співдружності Незалежних Держав (далі – Біловезька Угода) (5). Як було констатовано у Біловезькій Угоді, Союз Радянських Соціалістичних Республік як суб’єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє своє існування. Тобто Біловезька Угода поставила історична «крапку» у житті наддержави минулого – Радянського Союзу.

З викладених вище фактів стає зрозумілим, що з часів неандертальців (приблизно 150 тисяч років до н.е.) до поточного 2021 року держави з назвами «Україна» та «Російська Федерація» користуються водами Азовського моря та Керченської протоки лише 30 років.

Отже на загальному історичному тлі, а також враховуючи сукупність загальновідомих фактів, твердження про певну «історичну належність» вод Азовського моря та Керченської протоки, що міститься у Керченському Договорі, є відхиленням від істини.

* * *

Використані джерела:

1. Договір між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки: Договір від 24.12.2003 р.
URL: // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_205.

2.Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР: Закон від 26.04.1954 р.
URL:// https://archives.gov.ua/Sections/Crimea_50/photos_03.php?3.

3. О государственном суверенитете Российской Советской Федеративной Социалистической Республики: Декларация СНД РСФСР от 12.06.1990 г. № 22-1.
URL: // https://legalacts.ru/doc/deklaratsija-snd-rsfsr-ot-12061990-n-22-1/.

4. Про проголошення незалежності України: Постанова Верховної Ради Української РСР від 24.08.1991 р. URL:// https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1427-12.

5. Угода про створення Співдружності Незалежних Держав (укр/рос): Угода від 08.12.1991 р. (ратифікація від 10.12.1991 р.) URL:// https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_077.

6. Конвенция Организации Объединенных Наций по морскому праву (ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції Організації Об’єднаних Націй з морського права 1982 року та Угоди про імплементацію Частини XI Конвенції Організації Об’єднаних Націй з морського права 1982 року» № 728-XIV від 03.06.1999 р.) URL:// https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_057.

7. Про утворення Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України щодо забезпечення парламентського контролю за режимом державного кордону України в районі острова Коса Тузла: Постанова Верховної ради України від 23.10.2003 р.
URL: // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1235-15.

8. Про ратифікацію договору між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки: Закон України від 20.04.2004 р.
URL: // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1682-15.

9. Віденська Конвенція про право міжнародних договорів: Конвенція від 23.05.1969 р.
URL: // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_118.

* * *

Ця публікація створена за підтримки Європейського Фонду за Демократію (EED). Зміст публікації не обов'язково відображає думку EED і є предметом виключної відповідальності авторів.