Прогнозування деяких ризиків для безпеки Європи наприкінці 2024 – початку 2025 року. Частина 1

13:40 17.12.2024

Моніторингова група редакції BlackSeaNews
та «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень»
 

публікує першу частину доповіді «Прогнозування деяких ризиків для безпеки Європи наприкінці 2024 – початку 2025 року» на основі результатів власного моніторингу.

Ще наприкінці 2023 – початку 2024 року склалася ситуація стратегічної невизначеності щодо перспектив і тривалості війни Росії проти України та варіантів її наслідків. Це заважає стратегічному плануванню і в Україні, і в країнах-союзниках, і загалом в ЄС.

Невизначеність призводить до появи в інформаційному та політичному просторі ідей та пропозицій, що не лише не сприяють перемозі демократичного світу в боротьбі зі світовим тоталітаризмом, а навпаки – підвищують ризики.

Це спричиняється тим, що в сучасному інформаційному світі політики, експерти, журналісти, діячі громадянського суспільства та бізнесу все частіше вимушені робити висновки на основі не реальних фактів, а емоцій, вражень та хибних уявлень, що сформовані в умовах надлишку несуттєвої, але гучної чи сенсаційної, інформації або в умовах інформаційно-психологічних операцій, які зручно проводити в умовах інформаційного хаосу.

У цьому контексті категорично не можна використовувати будь-яку російську статистику. Вона, щонайменше, з початку Великої війни 24 лютого 2022 року не просто припинила відповідати реаліям, а перетворилася на потужне джерело стратегічної дезінформації. Для нас є дивним, що її досі продовжують використовувати поважні міжнародні аналітичні центри та ЗМІ, які таким чином не лише сприяють російській дезінформації, але й свідомо закладають помилки в свої висновки та прогнози.

Отже, прийняття рішень і прогнозування в умовах війни потребує аналітичних матеріалів, створених на основі фактів, що встановлені джерелами, яким можна довіряти.

В розумінні авторів доповіді це методологічно означає необхідність знайти в кожній сфері такі процеси, які відповідають двом умовам – а) придатність для адекватного фізичного моніторингу, б) актуальність для більш широких висновків, ніж власне предмет моніторингу.

Подібні моніторинги здійснюється нами безперервно, починаючи з лютого 2014, одразу після російської окупації Кримського півострова. Їхні теми змінюються в залежності від актуальності, наявності інформації, яка придатна для обліку та аналізу, тощо.

Зауважимо, що автори роблять висновки тільки за результатами власних досліджень, що здійснюються Моніторинговою групою неурядової організації «Інститут Чорноморських стратегічних досліджень», тобто таких, де ми повною мірою впевнені і в методології, і в професійності виконавців, і в якості їхньої роботи.

* * *

Головним фактором ризику, що визначає тривалість війни Росії проти України, є обсяг морського експорту російської сирої нафти та нафтопродуктів. Його доведеться обмежувати в Балтійському та/або Північному морях.

Експорт енергоресурсів складає від 55 до 70% експортних надходжень Росії в залежності від світових цін. Зі свого боку, саме експорт нафти і нафтопродуктів, а не будь-які інші складові, є головним джерелом валютних надходжень Росії. Частка нафти в її енергетичному експорті оцінюється в розмірі до 70%.

Поки він існує в таких обсягах, війна проти України триватиме і вимагатиме величезних фінансових навантажень на країни ЄС.

Цей ризик тривалості війни і тривалості видатків країн Європи на підтримку України та посилення власної безпеки переважно визначається обсягами морського експорту сирої нафти з портів Росії в Балтійському морі. Він складає близько 60% від загального морського експорту нафти з Росії і фізично вимірюється в розмірі 10-12 млн тонн сирої нафти щомісяця, їх перевозить від 90 до 100 танкерів на місяць.

Отже, ЄС або коаліція країн Балтійського моря, разом з Норвегією та Великою Британією, рано чи пізно будуть вимушені застосовувати обмежувальні заходи щодо цього морського нафтового експорту, оскільки інших можливостей для цього світова географія не надає.

У відповідь Росія демонструватиме найвищий градус істерії та залякування за будь-яких спроб обмежити свій нафтовий експорт в Балтійському морі. Однак реальних засобів реагування, крім диверсійних, вона не має.

Тому завчасно і паралельно з обмеженням російського морського експорту нафти країнам Балтійського моря та Півночі Європи, включно з Великою Британією, варто посилювати протидиверсійні заходи, особливо стосовно комунікацій по дну Балтійського та Північного моря, вітроелектростанцій та інших об’єктів на шельфі.

Ще на цю тему