Попри те, що ракета П-800 "Оникс" є безумовно вкрай важкою ціллю для ЗРК, існують деякі інші засоби протидії цій загрозі

Для ударів по містам Півдня України РФ вкрай активно почала використовувати протикорабельні ракети П-800 "Оникс".

Що це за ракета П-800"Оникс"

Це протикорабельні ракети, які запускаються з берегових ракетних комплексів "Бастион" і відрізняються високою швидкістю близько 2 Махів (2448 км/год) та мають бойову частину у 200 кг.

Політ самої ракети проходить за комбінованою траєкторією, коли після старту ракета летить на значній висоті - 14-15 км, а при наближенні до цілі опускається до 5-7 метрів від поверхні. За такою траєкторією дальність польоту становить до 300 км, при пуску за низьковисотною траєкторією дальність зменшується до 120 км. Ці параметри зазначені для стандартної версії ракети, водночас для оновленої "Оникс-М" задекларована максимальна дальність у 800 км, але є питання щодо її реального серійного виробництва.

У випадку з основною версією ракети, то висота польоту на маршевій ділянці може бути значно менша ніж півтора десятка кілометрів, бо мінімальна відстань від поки окупованого Криму до Одеси становить близько 190 км.

Система наведення ракети на кінцевій ділянці здійснюється за допомогою радіолокаційної головки самонаведення, але є можливість ураження стаціонарної цілі за закладеними координатами. Водночас для радіолокаційної головки самонаведення протикорабельної ракети деякі берегові цілі є достатньо радіоконтрасними для захоплення, наприклад резервуари ГСМ чи елеватори.

Й загалом "Оникс" є доволі класичною протикорабельною ракетою, яка використовує маловисотний прорив протиповітряної оборони противника, але має високу надзвукову швидкість, що відокремлює її від інших. Наприклад, такі протикорабельні ракети, як Harpoon та радянська Х-35 мають швидкість близько 0,8-0,9 Маха, а "Оникс" летить вдвічі швидше.

Радіогоризинот для цілі, яка знаходиться на висоті лише 10 метрів для РЛС встановленої на висоті 25 метрів (приблизна висота низьковисотного радара 5Н66 комплексу С-300ПТ) складає лише близько 21 км. Цю відстань ракета "Оникс" долає за 31 секунду.

В реальності до цих розрахунків необхідно додати час на виявлення малорозмірної цілі, її захоплення, прийняття та обробки рішення та час на пуск зенітної ракети та її вихід на перехоплення цілі. А також питання канальності самого ЗРК, тобто кількості цілей, які комплекс може обстрілювати одночасно, а також взагалі загальної кількості засобів ураження.

Чи можливо збити "Оникс"
Про збиття П-800 "Оникс", які були випущені з комплексу "Бастион" офіційно повідомлялось оперативним командування "Південь" у червні минулого року, тоді у чотирьох пусках загалом було випущено лише вісім ракет, які вдалось перехопити. При цьому використання цих ракет було епізодичним, наприклад, перед атакою П-800 "Оникс" 16 грудня 2022 року ворог не застосовував їх три місяці взагалі, а у тій атаці випустив лише дві ракети, які були збиті.

Але у липні 2022 року у Командуванні Повітряних Сил ЗСУ зазначили, що така ціль, як П-800 "Оникс" є "є надзвичайно складними цілями для нашої протиповітряної оборони" та була поставлена в один ряд із Х-22 та Х-31. У серпні 2022 року було повідомлено, що такі ракети, як "Х-22, Х-31, ракети "Оникс", ракети оперативно-тактичних комплексів "Іскандер" - наші засоби не можуть ефективно збивати".

У березні 2023 року ракету П-800 "Оникс" було остаточно внесено у розряд тих, які українська ППО наявними тоді силами збивати не могла. Паралельно було уточнено, що для ефективного їх знищення "потрібні ЗРК Patriot, PAC-3, SAMP/T".

Як ще можливо протидіяти П-800 "Оникс"
Але справа в тому, що у деяких випадках протидіяти П-800 "Оникс" можливо не лише шляхом фізичного збиття ракети. Ця ракета має радіолокаційну головку самонаведення, роботі якій можливо завадити засобами РЕБ. Саме тому деякі такі ракети не долітають до цілей і це активно здійснюється. Усі заяви від Командування Повітряних Сил ЗСУ зробив речник Юрій Ігнат.

Й тому у звітах від різніх структур може й не бути будь-яких неузгодженостей, бо в одному випадку мова йде про пригнічення систем наведення ракети, до того ж однієї або двох, в іншому про фізичне знищення. Також вкрай важливо розуміти, що ворог не стоїть на місці й може проводити роботи з модернізації наявного озброєння і за пів року деякі рішення цілком могли бути впроваджені.

Окрім спроб знищити ракети "Оникс" у повітрі та пригнічення систем їх наведення, залишається ще один з найбільш ефективних засобів впливу - знищення самих пускових. Але це доволі складна задача навіть попри те, що орієнтовні пускові райони відомі.

Зрештою комплекс "Бастион" є колісним, що дозволяє йому активно переміщуватись, а час на приведення до бойової готовності складає менше 5 хвилин. Тобто єдине вікно їх ураження на пускових позиціях вкрай стисле.

У будь-якому випадку існує можливість їх знищення на позиціях обслуговування, перезаряджання та базування. Водночас й такий сценарій вимагає проведення доволі масштабної окремої операції із тісною взаємодією засобів розвідки та далекобійних високоточних засобів ураження, об'єднаних у єдиний контур з онлайновим обміном інформацією.