Кривава нафта Росії. Що відбувається у Чорному морі та біля берегів України

24 лютого РФ оголосила закритими всю акваторію Азовського моря і акваторію Чорного моря — тобто, все чорноморське узбережжя України.

Про це повідомив Андрій Клименко, головний редактор порталу BlackSeaNews та співзасновник Чорноморського інституту стратегічних досліджень, в інтервью виданню НВ.

«Таким чином, припинився морський трафік з усіх українських портів. На той час у цих портах перебувало близько 70-ти комерційних суден. І зараз вони там залишаються. Відомо також, що в перші дні після 24-го, як мінімум, п’ять комерційних суден отримали попадання ракетами РФ, одне судно затонуло, ще два судна були введені в комерційні порти Криму. Також до порту окупованого Севастополя введено судно Сапфір української морської пошуково-рятувальної служби.

Це — економічна війна. Вона матиме дуже великі наслідки, бо морем Україна спрямовувала близько 60% свого експорту та отримувала близько 60% свого імпорту. Зупинився весь експорт українських товарів за кордон. Зокрема, зерно, метал, залізорудна сировина, соняшникова олія та інше.

Що стосується імпорту, то фактично перекритий весь імпорт, який Україна отримувала з Китаю та інших країн південно-східної Азії та Туреччини.

За два тижні до початку нового етапу війни — 8 та 9 лютого — до Чорного моря зайшли шість великих десантних кораблів (3 з Балтійського та 3 з Північного флоту РФ). Також повернулися до Чорного моря великий десантний корабель ЧФ із Сирії, патрульний корвет із Сирії та ракетний підводний човен ЧФ також із Сирії. Туреччина 27 лютого закрила для російських військових кораблів протоку Босфор. Це не дало можливості (а Росія цього хотіла) завести до Чорного моря ще 4 ударних ракетних кораблі, один ракетний підводний човен і 3 ракетних фрегати.

Таким чином, сталася ситуація, що в Росії на Чорному морі безпрецедентно величезне угруповання великих десантних кораблів. Загальна кількість — 13, один — у ремонті, тобто 12. Кожен із них може взяти до 300 морських піхотинців з технікою. Тобто це загалом 3 000 морських піхотинців і близько 80−100 одиниць танків або БТРів.

Але, те, що Туреччина перекрила протоку і не дала зайти ракетним надводним кораблям, створило ситуацію — десантних кораблів багато, а кораблів вогневої підтримки не вистачає. І це робить дуже складним десантні операції, якими Росія уже майже три тижні погрожує на українському узбережжі Чорного моря.

Десантних кораблів багато, а кораблів вогневої підтримки не вистачає
Ці десантні кораблі демонстрували загрозу в районі Скадовська, коси Тендра і на захід до Білгород-Дністровського. І продовжує це регулярно робити. Чому вони то підходять то відходять від цих районів? Бо автономність цих десантних кораблів — до 30-ти діб. Вони перебувають у морі з 8-го лютого. Тому вимушені періодично повертатися до портів Криму по пальне, боєзапас, питну воду, продукти харчування для десанту і таке інше.

Також угруповання кораблів ЧФ з першої декади лютого перебуває в Азовському морі створюючи загрозу висадки десанту на Азовському узбережжі України.

Цієї ночі вони обстрілювали з моря Маріуполь. В районі Кирилівської коси створили логістичний хаб — з моря забезпечують постачання того угруповання, яке є там на узбережжі в районі біля Мелітополя і трохи східніше. І ми знаємо також, що були випадки, коли обстрілювали з моря узбережжя в районі Білгород-Дністровського. Але, незважаючи на те, що в Криму перебуває досить потужне угруповання російської авіації, багато літаків були збиті ЗСУ. І ми здогадуємося, що у противника є проблеми з пілотами. Є інформація, ми припускаємо, що через те, що деякі пілоти бачать великі втрати, тому пілоти, мабуть, відмовляються під будь-якими приводами літати. Була інформація, що до Криму перебазували курсантів останніх курсів авіаційних навчальних закладів. Тому вони зараз проводять дуже багато польотів в районі Севастополя, в районі Саки-Євпаторія, — мабуть останні навчальні польоти. Адже вони не мають відповідного досвіду експлуатації цих літаків.

Колеги військові експерти кажуть, і я підтримую їхню думку, — для проведення десантної операції, наприклад, у районі Білгород-Дністровського, у районі порту Чорноморськ (де є паромні термінали), куди теоретично можуть зайти десантні кораблі і розвантажуватись на причал, але для цього треба створити протягом, як, мінімум доби, безумовну перевагу в повітрі. Треба завдати масованого артилерійсько-ракетного удару по позиціях ЗСУ на узбережжі, аби десант безперешкодно висадився. Крім того, ну, добре, висадили вони 1,5−2 тисячі морської піхоти з якоюсь кількістю танків та БТРів, але їх же треба посилювати, треба перевозити їм постачання. Для цього теж потрібно постійно створювати перевагу в повітрі, і постійно це підтримувати артилерією та ракетами. Вони не змогли це зробити у перші дні, а зараз, коли Одеса і ЗСУ в Одеській області готові до таких варіантів, ця можливість видається дуже складною. Виключати її не можна, але і шансів на успіх у них там небагато.

Розповім про ще один аспект ситуації на морі. Росія приблизно з 3−4 березня для своїх комерційних суден розблокувала трафік у Азовському морі. Російські комерційні судна й судна інших країн, які працюють на Азовські порти Росії, ходять зараз через Азовське море, переважно вночі, перевозять вантажі з російських портів Таганрог, Азов, Ростов-на-Дону, Єйськ і Темрюк. Крім того, там інші напрямки російського морського експорту працюють — з портів Новоросійськ, Туапсе. Цей морський експорт складається з нафти, скрапленого газу, зерна, сірки, продуктів металопереробки.

Ми зараз розпочали проєкт Кривава нафта. Тобто фіксуємо всі проходи танкерів, що йдуть з російських портів через протоки Босфор і Дарданелли. І ось що ми зафіксували. За 14 березня 2022 року через турецькі протоки, Середземне море, пройшло, як мінімум, 9 танкерів. У середньому, на кожному з них 100 тисяч тон російської нафти. Всього тільки за 14 березня перевезено, як мінімум, 600 тис тон нафти, це співставно за цінами із вартістю 60-ти російських ракет Калібр, якими вони обстрілюють Україну. Причому ці судна переважно не російські. З тих 9-ти російський тільки один. Три судна належать судновласникам Греції, два — Туреччини, один — Південної Кореї, один — Норвегії, один — Монако. І везуть вони це в порти Росток (Німеччина), Дамієтта (Єгипет), через Суецький канал далі в Індійський океан, в порти Греції, Індії і навіть Польщі. Там не все так просто. Бо ми бачимо, що, як мінімум, два величезних танкери зупинилися в Мармуровому морі, і, мабуть, не знають, куди йти. Бо є така вірогідність, що вже поширюється ота практика, коли в портах цивілізованих країн відмовляються обробляти танкери з російською нафтою.

Тобто, ситуація динамічна, ми її відстежуємо і намагаємося інформувати наших іноземних колег про те, що це — кривава нафта, і треба всіма можливими і неможливими заходами припинити російський морський експорт».