Андрій Клименко: Світова політика санкцій – заручниця уявлень початку 2022

Андрій КЛИМЕНКО, керівник Моніторингової групи Інституту Чорноморських стратегічних досліджень, головний редактор порталу BlackSeaNews

Я не повторюватиму висновки про світову санкційну політику що стали банальностями. Скажу стратегічно важливе: її треба розглядати як потужний інструмент міжнародної безпеки.

Наш 10-річний досвід в обох цих сферах дозволяє стверджувати, що світова санкційна політика є заручницею уявлень початку 2022, коли вважалося, що Україна може швидко зникнути з карти світу, а Захід буде вимушений домовлятися з Росією. Тому санкційної стратегії на той час не могло бути. Поки немає її і зараз, але процес, здається, пішов. І нам всім треба його прискорити. Бо для України час – це жертви та руйнування російськими ракетами.

«Точковість» та вибірковість санкцій свідчить, що в Західному світі існують викривлені уявлення про сутність російського режиму.

Але найголовніше – потребує змін філософія або ідеологія санкцій: від розрахунку на демонстраційний ефект для зміни політики Росії (яка ніколи не зміниться) до розуміння, що санкції – це економічна війна проти російського та світового нео-імперіалізму та тоталітаризму.

Економічна ізоляція «нової осі зла» від цивілізації та глобальної економіки – це реальність, яку треба формувати.

Політика західних санкцій в останні 2 роки базувалася на таких підходах:

• не причинити шкоди власній економіці та населенню;
• попередньо узгоджувати санкції з союзниками;
• завдати в майбутньому збитків високотехнологічним галузям промисловості Росії;
• попереднє анонсування введення санкцій.

Майже єдиними системними санкціями, що були прийняті в лютому 2022 – це заборона запозичень та інвестицій російськими структурами на західних фінансових ринках та а блокування російських резервів в обсязі приблизно 300 млрд дол. (наступний системний крок - указ президента США, щодо вторинних санкцій та обходу санкцій з використанням банків в грудні 2023).

Решта санкцій на початку 2022 стосувалися лише кількох великих банків і «олігархів».

Це рекламувалося як «пекельні санкції».

Цитую: «Це потужні санкції. Вони заламають російську економіку негайно. Можна сказати, що російська економіка завершилася 28 лютого 2022. І зараз неважливо, про які західні санкції йдеться, адже зараз просто непристойно торгувати з Росією. Росія зараз платить рублями, коли потрібно платити доларами. Дефолт настане дуже швидко, за результатом 2022 року російська економіка втратить близько 20%».

Виявилося, що все це не так:

Україна не була окупована за кілька днів і продовжує спротив, завдяки допомозі наших друзів і партнерів, за що їм безмежна вдячність, і мужності народу. Росія продовжує агресію; російська економіка не завершилася, а знайшла шляхи обходу санкцій, переважно через Китай, «непристойність торгувати з Росією» почала потроху з’являтися лише за 2 роки.

Захід не наважився на тотальне від’єднання російських банків від SWIFT, що дає РФ можливість створити власний «SWIFT» з країнами БРІКС.

Оскільки про ембарго ЄС і G7 на російську нафту і нафтопродукти було оголошено за 6 та 8 місяців до початку його дії, сталося зростання світових цін на нафту, в результаті Росія заробила суму, еквівалентну розміру її заблокованих активів – близько 300 млрд. дол. Протягом «перехідного періоду» вона успішно переорієнтувала свій морський експорт на країни Сходу та Африки. Зі збільшенням обсягів.

«Прайс кеп» – цінова стеля на морську нафту з Росії – виявився, як ми попереджали, відірваним від практики. А з лютого 2023 діє указ імператора Росії, який прямо забороняє використовувати в контрактах не тільки ціни «прайс-кеп», а навіть згадки про нього.

На початку великої війни більшість з тисяч західних компаній, що працювали в Росії, шукали можливості пересидіти війну, не виходячи з російського ринку. А тепер вони перетворилися на співучасників агресії.

За оцінками, до 30% податків, сплачених ними до федерального бюджету Росії, може йти на військові витрати.

Податків тих, що залишилися в Росії (це оцінюється в 18-20 мільярдів доларів на рік), достатньо для фінансування двох місяців війни в Україні.

Існує проблема оцінки економічних спроможностей Росії продовжувати війну в умовах санкцій. Росія заборонила публікацію важливих статистичних показників. З урахуванням «шпіонського генезису» керівників Росії та їхніх професійних звичок, треба вважати, що всі економічні показники, що продовжують офіційно публікуватися, є спотвореними.

В цих умовах втрачають цінність класичні показники економічного аналізу як ВВП, інфляція, валютний курс тощо. Це дискваліфікувало економічних аналітиків, що звикли аналізувати російську економіку з офіційних джерел і продовжують це робити.

Методику оцінки економічного стану Росії як головної небезпеки та драйвера небезпеки для Західного світу необхідно створити заново.

У воєнний час (для України і Росії) та у передвоєнний час для Західного світу має сенс лише система оцінки, що дозволить відповісти на головне питання:

Скільки часу Росія буде спроможна вести війну в Європі? – більш-менш прийнятної відповіді на це питання поки немає. І це робить марними політичні прогнози.

Планувальники «пекельних санкцій», не врахували, що в глобальній економіці західні товари подвійного призначення і надалі так чи інакше будуть потрапляти до Росії і використовуватимуться для виробництва озброєння. За рахунок логістики вони подорожчають, але поки це не критично.

Тобто Росія зможе виробляти озброєння та військову техніку так довго, поки в неї є експортні валютні надходження – до своєї повної ізоляції від глобальної економіки, яка поки виглядає фантастикою.

Фактично санкції до Росії вже розділили глобальну економіку на 3 частини:

1. країни, що ввели санкції;
2. країни «нової осі зла», що ніколи їх не введуть;
3. нова реінкарнація країн, «що не приєдналися», тобто не ввели і не введуть санкції і будуть торгувати з Росією.

Це теж можливість продовжувати агресію…

Росія отримувала від енергетичного експорту в середньому за 2013-2021– 60% експортних надходжень, в окремі роки – до 68%. До 75% з них - це нафта та нафтопродукти (за даними Михайла Гончара).

В 2022-2024 морський експорт російської сирої нафти має тенденцію до зростання в розмірі до 9-10% за рік. Експорт нафтопродуктів зростав з темпом до 20% за рік.

Травень 2024, наш власний моніторинг морського експорту нафти з Балтійського та Чорного морів: 11,5+3,5=15 млн тонн сира нафта. 2,5+3,5=6 млн нафтопродукти. Всього 21 млн тонн або 153 млн барелей. Це до 11 млрд доларів на місяць = 130 млрд дол. на рік, шо співставне з обсягами фінансової та воєнної допомоги Україні наших друзів, союзників та партнерів.

Це треба зупинити…. Переосмислення санкційної політики вже почалося і в США, і в Європі (Деніел Фрід, США, Найджел Гулд-Девіс, Велика Британія). Вона має стати частиною загальної західної стратегії перемоги, а не стратегії стримування та керування найбільшим воєнним конфліктом в Європі після 1945 року.

Ми маємо в атакуючому стилі знайти - як це зробити. Разом. В світі вже знають, коли Україна чогось хоче – вона (за допомогою друзів) завжди цього досягає. Досвід - від Джавелінів до Абрамсів і Ф-16 і весь цивілізований світ на Саміті Миру - тому свідчення.

Пропозиції

1. Має змінитися головна мета санкцій:
1.1. кардинально зменшити можливості Росії заробляти валюту на експорті сировини,
1.2. позбавити РФ можливості імпортувати станки, обладнання, точні прилади, тощо, що використовується для війни.
Треба без якихось мутних слів сказати, що для цього потрібна:
1.3. економічна ізоляція РФ від цивілізованого світу – навіть якщо це призведе до поділу світової економіки.

2. завадити РФ отримувати основні валютні надходження від морського експорту нафти і нафтопродуктів.
2.1. заборонити танкерному флоту країн Заходу надавати послуги з перевезення російської нафти та нафтопродуктів, незалежно від «цінової стелі», бо це все одно брехня. Це виведе з обороту приблизно 30-35% танкерів, переважно грецьких компаній. Фізично це– по Балтійському морю за місяць лише 50-55 одиниць флоту, по Чорному - 32-33 судна.
2.2. Заборонити суднам західних країн возити до себе будь що з портів РФ - бо виглядає дивно, коли, наприклад, танкери везуть до портів США якісь смішні обсяги мінеральних добрив з портів РФ – більше ганьби, ніж бізнесу…
2.3. Включити до санкційних списків США та ЄС всі (повторимо – ВСІ) танкери, що перевозять російську нафту по світу. Тоді вони не зможуть користуватися послугами лоцманів, буксирів, бункеровщиків та сплачувати канальні збори в балтійських, британських, французьких та навіть турецьких та єгипетських протоках.
2.4. Заборонити портам країн «санкційної коаліції» приймати танкери з районів рейдових перевалок. Таких районів 8:

(1) в затоці поблизу іспанського порту Кадіс,
(2,3) дві – поблизу північного узбережжя Марокко в Середземному морі,
(4) – на південь від Лаконійської затоки біля острову Kýthira (Греція),
(5) біля узбережжя Мальти,
(6) біля входу до Суецької протоки,
(7) неподалік ізраїльського порту Хайфа.
(8) неподалік Констанци в Чорному морі на межі територіального моря Румунії

2.5. Попередити Туреччину: якщо вона не припинить реекспорт до ЄС «переупакованої» російської нафти та нафтопродуктів, до її портів будуть застосовані обмеження в країнах ЄС.

3. Заборонити експорт та реекспорт до РФ всіх виробів, що містять мікросхеми, оптичні та електронні компоненти та вироби точної механіки західного виробництва.

4. Попередити всі банки та логістичні компанії всіх країн світу про те, що обслуговування експортно-імпортних операцій з товарами, що вказані вище, призведе до заборони використовувати долар США та євро.

5. Поширити санкції на всі банки та фінансові компанії РФ (на сьогодні з 320 банків РФ під санкціями знаходяться лише 62).

6. Оприлюднити вимогу до всіх компаній країн ЄС та США, що мають в РФ дочірні підприємства, філії тощо, протягом кількох місяців повністю заморозити свою діяльність. І готувати майбутні вимоги репарацій.

7. Синхронізувати санкційні списки США, ЄС, України та інших країн. Тобто приймати безумовно до виконання в усіх країнах досьє по порушниках санкцій інших країн.

8. Заборонити технічну підтримку обладнання, устаткування, що вже працює на підприємствах РФ, в тому числі програмного забезпечення.

9. Створити європейський аналог американської OFAC. Вирішити, що окремі країни ЄС не можуть блокувати накладення конкретних санкцій до РФ.

Таблиця 1. Власники суден, які здійнювали перевезення російської сирої нафти та нафтопродуктів за країнами
кількість танкерів / обсяг перевезень, тонн / % від загального обсягу

 

Балтійське море				Чорне море
Греція	29	3 456 555	30,55 %	5	443 111	12,67 %
ОАЕ і РФ	17	1 880 378	16,62 %	1	156 572	4,48 %
FOC	12	1 314 366	11,62 %	10	1 444 658	41,30 %
Китай	11	1 255 920	11,10 %	5	566 025	16,18 %
Індія	7	819 630	7,24 %	1	115 915	3,31 %
В'єтнам	6	654 290	5,78 %
Туреччина	6	611 771	5,41 %	5	516 986	14,78 %
Молдова	5	536 535	4,74 %
Азербайджан	3	326 211	2,88 %
Казахстан	2	232 902	2,06 %
Сингапур	1	113 226	1,00 %
Кувейт	1	112 147	0,99 %
Кипр				1	149 995	4,29 %
Індонезія				1	104 875	3,00 %
Total	100	11 313 931	100 %	29	3 498 137	100 %

 

* * *

Ця публікація створена за підтримки програми «Європа і світ» Міжнародного фонду «Відродження». Позиція Міжнародного фонду «Відродження» може не співпадати з думкою авторів