Литва ввела санкції проти 17 політиків і чиновників Грузії: список

Глава литовського МЗС Кястутіс Будріс уточнив, що мова йде про заборону в'їзду в країну

15 грудня Литва за погодженням з Естонією розширила список осіб Грузії, які потрапили під санкції. У ньому опинилися ще 17 політиків і чиновників, які придушували протести в країні.

Як інформує видання Главком , про це повідомляє Міністерство закордонних справ Литви.

Глава литовського МЗС Кястутіс Будріс уточнив, що мова йде про заборону в'їзду в країну.

«Ми додали до нього ще 17 осіб, зокрема прем'єр-міністра Іраклія Кобахідзе. Ми не потерпимо насильства і утисків щодо мирних протестувальників, журналістів та опозиції. Настав час робити спільні дії на рівні Євросоюзу», – заявив він.

За даними МЗС Литви, прем'єр Грузії Кобахідзе та інші офіційні особи, політики і представники бізнесу, занесені до санкційного списку, безпосередньо сприяли грубим і систематичним порушенням прав людини та обмеженню основних свобод у Сакартвелі (грузинській державі).

«Україна вже включила їх до національних санкційних списків, а відсьогодні – Естонія», – йдеться на сайті.

Також МЗС Литви нагадало, що раніше заборонили в'їзд у країну десятьом керівникам МВС Грузії та Бідзіну Іванішвілі.

Список високопоставлених чиновників «Грузинської мрії», а також осіб, близьких до партії, включно з пропагандистами і суддями, які потрапили під санкції Литви:

Григол Лілуашвілі, голова Служби державної безпеки Грузії.

Каха Каладзе, генеральний секретар «Грузинської мрії».

Міхеїл Чінчаладзе, голова Апеляційного суду.

Мамука Мдінарадзе, голова парламентської більшості Грузії.

Отар Парцхаладзе, колишній генеральний прокурор, уже під санкціями США, отримав російський паспорт і став Романовим.

Іраклі Рухадзе, власник проурядової телекомпанії «Imedi» і GDS TV.

Леван Мурусідзе, суддя Вищої ради юстиції.

Віктор Джапарідзе, депутат парламенту, власник «PosTV».

Діто Самхарадзе, депутат від «Грузинської мрії».

Гога Хаїндрава, один із політичних ідеологів Іванішвілі, екс-міністр з питань врегулювання конфліктів, кінорежисер, який знімав пропагандистський серіал про десятирічне правління Міхеїла Саакашвілі та його партії «ЄНР» для урядового телеканалу «Imedi».

Іраклі Кобахідзе, прем'єр «Грузинської мрії».

Гіоргі Кобахідзе, батько Іраклі Кобахідзе, політичний ідеолог.

Звіад Шаламберідзе, колишній прокурор, екс-губернатор регіону Імереті, депутат «Грузинської мрії».

Шалва Тадумадзе, колишній генеральний прокурор Грузії, заступник голови Верховного Суду.

Тея Цулукіані, депутат парламенту, колишній міністр юстиції, колишній міністр культури.

Іраклі Карселадзе, міністр регіонального розвитку та інфраструктури.

Каха Бекаурі, голова Національної комісії з комунікацій.

Нагадаємо, чотири найбільші опозиційні сили Грузії звернулись до Євросоюзу на тлі затвердження кандидата від «Грузинської мрії» і ексфутболіста Михеїла Кавелашвілі новим президентом.

Раніше виборча колегія обрала Міхеїла Кавелашвілі президентом Грузії в першому ж турі. За нього проголосували 224 депутати. 53-річний колишній футболіст був єдиним претендентом на посаду голови держави на виборах, які не визнає ні опозиція, ні чинна президентка Саломе Зурабішвілі.

«Краще втілення грузинського чоловіка за своєю природою, якщо хочете», – так охарактеризував Міхеїла Кавелашвілі засновник і почесний голова правлячої партії, бізнесмен Бідзіна Іванішвілі. Саме він представив його кандидатуру на посаду президента 27 листопада.

Грузинські ЗМІ звернули увагу, що розділ про освіту в біографії Кавелашвілі на парламентському сайті пустий, а в 2015 році відсутність диплома завадила йому балотуватися на посаду президента Федерації футболу Грузії.

В опозиції висування Кавелашвілі на посаду президента правлячої партії назвали «образою грузинського народу» і «соромом».

Раніше президентка Грузії Саломе Зурабішвілі заявила, що не визнає результатів президентських виборів, на який переміг єдиний кандидат Міхеіл Кавелашвілі.

«Уявіть собі: начальником департаменту атлантичного співробітництва Міністерства оборони Грузії стає громадянин Росії, який є інспектором управління у справах Кавказу Міністерства оборони Росії. Цей приклад гіпотетичний, але він може стати реальністю!», – висловився Алапішвілі.