Прогнозування деяких ризиків для безпеки Європи наприкінці 2024 – початку 2025 року. Частина 3

Моніторингова група редакції BlackSeaNews
та «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень»

публікує третю частину доповіді «Прогнозування деяких ризиків для безпеки Європи наприкінці 2024 – початку 2025 року» на основі результатів власного моніторингу.

Попередні частини доповіді:
Прогнозування деяких ризиків для безпеки Європи наприкінці 2024 – початку 2025 року. Частина 1
Прогнозування ризиків для безпеки Європи: як зменшити доходи РФ від морського експорту сирої нафти та нафтопродуктів. Частина 2

* * *

Складність обмеження російського морського експорту нафти з Балтійського моря посилюватиметься стратегією Росії вести геополітичну гру на підвищення світових цін на нафту.

За нашими спостереженнями Росія вже розпочала здійснювати заходи для підвищення світових цін на нафту, оскільки тренд на їх зниження категорично неприйнятний для держави, що веде агресивну війну.

У серпні 2024 року ми не фіксували жодного танкера, що б вийшов з російських портів Балтійського моря і прямував на Схід навколо Африки, оминаючи шлях через Суецький канал та Червоне море, але у вересні таких випадків було зафіксовано 7, а в жовтні вже 13.

Це синхронізується з першими повідомленнями світових ЗМІ у вересні 2024 про можливу передачу Росією хусітським екстремістам протикорабельних ракет для обстрілів суден в Червоному морі.

Зауважимо, що маршрут до Індії, Сінгапуру або Китаю навколо Африки, щоб не проходити Суецьким каналом та Червоним морем, є довшим на 12-14 днів і відповідно значно дорожчим (список танкерів, що обрали такий маршрут, додається із зазначенням судновласників).

Отже, ми прогнозуємо, що хусітським партнерам російських агресорів поставлено завдання в потрібний час здійснити потужну серію атак на танкери в Червоному морі з метою створення панічних настроїв на біржах і підвищення світових цін на нафту.

Поява і збільшення кількості рейсів за маршрутом навколо Африки у танкерів, що йдуть до Індії, Сінгапуру, Китаю з російських портів Балтійського моря, викликані витоком інформації стосовно цих намірів «дружнім» судновласникам.

Є ще одна можливість для російської гри на підвищення нафтових цін. Із портів Росії в Чорному морі експортується два окремих потоки сирої нафти:
(1) Російська сира нафта – з портів Новоросійськ, Тамань, Туапсе та з рейдової перевалки поблизу Керченської протоки (на цю нафту поширюється ембарго ЄС і G7).
(2) Казахська сира нафта Каспійського трубопровідного консорціуму (Caspian Pipeline Consortium, CPC) – зі спеціального термінала в порту Новоросійськ. На цю нафту не поширюються санкції. Вона потрапляє на танкери з окремого термінала через 3 (три) спеціальні виносні причальні пристрої – це спеціальні конструкції, буї-поплавки, які знаходяться в морі та дозволяють завантажувати танкери на значній відстані від берега.

Після введення ембарго на російську сиру нафту країни ЄС замінили у своєму нафтовому імпорті російську сиру нафту з портів Чорного моря на казахську нафту СРС із Чорного моря (це показано на діаграмах нижче).

При цьому країни ЄС імпортують практично весь обсяг казахської нафти СРС (за даними моніторингу, у вересні 2024 року до країн ЄС було експортовано 94,9% нафти СРС).

Це створює для РФ можливості в будь-який політично зручний період під спеціально створеними штучними приводами (наприклад, погодні умови, технічні несправності, вимоги екологічних служб РФ або судові рішення РФ) призупинити на будь-який термін або повністю припинити експорт казахської нафти до ЄС. Такі дії Росія вже демонстративно вживала у березні та липні 2022 року.

За час існування ембарго ЄС на імпорт морської нафти з Росії, тобто з грудня 2022, обсяги казахської нафти СРС, що були імпортовані країнами ЄС з Чорного моря (по вересень 2024 включно), склали за даними нашого моніторингу близько 99,6 млн тонн, в середньому 4,5 млн на місяць.

Основними імпортерами цієї нафти, і відповідно, країнами, які можуть зіткнутися з найбільшими неприємностями, якщо цей прогноз здійсниться, є країни ЄС, що імпортують майже весь її обсяг. Це Італія (найбільший імпортер нафти СРС з Чорного моря – 45% у вересні 2024), а також Нідерланди, Греція, Франція, Іспанія (з часткою від 10 до 15%).

Отже, заходи щодо обмеження обсягів морського нафтового експорту Росії бажано здійснювати поступово і в координації з партнерами, такими як США та з іншими країнами, які мають наміри збільшити частку своїх енергоносіїв на світовому ринку.

Крім того, наша рекомендація країнам ЄС полягає в тому, що в умовах агресивної війни Росії проти України і українського спротиву, який не буде мати тенденцій до зменшення, бажано позбавлятися від таких імпортних потоків енергоносіїв, що проходять через зони бойових дій. В цьому сенсі наміри Казахстану переорієнтувати значну частку своєї нафти на маршрут Баку-Тбілісі-Джейхан є своєчасними, але вони зіткнуться зі спротивом Росії.
 

Далі буде...

* * *

Доповідь підготовлено за підтримки Представництва Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні (FES Ukraine). Погляди, висловлені в цій публікації, не обов’язково відображають погляди Фонду ім. Фрідріха Еберта.