Богдан УСТИМЕНКО
Адвокат, керівник «Українського інституту морського права і безпеки»

Від редакції BlackSeaNews

7 грудня 2021 року Міжвідомча робоча група під головуванням Секретаря Ради національної безпеки та оборони України (РНБОУ) Олексія Данілова завершила роботу над проєктом «Стратегії морської безпеки України», документ ініційований Президентом України Володимиром Зеленським.

Стратегію розроблено з урахуванням сучасного досвіду провідних морських держав світу, позицій вчених з морського права, у ньому враховано пропозиції 16 органів влади, громадських експертів та бізнес-асоціацій. Члени робочої групи підтримали проєкт, остаточний текст документу після узгодження деяких позицій направлено Президенту України та членам РНБО України.

Стратегія розроблялася із урахуванням багатьох пропозицій, що спрямовані на вирішення проблем, які неодноразово висвітлювалися в публікаціях авторів BlackSeaNews. Тому редакція вирішила створити на основі робіт наших постійних авторів своєрідний стислий та зрозумілий довідник «Морська безпека України», в якому розкривається основна термінологія та проблеми, що пов'язані з морською безпекою, та надаються професійні пояснення.

Зміст

(1) Державний кордон України на морі

(2) Прилегла зона

(3) Виключна економічна зона та континентальний шельф

(4) Морські кордони України з Туреччиною та Румунією

(5) Морські кордони України з РФ

(6) «Історичні води» Азовського моря і Керченської протоки

(7) «Внутрішні води» та кордони в Азовському морі та Керченській протоці

(8) Конфлікт біля острову Тузла та договір під примусом

(9). Делімітація Азовського моря та Керченської протоки згідно Конвенції ООН по морському праву

(10). Якою може бути примусова процедура делімітації морського кордону між Україною та РФ

(11) Іноземні військові навчання у виключній економічній зоні України

(12) Правові аспекти видобування вуглеводнів у виключній економічній зоні України

(13) Заборона перебування суден і кораблів у 12-мильній зоні у Кримського півострова

(14) Загрози морських форматів за участю РФ

(15) Необхідні юридичні кроки України

 

* * *

В контексті цієї статті проведено аналіз деяких міжнародних договорів та форматів співпраці і взаємодії з РФ у сфері морської діяльності, а саме:

1. Конвенції про режим судноплавства на Дунаї, підписаної у місті Бєлград 18 серпня 1948 року [6],

2. Угоди про створення Чорноморської Групи Військово-Морського Співробітництва, підписаної у місті Стамбул 2 квітня 2001 року [7], ратифікованої з заявою Законом № 948-IV від 5 червня 2003 року [8],

3. Протоколу між Міністерством оборони України та Генеральним штабом Збройних Сил Турецької Республіки про співробітництво з питань обміну інформацією у рамках операції «Чорноморська гармонія», підписаного 17 січня 2007 року [9],

а також деяких фактичних обставин з метою визначення явищ, тенденцій і чинників, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів на морі, сталий розвиток України як морської держави.

Членство РФ
в Дунайській Комісії

Необхідно звернути увагу на членство Російської Федерації в іншій дуже впливовій міжнародній організації – Дунайській Комісії. Але почнемо розгляд цього питання з аналізу історико-правових аспектів.

18 серпня 1948 року у місті Бєлграді Союз Радянських Соціалістичних Республік, Народна Республіка Болгарія, Угорська Республіка, Румунська Народна Республіка, Українська Радянська Соціалістична Республіка, Чехословацька Республіка і Федеративна Народна Республіка Югославія, бажаючи забезпечити вільне судноплавство на Дунаї відповідно до інтересів і суверенних прав придунайських країн, а також з метою зміцнення економічних і культурних зв'язків придунайських країн між собою і з іншими країнами, вирішили укласти Конвенцію про режим судноплавства на Дунаї (далі – Бєлградська Конвенція).

У статті 1 Бєлградської Конвенції Сторони визначили, що навігація на Дунаї повинна бути вільною і відкритою для громадян, торгових суден і товарів усіх держав на основі рівності щодо портових і навігаційних зборів та умов торгового судноплавства. Викладене вище не поширюється на перевезення між портами однієї і тієї самої держави.

Окрім цього, Бєлградська Конвенція регулює питання плавання військових кораблів.

Так, статтею 30 Бєлградської Конвенції встановлено, що плавання по Дунаю військових кораблів усіх непридунайських країн забороняється. Водночас, плавання по Дунаю військових кораблів придунайських країн за межами країни, прапор якої несе корабель, може здійснюватися лише за домовленістю між зацікавленими придунайськими державами.

Також, Сторони заснували Дунайську Комісію, до компетенції якої, відповідно до статті 8 Бєлградської Конвенції, відносяться наступні повноваження:

а) нагляд за виконанням постанов цієї Конвенції;

b) складання загального плану основних робіт в інтересах судноплавства на базі пропозицій і проектів придунайських держав і спеціальних річкових Адміністрацій (статті 20 і 21 Белградської К0онвенції), а також складання загального кошторису витрат, що відносяться до цих робіт;

c) виконання робіт у випадках, передбачених статтею 4 Белградської Конвенції;

d) консультація і рекомендації придунайським державам, що стосуються виконання робіт, зазначених у пункті 'b' даної статті, з врахуванням при цьому технічних і економічних інтересів, планів і можливостей зазначених держав;

e) консультація і рекомендація спеціальним річковим Адміністраціям (статті 20 і 21 Бєлградської Конвенції) і обмін з ними інформацією;

f) встановлення єдиної системи навігаційної шляхової обстановки на всій судноплавній течії Дунаю, а також, з урахуванням специфічних умов окремих ділянок, основних положень про плавання по Дунаю, включаючи основні положення лоцманської служби;

g) уніфікація правил річкового нагляду;

h) координація гідрометеорологічної служби на Дунаї, видання єдиного гідрологічного бюлетеня і гідрологічних прогнозів, короткотермінових і довготермінових, для Дунаю;

i) статистика судноплавства на Дунаї з питань, що входять в компетенцію Комісії;

j) видання довідників, лоцій, навігаційних карт і атласів для потреб судноплавства;

k) складання і затвердження бюджету Комісії, а також встановлення і стягнення зборів, передбачених статтею 10 Белградської Конвенції .

Отже, до компетенції Дунайської Комісії відноситься вирішення дуже важливого комплексу питань, пов’язаного з судноплавством на Дунаї.

26 березня 1998 року Австрійська Республіка, Республіка Болгарія, Угорська Республіка, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка Молдова, Російська Федерація, Румунія, Словацька Республіка, Україна, Республіка Хорватія та Союзна Республіка Югославія, з метою внесення змін до Белградської Конвенції, вчинили Додатковий Протокол до Белградської Конвенції (далі – Додатковий Протокол) (21). Слід додати, що Додатковий протокол був ратифікований Україною Законом №664-XIV від 14 травня 1999 року (22). 

Статтею 1 Додаткового Протоколу було визначено, що Федеративна Республіка Німеччина приєднується до Белградської Конвенції як Договірна Сторона на рівних правах з державами-учасницями та їхніми правонаступницями. Державами-учасницями та їхніми правонаступницями є Австрійська Республіка, Республіка Болгарія, Угорська Республіка, Республіка Молдова, Російська Федерація, Румунія, Словацька Республіка, Україна, Республіка Хорватія і Союзна Республіка Югославія.

Водночас є очевидним, що Російська Федерація не має статусу придунайської держави, оскільки ця країна не має берегів або берегу по Дунаю. Також Російська Федерація не має повноважень продовжувати членство Радянського Союзу у міжнародних організаціях, зокрема, Дунайській Комісії.

Не дивлячись на згадані у попередньому абзаці обставини, Росія опинилася у переліку членів Дунайської Комісії відповідно до Додаткового Протоколу та має безпосередній вплив на прийняття усіх ключових рішень цією міжнародною організацією, що є загрозою для національної безпеки України. Окрім цього, РФ має доступ до усієї документації Дунайської Комісії як держава-членкиня.

Членство РФ
у регіональному військово-морському
з’єднанні BLACKSEAFOR
та операції «Чорноморська гармонія»

Надзвичайно важливо також розглянути участь України у регіональному військово-морському з’єднанні BLACKSEAFOR та операції «Чорноморська гармонія», створення (проведення) яких ініційоване Турецькою Республікою.

2 квітня 2001 року у місті Стамбул Республіка Болгарія, Грузія, Румунія, Російська Федерація, Турецька Республіка та Україна підписали Угоду про створення Чорноморської Групи Військово-Морського Співробітництва (далі – BLACKSEAFOR), яка є військово-морським з’єднанням «за викликом».

Приписом чистини першої статті 4 BLACKSEAFOR визначено, що BLACKSEAFOR створюється з метою сприяння подальшому зміцненню дружби, добросусідських відносин та взаємної довіри між причорноморськими державами, а також для зміцнення миру та стабільності в регіоні шляхом поглиблення співробітництва та взаємодії між військово-морськими силами.

Сторони також домовились, що BLACKSEAFOR складається виключно з підрозділів військово-морських сил, без безпосередньої участі в ньому підрозділів військово-повітряних та сухопутних сил. Однак діяльність BLACKSEAFOR може підтримуватися підрозділами інших родів військ в разі необхідності (частина перша статті 5 BLACKSEAFOR).

Згідно із частиною другою статті 4 завданням BLACKSEAFOR є:

• пошуково-рятувальні операції (SAR);

• операції з надання гуманітарної допомоги (НА);

• операції з розмінування (МСМ);

• захист навколишнього природного середовища;

• візити доброї волі;

• будь-які інші завдання, погоджені між Сторонами.

Окремо зазначено, що BLACKSEAFOR проводитиме навчання з метою підвищення ефективності та взаємодії при виконанні вищезгаданих завдань.

BLACKSEAFOR використовується, як правило, у Чорному морі, а всі рішення стосовно з’єднання будуть прийматися на основі консенсусу Сторін (частина перша статті 7 і частина 6 статті 2 BLACKSEAFOR).

Але є очевидним, що внаслідок триваючої з 2014 року агресії РФ проти нашої держави, у тому числі на Чорному та Азовському морях і в Керченській протоці, добровільну участь України у військово-морських утвореннях за участю Російської Федерації «автоматично» можна віднести до переліку загроз національній безпеці.

Також необхідно звернути додаткову увагу на двосторонній Протокол між Міністерством оборони України та Генеральним штабом Збройних Сил Турецької Республіки про співробітництво з питань обміну інформацією у рамках операції «Чорноморська гармонія», підписаний 17 січня 2007 року, оскільки цим Протоколом, серед іншого, підтверджена повна підтримка принципів і умов, визначених BLACKSEAFOR.

Отже, вбачається за слушне обговорити з турецькою стороною:

1. Можливі негативні наслідки для України, пов’язані з подальшою участю України у BLACKSEAFOR та інших регіональних форматах співпраці між Україною, РФ та Турецькою Республікою в галузі безпеки, зокрема, морської;

2. Вихід України з BLACKSEAFOR у порядку та строки, встановлені статтею 18 Угоди про створення BLACKSEAFOR, та інших форматів співпраці між Україною, РФ та Турецькою Республікою в галузі безпеки, зокрема, морської;

3. Прийнятні для України та Туреччини шляхи документального оформлення такого виходу України зі згаданих вище форматів співпраці;

4. Майбутню участь України у новому регіональному військово-морському з’єднанні причорноморських країн та інших регіональних безпекових форматах співпраці, створених без участі і перебування в ньому РФ;

5. Питання взаємного захисту секретної інформації та матеріалів, обмін якими здійснюється в процесі співпраці та співробітництва в галузі регіональної безпеки, зокрема, морської.

За результатами проведеного юридичного аналізу автор дійшов до загального висновку про те, що членство РФ у Дунайській Комісії, формати співпраці у рамках Чорноморської Групи Військово-Морського Співробітництва і операції «Чорноморська гармонія» є загрозами національній безпеці України у сфері морської діяльності.

З огляду на все викладене вище, вбачається за слушне також додати, що органам державної влади України необхідно:

1. Провести силами державного апарату із залученням представників експертного середовища перевірку (перегляд) усіх міжнародних договорів та наявних форматів співпраці, які використовувалися, використовуються або можуть у майбутньому використовуватися Російською Федерацією з метою завдання шкоди національним інтересам України, зокрема, на морі;

2. Після проведення згаданої у першому пункті перевірки (перегляду), вжити усіх відповідних заходів, в тому числі правового, дипломатичного та політичного характеру.

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України: Закон України від 15.04.2014 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1207-18#Text.

2. Определение агрессии: Резолюция 3314 (ХХІХ), принятая Генеральной Ассамблеей Организации Объединенных Наций 14.12.1974 г. URL: https://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/aggression.shtml.

3. Про національну безпеку України: Закон України від 21.06.2018 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#Text.

4. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 березня 2021 року «Про Стратегію воєнної безпеки України»: Указ Президента України від 25.03.2021 р. № 121/2021. URL: https://www.president.gov.ua/documents/1212021-37661.

5. Устав Организации Объединенных Наций и Устав Международного Суда от 26.06.1945 г. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_010#Text.

6. Про режим судноплавства на Дунаї: Конвенція від 18.08.1948 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_175#Text.

7. Про створення Чорноморської Групи Військово-Морського Співробітництва: Угода від 02.04.2001 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/998_151#Text.

8. Про ратифікацію Угоди про створення Чорноморської Групи Військово-Морського Співробітництва: Закон від 05.06.2003 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/948-15#Text.

9. Про співробітництво з питань обміну інформацією у рамках операції «Чорноморська гармонія»: Протокол між Міністерством оборони України та Генеральним штабом Збройних Сил Турецької Республіки від 17.01.2007 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/792_063#Text.

10. Договір між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки від 24.12.2003 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_205.

11. Про ратифікацію договору між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки: Закон України від 20.04.2004 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1682-15.

12. Мультимедійна платформа іномовлення України «Укрінформ». URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/2462832-ukraina-napolagae-na-reformi-rb-oon-z-obovazkovim-obmezennam-prava-veto.html.

13. Конституція (Основний Закон) Союзу Радянських Соціалістичних Республік від 07.10.1977 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0001400-77#Text.

14. Про правонаступництво щодо зовнішнього державного боргу та активів Союзу РСР: Договір від 04.12.1991 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_155#Text.

15. Про створення Співдружності Незалежних Держав: Угода від 08.12.1991 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_077.

16. Про ратифікацію Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав: Постанова Верховної Ради України від 10.12.1991 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1958-12#Text.

17. Алма-Атинська декларація від 21.12.1991 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_189#Text.

18. Рішення Ради Глав Держав Співдружності Незалежних Держав від 21.12.1991 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_217#Text.

19. Декларация Совета Республик Верховного Совета СССР в связи с созданием Содружества Независимых Государств от 26.12.1991 г. № 142-Н URL: http://vedomosti.sssr.su/1991/52/#1561.

20. Міжнародна волонтерська спільнота InformNapalm. URL: https://informnapalm.org/ua/radbez-oon-russia/.

21. Додатковий Протокол від 26 березня 1998 року до Конвенції про режим судноплавства на Дунаї від 18 серпня 1948 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_140#Text.

22. Про ратифікацію Додаткового Протоколу від 26 березня 1998 року до Конвенції про режим судноплавства на Дунаї від 18 серпня 1948 року: Закон України від 14.05.1999 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/664-14#Text.

23. Конвенция Организации Объединенных Наций по морскому праву от 10.12.1982 г. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_057.

24. Про ратифікацію Конвенції Організації Об’єднаних Націй з морського права 1982 року та Угоди про імплементацію Частини XI Конвенції Організації Об’єднаних Націй з морського права 1982 року: Закон України від 03.06.1999 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/728-14.

25. О ратификации Конвенции Организации Объединенных Наций по морскому праву и Соглашения об осуществлении части XI Конвенции Организации Объединенных Наций по морскому праву: Федеральный закон Российской Федерации от 26.02.1997 г. URL: www.kremlin.ru/acts/bank/10594.

26. Віденська Конвенція про право міжнародних договорів від 23.05.1969 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_118.

27. Юридична енциклопедія. Том 1. Київ: «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1998. 669 c.

28. Устименко Б.М., Устименко Т.П. Щодо правового статусу Азовського моря та Керченської протоки. Наше право. 2019. № 4. С. 138 – 142.

* * *

Ця публікація створена за підтримки Європейського Фонду за Демократію (EED). Зміст публікації не обов'язково відображає думку EED і є предметом виключної відповідальності авторів.