До яких танків ЗСУ, окрім Abrams, підійдуть американські снаряди зі збідненого урану

Попри те, що калібр танкових гармат сучасних західних танків однаковий, далеко не факт, що "обмінюватись" боєкомплектом можливо без проблем

Як повідомляе Війсковий портал« DEFENSE EXPRESS»
УСША офіційно оголосили, що передають до України бронебійні снаряди зі збідненим ураном, які увійшли у черговий пакет допомоги на 175 млн доларів.

Їх передача була більш ніж очікувана на фоні скорого посилення України танками Abrams, які, за оцінками, мають надійти якраз десь на початку осені. Водночас для американських танків підкаліберні бронебійні снаряди зі збідненим ураном сімейства M829 є стандартним засобом боротьби з бронетехнікою противника.

Й на фоні цього може виникнути питання, а які ще танки західних зразків, які вже є у ЗСУ, зможуть використовувати такі снаряди. Й в першу чергу - Leopard 2, який наразі є наймасовішим танком країн НАТО в Україні.

Й справа в тому, що танкова гармата Abrams M256 є ліцензійною копією гармати Rheinmetall Rh-120 L/44, яка встановлюється на танку Leopard 2A4 та Leopard 2A5. Більше того, танкові снаряди у країнах НАТО стандартизовані за STANAG 4385.

Тобто в теорії снаряди для Leopard 2 та Abrams є взаємозамінними й німецький танк має можливість вести вогонь й снарядами сімейства M829. Й звісно цілком реально те, що зарядивши американський БОПС зі збідненим ураном у німецький танк можливо здійснити постріл.

Але задача ж не лише зробити постріл, а й попасти у ціль. А за це відповідає система управління вогнем, яка обраховує всі похибки та враховую швидкість, вагу та взагалі балістику снаряда. А вони якраз можуть бути різними, як для умовного M829A2 з вагою пенетратора 4,92 кг та швидкістю 1680 м/с, так й для штатного вольфрамового БОПС Leopard 2A4 DM33 з пенетратором вагою у 4,6 кг та швидкістю 1650 м/с.

Водночас різниця у параметрах, коли мова йде про такі речі, як підкаліберний бронебійний оперений снаряд на практиці може бути настільки незначна, що не вплине на прицілювання взагалі. Зокрема на радянських танках традиційно взагалі існує лише декілька положень селектора снарядів: бронебійний, кумулятивний та осколково-фугасний.

А ось у цифрову систему управління вогнем EMES-15 танка Leopard 2A4 додавання нових типів боєприпасів здійснюється шляхом заміни модуля пам'яті, якщо в ньому відсутній необхідним тип боєприпасу. Тобто питання інтеграції нових типів боєприпасів на німецькому, як й на американській машині існує й можливо доволі швидко реалізувати.

Але загалом різниця у параметрах, коли мова йде про такі речі, як підкаліберний бронебійний оперений снаряд на практиці може бути настільки незначна, що не вплине на прицілювання взагалі, хоча й не дозволить показати тотожну "полігонну" точність на максимальних дальностях.

Таким чином, Leopard 2 цілком може вести вогонь американськими БОПС зі збідненого урану. Але питання практичної необхідності цього - під питанням. Бо уявити ситуацію, коли для приблизно 70 танків Leopard 2 у ЗСУ виникне дефіцит боєприпасів просто складно.

Зрештою цей німецький танк розійшовся тиражем у понад 3,6 тисяч й кількість снарядів для нього у світі відповідна. Тим паче, що пробиття штатних німецьких БОПС з вольфрамовим пенетатором вистачає для знищення будь-яких радянсько-російських танків.

Водночас відносно сумісності снарядів для Abrams чи Leopard 2 з боєкомплектом британського Challenger 2 можна дати одразу негативну відповідь. У Challenger 2 використовується хоч й 120-мм гармата L30A1, але вона не лише нарізна, а не гладкоствольна, а ще й має роздільне заряджання та боєприпаси до неї не відповідають стандарту STANAG 4385.